розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 15 червня 2007 року в адміністративній справі №А18/135-07 за позовом Дочірнього підприємства "Пілснер Україна" до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У березні 2007 року Дочірнє підприємство "Пілснер Україна" звернулося до Господарського суду Київської області з адміністративним позовом, у якому, посилаючись на порушення відповідачем податкового законодавства, просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової інспекції від 15 січня 2007 року №0000012301/0.

Постановою Господарського суду Київської області від 15 червня 2007 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Сквирська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Київської області від 15 червня 2007 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання та, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п.п.5.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

По справі встановлено, що отримані позивачем від АКБ "Райффайзенбанк Україна" кошти були використані в господарській діяльності та перераховані нерезидентам з метою придбання товарів, в тому числі продуктів харчування, з метою їх подальшого продажу на території України з отриманням прибутку, а відповідні відсотки за наданий кредит на підставі положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) були зараховані до валових витрат звітного періоду. З незалежних від позивача причин внаслідок звичайного комерційного ризику контрагенти позивача не виконали свої зобов'язання та повернули передплачені кошти.

Згідно Довідки про включення до єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України, що також відображено в Акті перевірки, основними видами діяльності позивача за КВЕД в період, що перевірявся, були: оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації; оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації; посередницькі послуги при купівлі-продажу товарів народного споживання; зовнішня торгівля недержавних організацій.

Відповідно до п.п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності с регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Отже, діяльність з отримання кредиту для поповнення обігових коштів пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки зазначені кошти були спрямовані на придбання товарів народного споживання в межах статутної діяльності позивача з метою отримання в подальшому прибутку.

Згідно п.1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" економічна вигода це потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Таким чином, позивач мав на меті отримання прибутку і здійснював свою діяльність у відповідності з визначеним цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від позивача причин, що спростовує висновки про здійснення позивачем не господарської діяльності, тобто такої, що не передбачає мети отримання прибутку. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством прибутку від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю позивача, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати прибуток від конкретної операції.

Відповідно до п.п.3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону (334/94-ВР) на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Оскільки, до складу валових витрат платника податків відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, здійснені у зв'язку з веденням ним господарської діяльності і законодавство не містить будь-яких умов або застережень, які б виключали таке зарахування, в тому числі обмежень щодо видів або періоду здійснюваної господарської діяльності, в той час як отримання прибутку є метою та наслідком здійснюваної підприємством на власний ризик господарської діяльності, а не її обов'язковою умовою, тому відсутність прибутку по конкретній операції без урахування загальних результатів діяльності за звітній період не свідчить, що здійснена операція не пов'язана з господарською діяльністю та не дає підстав для не зарахування відсотків за кредит до валових витрат.

Позивач надав суду докази, що за результатами його фінансово-господарської діяльності в звітному періоді за 9 місяців 2005 року отримано прибуток у сумі 9609 грн., а в першому кварталі 2006 року 28977 грн., що підтверджується відповідними деклараціями та встановлено в ході податкової перевірки.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Господарський суд Київської області правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,

Апеляційну скаргу Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 15 червня 2007 року в адміністративній справі №А18/135-07 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.