розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 липня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фешен Груп" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування,-

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 липня 2007 року позовні вимоги задоволено та визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0001612301/0 від 06.06.2007 року в частині нарахування основного платежу в ромірі 64700 грн. та фінансових санкцій в розмірі 33867 грн. та скасовано його у цій частині.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Житомирі (Далі - відповідач) подала апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідачем було здійснено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Фешен Груп" (Далі - Позивач) за період з 01.10.2004 року по 31.12.2006 року, на основі якої було складено Акт № 2959/23-1/31945231/0110 від 23.05.2007 року (Далі - Акт).

06.06.2007 року відповідачем, відповідно до Акту, було прийнято податкове повідомлення рішення № 0001612301/0 (далі- Повідомлення - рішення), яким було визначено за позивачем податкове зобов`язання сплати основного платежу у розмірі 72623 грн. та штрафних санкцій – 36312 грн.

Позивач вважає Повідомлення – рішення незаконним у частині нарахування 64700 грн. та штрафних санкцій у розмірі 33867 грн., в іншій частині – законним.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі- Закон) - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надання вищенаведених консультаційних та юридичних послуг пов`язані з господарською діяльністю позивача

Відповідно до ч.4 п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону – не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції вірно встановлено факт надання консультаційних та юридичних послуг приватними підприємцями Астаховою О.М. та Костюкевич О.В. відповідно до укладених договорів № 4 та б/н від 01.04.2004 року, № 6 та б/н від 01.08.2005 року, № 8 та б/н від 01.08.2006 року. Даний факт підтверджується актами прийняття послуг та платіжними документами, за якими здійснювалася оплата наданих послуг. Вищенаведені акти прийняття послуг та платіжні документи знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, судом першої інстанції правильно вказав на недоведеність своїх заперечень відповідачем відповідно до ст. 71 КАС України.

Таким чином, суд дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 липня 2007 року залишити без змін.

На підставі наведеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАСУ, суд

В задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 липня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.