Головуючий у 1 інстанції – суддя Стиран В. В.

Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Яманко В. Г.

суддів: Міронова Г. М.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаський збагачувальний комбінат" звернулося 18 березня 2008 року до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. справи 1-3) до державної податкової інспекції у місті Торезі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 4 березня 2008 року № 0000481510/0 та № 0000491510/0 про зобов'язання сплатити штраф на загальну суму 12695 грн. 84 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду (арк. справи 47-50) від 05 червня 2008 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаський збагачувальний комбінат" до державної податкової інспекції у м. Торезі був задоволений повністю, визнані неправомірними та скасовані податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Торезі від 4 березня 2008 року № 0000481510/0 та 0000491510/0.

В апеляційній скарзі (арк. справи 52-54) відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Під час судового розгляду представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Позивач про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, проте не скористався своїм правом бути присутнім на судовому розгляді, поштою надіслав заперечення проти апеляційної скарги (арк. справи 61-65).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на скаргу, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаський збагачувальний комбінат" є юридичною особою, яке включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32131749, що підтверджується довідкою (арк. справи 36), є платником податку на додану вартість.

22 лютого 2008 року державною податковою інспекцією у місті Торезі була здійснена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати податку на додану вартість та збору за забруднення навколишнього середовища товариством з обмеженою відповідальністю "Донбаський збагачувальний комбінат". За результатами перевірки був складений акт від 22 лютого 2008 року № 165/15-0/32131749 (арк. справи 6-8).

На підставі зазначеного акту перевірки 4 березня 2008 року відповідачем на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року зі змінами та доповненнями були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000481510/0 (арк. справи 4) про застосування штрафу в розмірі 10 % в сумі 2852 грн. 20 коп. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість передбаченого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість";

- № 0000491510/0 (арк. справи 5) про сплату штрафної санкції в розмірі 20 % в сумі 9843 грн. 64 коп. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з плати (збору) за забруднення навколишнього природного середовища передбаченого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пункту 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303 (303-99-п) .

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року податковим періодом для визначення податку на додану вартість є один календарний місяць.

Пунктом 9 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року N 303 (303-99-п) , встановлено, що базовий податковий (звітний) період для визначення збору за забруднення навколишнього природного середовища дорівнює календарному кварталу.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації або у розрахунку (пункт 1.11 статті 1 вказаного закону) вважається узгодженим з дня подання податкової звітності. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Позивачем самостійно у відповідності до вищенаведених норм закону були узгоджені податкові зобов'язання та сплачені у відповідні строки:

- за податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2007 року вхідний № 18696 від 20 грудня 2007 року (арк. справи 11-15) сума ПДВ 100008 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, визначена в рядку 27, була сплачена 28 грудня 2007 року в повному обсязі платіжним дорученням № 1245 у межах десятиденного строку, який вираховується з дня закінчення двадцятиденного строку для подання декларації, що підтверджується банківською випискою (арк. справи 16),

- за податковим розрахунком збору за забруднення навколишнього середовища за 9 місяців 2007 року вхідний № 16060 від 24 жовтня 2007 року (арк. справи 20-21) сума збору за звітний період в розмірі 72940 грн. 81 коп. визначена у рядку 7, була сплачена: 20 вересня 2007 року платіжним дорученням № 697 у розмірі 19700 грн. та 19 листопада 2007 року платіжним дорученням № 988 у розмірі 53240 грн. 81 коп., у межах десятиденного строку, який вираховується з дня закінчення сорокаденного строку для подання розрахунку, що підтверджується банківською випискою (арк. справи 23-24).

В акті перевірки податковий орган визначив за даними власного обліку сплати платниками податків та зборів, який формується в календарної черговості, без врахування призначення платежів, які сплачуються позивачем, що:

- за податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2007 року сплата відбулася 1, 17 та 18 січня 2008 року за рахунок переплати та платіжними дорученнями № 594 та № 611, в яких відповідно в призначенні платежу було зазначено: сплата розстрочки по податку на додану вартість по судовому рішенню по справі № 34/391 (арк. справи 26) та сплата податку на додану вартість по акту перевірки № 3/23-0/32131749 від 9 січня 2008 року (арк. справи 17 );

- за податковим розрахунком збору за забруднення навколишнього середовища за 9 місяців 2007 року сплата відбулася 21 грудня 2007 року, 4, 17, 21 січня 2008 року платіжними дорученнями № 1212, № 595 з призначенням платежу – розстрочка збору по судовому рішенню по справі № 34/390, № 1253 - перерахування збору за забруднення навколишнього середовища за листопад 2007 року, № 1326 – перерахування збору за забруднення навколишнього середовища за грудень 2007 року (арк. справи 26-29).

За підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах встановлених цим підпунктом в залежності від кількості днів просрочки.

З наведеного аналізу вбачається, що суд першої інстанції правильно визначив про своєчасність сплати податку на додану вартість та збору за забруднення навколишнього середовища, виходячи з наявних доказів у справі та призначення платежу самостійно визначеного позивачем, та правомірно визнав недійсними спірні податкові повідомлення-рішення. Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що пункт 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на який посилається відповідач, не встановлює право чи обов’язок органу податкової служби при веденні обліку сплати податків та зборів змінювати напрямок зарахування сплачених позивачем грошових коштів в рахунок погашення узгоджених податкових зобов’язань. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими законами з питань оподаткування.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

ДПІ у місті Торезі перерозподіляючи самостійно без врахування призначення платежу перераховані позивачем грошові кошти, якими він має право вільно користуватися, здійснюючи підприємницьку діяльність, фактично порушило право позивача на власність, яке гарантується та охороняється вищенаведеними нормами Конституції України (254к/96-ВР) , Цивільного (435-15) та Господарського кодексів України (436-15) .

Згідно статті 19 Конституції України посадові особи суб'єктів владних повноважень, якими є й податкові органи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

З огляду на відповідність прийнятої судом першої інстанції постанови нормам матеріального та процесуального права колегія судів зазначає, що наявні підстави для залишення її без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у місті Торезі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 червня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-7582/08 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 червня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-7582/08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаський збагачувальний комбінат" до державної податкової інспекції у місті Торезі про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 4 березня 2008 року № 0000481510/0, № 0000491510/0 - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 17 вересня 2008 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 19 вересня 2008 року.