розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва на постанову господарського суду м.Києва від 11 квітня 2007 року у справі за адміністративним позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Постановою господарського суду м.Києва від 11 квітня 2007 року адміністративний позов Державного комітету України з державного матеріального резерву задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва №0006722303/0 від 31.07.2006р. (т.2 а.с.128-133).

Судове рішення мотивовано тим, що в даному випадку мало місце самовільне відчуження матеріальних цінностей шляхом крадіжки, що визнається ревізорами безпосередньо в акті перевірки від 19.07.2006р. №324/23-03/00034016 та зафіксовано у відповідних актах Контрольно-ревізійного управління Держкомрезерву із зазначенням порушених відповідними органами кримінальних справ за ч.4 та 5 ст. 185 Кримінального кодексу України, винесенням вироку у кримінальній справі, веденням Держкомрезервом України позовної роботи з приводу повернення матеріальних цінностей до державного резерву. Тому операції, за які відповідачем було донараховано Державному комітету України з державного матеріального резерву суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість ніяк не можуть вважатися господарськими операціями, у зв’язку з чим не підлягають оподаткуванню.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Києва (далі – "ДПІ у Шевченківському районі м.Києва") просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні його вимог (т.2 а.с.138-141).

В запереченні на апеляційну скаргу Державний комітет України з державного матеріального резерву (далі – "Держкомрезерв України") просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Службовими особами ДПІ у Шевченківському районі м.Києва проведено перевірку позивача на предмет дотримання податкового законодавства (т.1 а.с.9-11).

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №324/23-03/00034016 від 19.08.2006р.

Актом перевірки встановлено, що позивачем було порушено п. 1.4, п. 1.6 ст.1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, пп. 7.7.1 п. 7.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2005 року позивачем не включено операції з безоплатного надання товарів на суму 1879 442,51 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 375889грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0006722303/0 від 31.07.2006р., яким Держкомрезерву України згідно з абз. "б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.1.4 та п.1.6 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.7.1 п.7.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 563834грн., з яких 375889,грн. - основний платіж, а 187945грн. – штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.11).

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення №0006722303/0 від 31.07.2006р. залишено без змін, а скарги Держкомрезерву України – без задоволення (т.1 а.с.12-17, 18-20).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про неправомірність визначення відповідачем Держкомрезерву України податкового зобов’язання з податку на додану вартість, зважаючи на таке.

Згідно з відомістю по забалансовому рахунку 007 "списані активи та зобов'язання" станом на 01.10.2005р. та станом на 01.01.2003р. у бухгалтерському обліку Держкомрезерву України відображено крадіжки товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1879.442,51грн. (по обліковим цінам), в тому числі товарів:

- що зберігались у суб'єкта господарювання ВО по видобутку вугілля "Артемвугілля", на суму 694822,88грн. (по зазначених фактах порушено кримінальні справи № 1229592 від 10.11.2003р., №12-29328 від 20.03.2003р., № 142/к від 04.02.2004р.);

- що зберігались у суб'єкта господарювання "Стахановвугілля", на суму 9375,93грн. (по зазначених фактах порушені кримінальні справи №555 від 22.07.2003р., №732 від 02.10.2003р., № 970 від 20.12.2003р.);

- що зберігались у суб'єкта господарювання Токмацьке ВАТ "Південдизельмаш", на суму 40158,56грн. (по зазначених фактах порушено кримінальну справу №4340331 від 26.06.2003р.);

- що зберігались у суб'єкта господарювання ВАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування "Хіммаш", на суму 51.880,73грн. (по зазначених фактах порушено кримінальну справу №2426 від 11.04.2003р.);

- що зберігались у суб'єкта господарювання ДХК по видобутку вугілля "Селідоввугілля", на суму 67300,5грн. (по зазначених фактах порушено кримінальну справу №46-13109 від 27.06.2003р.);

- що зберігались у суб'єкта господарювання ВАТ "Сєвєродонецький приладобудівельний завод" на суму 44267,68 грн. (по зазначених фактах порушено кримінальну справу № 0860/2003 від 13.05.2003р.);

- що зберігались у суб'єкта господарювання ДХК "Донвугілля" на суму 526264,24грн. (по зазначених фактах порушено кримінальні справи №08-9771, №08-12358, №08-13153, №08-13379, №08-15649, №08-15650, №08-15651, №08-19971, №08-12358, №08-13153);

- що зберігались у суб'єкта господарювання ДХК "Жовтеньвугілля", на суму 132481,58грн. (по зазначених фактах порушені кримінальні справи №49-20987 від 20.05.2002р., № 49-20925 від 19.04.2002р.);

- що зберігались у суб'єкта господарювання ВАТ "Микитівський ртутний комбінат" на суму 322266,34грн. (по зазначених фактах порушено кримінальну справу №13-1 від 29.04.2002р.).

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" під поставкою товарів розуміється будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву є Закон України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) .

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" під відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву розуміється зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Відповідно до положень статтей 8 та 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" центральний орган виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, яким згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2006р. №810 (810-2006-п) є Держкомрезерв України, має право застосовувати фінансові санкції, передбачені статтею 14 цього Закону, зокрема у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього їх обсягу за кожний день до повного їх повернення.

Разом з тим, згідно з абз. 11 ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" під самовільним відчуженням матеріальних цінностей державного резерву розуміється використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, зокрема крадіжка такого майна.

Відповідно до ст. 552 Цивільного кодексу України (ст. 234 Господарського кодексу України) сплата штрафних санкцій не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, тобто відповідальний зберігач, який допустив самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву, зобов'язаний повернути останні до державного резерву.

Враховуючи викладені положення нормативно-правових актів, між Держкомрезервом України і відповідальними зберігачами відносин щодо безоплатної поставки товарів не існувало. В даному випадку позивач зобов'язаний повернути матеріальні цінності до державного резерву та сплатити штрафні санкції, передбачені п.10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Відповідно до ст.3 даного Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику не є об'єктом оподаткування.

З огляду на викладене, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим, то воно підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м.Києва від 11 квітня 2007 року – без змін.