про визнання дій Міністерства оборони України по нарахуванню та виплаті в заниженому розмірі щомісячної надбавки за безперервну службу згідно з Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року (389/2003) незаконними і зобов'язання відповідачів виплатити заборгованість з виплати надбавки за безперервну службу в розмірі 8029 грн. 12 коп. та відшкодування моральної шкоди в сумі 2500 грн., -

У вересні 2006 року позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив визнати дії Міністерства оборони України по нарахуванню та виплаті йому в заниженому розмірі щомісячної надбавки за безперервну службу згідно з Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року (389/2003) незаконними і зобов'язати відповідачів виплатити йому заборгованість з виплати надбавки за безперервну службу в розмірі 8029 грн. 12 коп. та відшкодувати завдану моральну шкоду в сумі 2500 грн.

27 вересня 2007 року Шевченківським районним судом м.Чернівці прийнято постанову по даній адміністративній справі № 2-а-10/07 за адміністративним позовом ОСОБА_1до Міністерства оборони України, Фінансово-економічної служби штабу Західного оперативного командування, про визнання дій Міністерства оборони України по нарахуванню та виплаті в заниженому розмірі щомісячної надбавки за безперервну службу згідно з Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року (389/2003) незаконними і зобов'язання відповідачів виплатити заборгованість з виплати надбавки за безперервну службу в розмірі 8029 грн. 12 коп. та відшкодування моральної шкоди в сумі 2500 грн., якою позов було задоволено частково, зокрема визнано неправомірними дії відповідачів по нарахуванню та виплаті позивачу надбавки за безперервну військову службу в заниженому розмірі та зобов'язано відповідачів виплатити йому недовиплачену грошову надбавку в сумі 7286 грн. виходячи з максимального розміру надбавки 70 % за період з червня 2003 року по березень 2004 року.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що станом на 05.05.2003 року стаж безперервної військової служби позивача складав 20 років і відповідно до Указу Президента України від 05.05.2003 року "Про надбавки військовослужбовцям ЗС України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" №389 (389/2003) , розмір надбавки, право на отримання якої мав позивач, складає з 05.05.2003 року - 70% грошового забезпечення щомісячно, підставність яких підтверджується матеріалами справи. Однак, зі сторони відповідачів йому належний розмір надбавки не виплачувався, що вказує на порушення вимог зазначеного Указу (389/2003) .

Вказану постанову оскаржили відповідачів, представники яких в поданій апеляційній скарзі покликаються на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, не обґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального права, постановленою на підставі обставин не доведених у судовому засіданні, в зв'язку з чим просить постанову скасувати та постановити нову, якою повністю відмовити в задоволені позову.

Як на доводи в своїй апеляційній скарзі представники відповідачів покликаються на те, що постанова суду першої інстанції суперечить вимогам КАС України (2747-15) та Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року (389/2003) "Про надбавки військовослужбовцям ЗС України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу".

Сторони в судове засідання не явились, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце апеляційного розгляду, тому на підставі ч.4 ст. 196 КАС України такий проведено у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для її задоволення.

Так колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не правильно надано оцінку діям суб'єкту владних повноважень, щодо виплати позивачу надбавки за безперервну військову службу в зменшеному розмірі, з точки зору їх правомірності, обґрунтованості, об'єктивності, а також інших визначених ч.3 ст. 2 КАС України обов'язкових критеріїв.

Згідно вимог ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивач перебував на військовій службі у Збройних Силах України з 09.11.1982 року по 09.02.2005 року, на різних посадах, зокрема з 03.04.2002 року по 11.06.2003 року старшим помічником коменданта гарнізону, з 11.06.2003 року по 06.07.2004 року офіцер групи охорони, патрульно-постової служби та організації діяльності Військової служби правопорядку у гарнізонах, з 06.07.2004 року по день звільнення - начальник групи оперативних чергових - старший оперативний черговий Чернівецького зонального відділення ВСП Західного територіального управління Військової служби правопорядку, де і знаходився на фінансовому забезпеченні.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що Згідно Указу Президента України № 389 від 05.05.2003р. (389/2003) усім військовослужбовцям встановлюється з 01.05.2003р. щомісячна надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу службової діяльності. Станом на 05.05.2003р. стаж безперервної військової служби позивача склав більше 20-ти років, і розмір надбавки складає з 01.05.2003 р. - 70% грошового забезпечення щомісячно. За період з 14.05.2003р. по 31.10.2003р. та з 01.01.2004 року по 01.03.2004 року надбавка позивачу виплачувалася відповідачами у заниженому розмірі, а саме в розмірі 15 % грошового забезпечення, в зв'язку із чим утворилась заборгованість за недоплату щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України в розмірі 7286 гри., яку відповідачі в добровільному порядку компенсувати не бажають.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх неправильними з наступних підстав.

Відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року (389/2003) "Про надбавки військовослужбовцям ЗС України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу", право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України надано Міністру оборони України, який і визначає порядок і умови її виплати.

Суд приймаючи постанову вважав, що граничний розмір надбавки є обов'язковим, не враховуючи, що визначення конкретного щомісячного розміру надбавки чітко поставлено Указом залежно від коштів, які затверджуються Законами України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" на утримання Збройних Сил України (стаття 2 Указу), яка приписує Міністру оборони України дотримуватися бюджетного законодавства, зокрема Законів України "Про Державний бюджет України на відповідний рік".

Саме на виконання припису вище вказаної норми закону Міністром оборони України був виданий наказ від 26.05.03 №149 "Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України" (z0411-03) , пунктом 2 якої встановлено, що розміри цієї надбавки щорічно встановлюються виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.

Зазначений наказ, як нормативно-правовий акт Міністерства оборони України пройшов у Міністерстві юстиції України правову експертизу на відповідність чинному законодавству і зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 411/7732 від 28 травня 2003 (z0411-03) року. Виходячи з загальних принципів тлумачення права, особа, яка наділена більшими повноваженнями відносно предмета права, вважається наділеною й меншими повноваженнями відносно цього предмета. Саме тому, реалізовуючи надане Указом право встановлювати щомісячні надбавки, визначати порядок і умови її виплати, Міністром оборони України були визначені її розміри в межах граничних розмірів, передбачених Указом, виходячи з наявного Фонду грошового забезпечення.

Виділені Міністерству оборони України на 2003 і на 2005 роки кошти (82 відсотки від потреби) дозволяли виплачувати військовослужбовцям зазначену надбавку наступним чином: Міністр оборони України, діючи в межах своєї компетенції, своїм рішенням від 26.05.2003 р. № 1038, яке було доведено до військ телеграмою встановив наступні розміри надбавки: при стажі понад 5 років - 3%, при стажі понад 10 років - 5%, при стажі понад 15 років - 10%, при стажі понад 20 років - 15%, при стажі понад 25 років - 20%.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно виплачена надбавка у період з 14.05.2003р. по 31.10.2003р. та з 01.01.2004 року по 01.03.2004 року у заниженому розмірі, а саме в розмірі 15 %, так як головним розпорядником коштів у 2003-2005 роках, передбачених на утримання Збройних Сил України, згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2003-2005 рік" було Міністерство оборони України (бюджетна програма КПКВ 2101020).

Так, відповідно до положень Указу Президента України від 5 травня 2003 №389/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" (389/2003) та положень Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року № 149 (z0411-03) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 травня 2003 року за № 411/7732 (z0411-03) , виплату щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України військові частини, військові навчальні заклади, організації, установи здійснюють на підставі рішень керівників цих бюджетних установ у межах бюджетних асигнувань, виділених на їх утримання, в розмірах, встановлених рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.

Таким чином, Міністр оборони України, повинен встановлювати працівникам (військовослужбовцям) надбавки та виплачувати матеріальну допомогу лише в межах наявного фонду оплати праці (грошового забезпечення) без утворення заборгованості. А тому вимоги позивача щодо обмеження та нездійснення значених виплат є необгрунтованими.

Керуючись зазначеним, Міністр оборони України, починаючи з травня 2003 року, встановлював військовослужбовцям Збройних Сил України розміри надбавки.

Виходячи з викладеного, щомісячна надбавка за безперервну військову службу в військовій частині була виплачена позивачу відповідно до вимог чинного законодавства, а тому його позовні вимоги є безпідставними і не можуть підлягати задоволенню, а звідси немає підстав для задоволення вимог і щодо стягнення моральної шкоди

Відповідно до ст.71 КАС України (2747-15) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на це колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на не повно, об'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, не відповідає вимогам ст.ст. 10, 11, 71, 138, 143, 159, 161- 163 КАС України, прийнята з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги її спростовують, тому наявно підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів -

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України, Фінансово-економічної служби штабу Західного оперативного командування задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 вересня 2007 року в справі № 2-а-10/07 за адміністративним позовом ОСОБА_1до Міністерства оборони України, Фінансово-економічної служби штабу Західного оперативного командування, про визнання дій Міністерства оборони України по нарахуванню та виплаті в заниженому розмірі щомісячної надбавки за безперервну службу згідно з Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року (389/2003) незаконними і зобов'язання відповідачів виплатити заборгованість з виплати надбавки за безперервну службу в розмірі 8029 грн. 12 коп. та відшкодування моральної шкоди в сумі 2500 грн., - скасувати та прийняти нову.

В задоволенні позову ОСОБА_1до Міністерства оборони України, Фінансово-економічної служби штабу Західного оперативного командування, про визнання дій Міністерства оборони України по нарахуванню та виплаті в заниженому розмірі щомісячної надбавки за безперервну службу згідно з Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року (389/2003) незаконними і зобов'язання відповідачів виплатити заборгованість з виплати надбавки за безперервну службу в розмірі 8029 грн. 12 коп. та відшкодування моральної шкоди в сумі 2500 грн.- відмовити.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення.

На постанову апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.