розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 9 квітня 2008 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1до Вадул-Сіретської митниці про визнання незаконною (протиправною) та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -,

ОСОБА_1. звернулася в суд з адміністративним позовом до Вадул-Сіретської митниці про визнання незаконною (протиправною) та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 08.11.2007 року постановою Вадул-Сіретської митниці на неї, як на директора ТзОВ "Ларіс", накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. Дана постанова мотивована тим, що товариство "Ларіс", керівником якого вона є, неправомірно зменшило необхідні до сплати митні платежі в сумі 49756,80 грн. Вказану постанову вважає неправомірною з тих підстав, що розмитнення товару здійснювалось ТзОВ "Ларіс" на підставі ціни - 0,25 євро за 1 кг ківі та 0,25 євро - за 1 кг винограду. Дана ціна була визначена контрактом, укладеним між фірмами "Олімпік транс" ЕООД та ТзОВ "Ларіс". На підставі даного контракту ТзОВ "Ларіс" отримувало від постачальника товару, фірми "Олімпік транс" ЕООД інвойси із зазначеною в них ціною - 0,25 євро за 1 кг ківі та 0,25 євро за 1 кг винограду. Вказані інвойси разом з вантажно-митними деклараціями подавалися на Вадул-Сіретській митниці для здійснення митного оформлення вказаного вантажу. Про наявність інших інвойсів з ціною 0,38 євро за 1 кг винограду та 0,39 євро за 1 кг ківі їй стало відомо лише з провадження по справі про порушення митних правил. У зв'язку з наведеним, просить визнати протиправною (незаконною) та скасувати постанову Вадул-Сіретської митниці в справі про порушення митних правил № 0794/40400/07 про визнання ОСОБА_1. винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 355 Митного кодексу України.

Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 9 квітня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Зазначена постанова мотивована тим, що ОСОБА_1. до митного оформлення подала товаросупровідні документи, що містили неправдиві відомості щодо ціни товару з метою зменшення розміру митних платежів на суму 49756 грн. 80 коп. за рахунок не поступлення податків до Державного бюджету України. В її діях наявний склад порушення митних правил, передбаченого ст. 355 Митного кодексу України, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що постановою начальника Вадул-Сіретської митниці від 08.11.2007 року в справі про порушення митних правил № 0794/40400/07 ОСОБА_1., як директора ТзОВ "Ларіс", правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити її адміністративний позов.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що при прийнятті постанови суд першої інстнації не довів обставин, що мають значення для справи, які вважав встановленими, зробив невідповідні висновки обставинам справи та порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в процесі апеляційного розгляду апеляційну скаргу підтримав, в обґрунтування своїх мотивів покликався на обставини, які в ній викладені.

Представник відповідача в процесі апеляційного розгляду апеляційну скаргу заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ "Ларіс" в 2006 році на виконання контракту №1 від 07.08.2006 року, укладеного між фірмами "Олімпік транс" ЕООД та ТзОВ "Ларіс", ввезло на територію України і згідно ВМД подало до митного оформлення вантаж - виноград свіжий (столовий) та ківі свіжі загальною вагою 77850 кг. Разом із ВМД до митного оформлення на вантаж були подані інвойси із зазначенням в них вартості одного кілограму винограду та ківі - 0,25 євро. На підставі даних документів було нараховано та сплачено митних платежів в сумі 93724 грн. 29 коп.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Вадул-Сіретської митниці від 08.11.2007 року в справі про порушення митних правил № 0794/40400/07 на ОСОБА_1., як на директора ТзОВ "Ларіс", накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 355 Митного кодексу України.

В акті про результати перевірки від 2 листопада 2007 року, який затверджений начальником Вадул-Сіретської митниці 5.11.2007 року вказано, що за наслідками перевірки було виявлено розбіжності у вартості товару, що призвело до зменшення митної вартості товару, загальна сума недоборів митних платежів становить 49756,80 грн.

З листа Центрального митного управління Митного Агентства Міністерства Фінансів республіки Болгарії вбачається, що в адресу відповідача було направлено примірники інвойсів: 001/25082006, 005/08092006, 010/27092006, 011/27092006, 012/02102006, 013/03102006, 016/09102006, згідно яких вартість одного кілограму винограду становить 0,38 євро, та примірників інвойсів №020/07112006, 022/09112006, 021/09112006, 023/10112006, згідно яких вартість одного кілограму ківі становить 0,39 євро, в зв'язку з чим по ВМД, яка була надана ОСОБА_1. як підстава нарахування митних платежів, необхідно було сплатити платежі в сумі 143481,09 грн. Крім цього, з товаросупровідних документів, доданих до цього листа вбачається, що вказаний товар ввозився з Греції на митну територію Болгарії на адресу фірми "Олімпік транс", тими самими транспортними засобам, якими потім і експортувалися з території Болгарії фірмою "Олімпік транс" в Україну на адресу ТзОВ "Ларіс". Вартість за 1 кілограм товару згідно інвойсів Греції становить 0,37-0,38 євро. Законом України "Про Єдиний митний тариф" (2097-12) визначено, що нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу (92-15) . Митна вартість товару обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України. На час переміщення товарів ТОВ "Ларіс" діяв "Порядок декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. № 1375 (1375-2003-п) , відповідно до п. 4 якого заявлена позивачем митна вартість товарів та подані ним відомості щодо її визначення повинні ґрунтуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації.

Статтею 264 Митного кодексу України також визначено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.

У відповідності з ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями митного кодексу України. Такий контроль може здійснюватись в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до ст.ст. 60 та 69 цього кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

Частиною 2 ст. 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган має право упевнитися в достовірності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що на запит служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Вадул-Сіретської митниці, з Центрального митного управління Митного Агентства Міністерства Фінансів Республіки Болгарії надійшли копії комерційних документів на товари, що імпортувалися з Греції на адресу болгарської фірми "Олімпік транс" за ціною 1 кг винограду -0,37 євро, а 1 кг ківі за ціною 0,38 євро, а вже при купівлі цього товару ТОВ "Ларіс" ціна зросла з 0,37 євро до 0,38 євро за 1 кг винограду, а ціна за 1 кг.ківі з 0,38 євро до 0,39 євро. Під час здійснення митного оформлення в Україні ТОВ "Ларіс" подало документи в яких ціна товару вказана нижчою за ціну на цей товар, коли він надходив на адресу болгарської фірми "Олімпік транс", а саме 1 кг винограду та ківі становило 0,25 євро, та є зовсім іншою, ніж вказана в інвойсах при експорті з території Болгарії фірмою "Олімнік транс" в Україну на адресу ТОВ "Ларіс", що надані болгарською стороною.

З врахуванням всіх встановлених фактичних обставин справи та вимог законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1. до митного оформлення подала документи, що містили неправдиві відомості щодо ціни товару з метою зменшення розміру митних платежів в сумі 49756 грн. 80 коп. за рахунок не поступлення податків до Державного бюджету України, а відтак, правомірно була притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 355 Митного кодексу України.

Колегія суддів також зазначає про те, що статтею 328 Митного кодексу України встановлено, що адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил, стягнення у вигляді попередження, штрафу може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

В процесі судового розгляду встановлено, що 22.10.07 року відповідачем отримано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.10.07 року, винесену слідчим ОВС СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області Дергачом А.О., в зв'язку з тим, що зазначена сума податків і зборів є недостатньою для притягнення ОСОБА_1. до кримінальної відповідальності, однак, в діях останнього вбачаються ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 355 Митного кодексу України. Таким чином, перебіг строку накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1. за статтею 355 Митного кодексу України розпочався з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, тобто з 19.10.2007 року.

Стосовно посилань апелянта на те, що вона не знала на момент складання декларацій про існування інших інвойсів в яких була визначена інша вартість товару, то колегія суддів вважає за необхідне вказати про наступне.

Відповідно до статті 358 Митного кодексу України справа про порушення митних правил вважається розпочатою з моменту складення протоколу про порушення митних правил. Приводами і підставами для порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил; 2) повідомлення про вчинення особою порушення митних правил отримані від інших органів (у тому числі митних); 3) повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій (стаття 360 МК України).

Статтею 319 Митного Кодексу України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою противоправні, винні (умисні або необережні) дії чи бездіяльність, що посягають, на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які митним Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

У відповідності до ст. 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне правопорушення вважається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Стаття 11 цього ж кодексу визначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розрахувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була й могла їх передбачити.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного кодексу України (92-15) ( стаття 259 МК України).

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень Митного кодексу України (92-15) .

Відповідно до статті 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом (92-15) ; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Стаття 355 Митного кодексу України передбачає адміністративну відповідальність в разі: заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями як підстави для звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру, або несплата податків і зборів у строк, встановлений законодавством, а також інші протиправні дії, що спричинили недобори податків і зборів, за відсутності ознак злочину.

Із врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення вірно вказано про те, що вина ОСОБА_1. полягає у вчиненні дій, спрямованих на неправомірне зменшення розміру необхідних до сплати митних платежів в сумі 49756,80 гривень, шляхом заявлення заниженої митної вартості у вантажних митних деклараціях на ввезений товар.

Посилання апелянта на те, що всі поставки товару здійснювались на виконання одного контракту, протокол про адміністративне правопорушення передбаченого ст. 355 Митного кодексу України стосовно неї вже складався, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ст. 355 Митного кодексу України передбачено адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації неправдивих відомостей, що спричинило недобори податків і зборів.

Відповідно до Положення про вантажну мигну декларацію, затвердженого постановою КМУ від 09.06.97 № 574 (574-97-п) , вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. Митним кодексом України (92-15) встановлено, що операції з митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України (ст. 70); митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню (ст. 72); декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (ст. 81).

Із врахуванням наведеного, колегія суддів зазначає про те, що процесі апеляційного розгляду встановлено та сторонами не заперечувалось того факту, що на виконання контракту № 1 від 07.08.2006 року здійснювались поставки товару, обумовленого в ньому на територію України, протягом серпня - жовтня 2006 року, по кожній з поставок декларантом заявлялись в вантажно-митній декларації відомості, необхідні для здійснення митного контролю та оформлення, нарахування податків і зборів. Колегія суддів вважає, що за наявності у митного органу сумнівів в достовірності декларації, поданої для цілей митної вартості, така повинна бути в кожному окремому випадку об'єктом окремої перевірки, наслідком якої може бути складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення (порушення митних правил).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції постановив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 9 квітня 2008 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вадул-Сіретської митниці про визнання незаконною (протиправною) та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення, а постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 9 квітня 2008 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.