розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на Постанову господарського суду м. Києва від 19 березня 2007 року у справі за адміністративним позовом Приватної фірми "Таврія" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

Постановою господарського суду м. Києва від 19 березня 2007 року позов задоволено повністю.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідачем проведено планову документальну перевірку дотримання Позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2000 по 01.05.2003.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 6236/23-100-13681438 від 20.08.2003 (далі - Акт).

На підставі Акта 20.08.2003 Відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення:

№0001522301/0, яким згідно з п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п.4.5 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 108 280 грн., в тому числі 54 435 грн. основного платежу та 53 845 грн. штрафних санкцій;

№0001512301/0, яким згідно з п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 103 870 грн., в тому числі 54 100 грн. основного платежу та 49 770 грн. штрафних санкцій.

Вказані податкові повідомлення - рішення оскаржувалися Позивачем в адміністративному порядку, про що свідчить рішення Державної податкової адміністрації України від 24.02.2004 № 1309/6/25-1115 (а.с. 34 -37)

Рішеннями ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 15.10.2003 №18021/10/23-116 (а.с. 134 - 135), від 15.10.2003 №18022/10/23-116 (а.с. 138 - 139) про результати розгляду скарг податкові повідомлення - рішення 20.08.2003 №0001522301/0, №0001512301/0 залишені без змін.

Рішенням ДПА у м. Києві від 22.12.2003 №10165/7/25-014 (а.с. 145 - 148) про результати розгляду скарги податкове повідомлення - рішення від 20.08.2003 №0001512301/0 залишено без змін та збільшено розмір застосованих штрафних санкцій з податку на прибуток на 4330 грн.

Рішенням ДПА у м. Києві від 22.12.2003 №10166/7/25-014 (а.с. 149 - 152) про результати розгляду скарги залишено без змін податкове повідомлення - рішення №0001522301/0 від 20.08.2003 та збільшено на 589 грн. розмір штрафних санкцій з податку на додану вартість.

Рішенням ДПА України від 24.02.2004 №3002/7/25-1115 (а.с. 153 - 156) частково скасовано податкове повідомлення - рішення від 20.08.2003 №0001522301/0.

На підставі рішення ДПА України від 24.02.2004 №3002/7/25-1115 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 25.02.2004 прийняті податкові повідомлення –рішення (а.с. 159):

- №0001522301/3, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 54 151 грн., в тому числі 36 101 грн. основного платежу та 18 050 грн. штрафних санкцій;

- №0001512301/3, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 103 870 грн., в тому числі 54 100 грн. основного платежу та 49 770 грн. штрафних санкцій.

Згідно Акта однією із підстав визначення Позивачу податкових зобов'язань стало порушення останнім вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 (334/94-ВР) № 334 (далі – Закон 334), зокрема не включення до складу валових доходів передплати за товарно-матеріальні цінності, отримані від інших суб'єктів господарювання, а також доходів від реалізації кондитерських виробів TOB "Таврія-Плюс" на загальну суму 174,5 тис. грн. за І кв., ІІ кв., ІІІ кв., ІV кв. 2001 року – в сумі 43, 6 тис. грн., за ІІ кв., ІІІ кв., ІV кв. 2002 року – в сумі 130, 9 тис. грн., відповідно до даних оборотно-сальдових відомостей по рахунках 36, 702, 703, 704, 71, в яких зібрані дані первинних документів підприємства.

Не включення Позивачем передплат (отриманих від контрагентів) до складу валових доходів встановлено на основі оборотно-сальдових відомостей по рахунках (субрахунках) бухгалтерського обліку 36 - "Розрахунки із постачальниками та підрядниками", 702 - "Доход від продажу товарів", 703 - "Доход від реалізації робіт, послуг", 704 - "Вирахування з доходу", 71 - "Інший операційний доход".

Згідно "Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій" № 291 від 30.11.1999 (z0893-99) (далі – Інструкція № 291) узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг здійснюється на рахунках сьомого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку.

Так, зокрема, рахунки класу 7 "Доходи і результати діяльності" призначені для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства, а також від надзвичайних подій.

Зокрема, на субрахунку 702 3Дохід від реалізації товарів3 підприємства торгівлі та інші організації узагальнюють інформацію про доходи, одержані від реалізації товарів. За кредитом даного субрахунку відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом. - належна сума непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість та інших, передбачених законодавством).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи передбачені нормами Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" № 290 від 29.11.1999 (z0860-99) .

Відповідно до даного Положення (z0860-99) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, зокрема сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг), сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Визначення терміну "доходи" для цілей податкового обліку наведено у пп. 1.21 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 (далі – Закон 334) зокрема, доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону 334 валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Серед іншого, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Відповідно до положень пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону 334 датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається із викладеного вище, принципи визначення доходів у бухгалтерському обліку та у податковому обліку відрізняються моментом визначення дати виникнення (визнання, нарахування) доходів.

У податковому обліку діє принцип "першої події", визначений приписами ст. 11 Закону 334, у бухгалтерському обліку отримання передоплати (авансу) за відвантажену продукцію, продані товари (реалізовані роботи, послуги, тощо) не має наслідку збільшення доходів.

Таким чином, визначений розмір отриманих господарюючим суб'єктом доходів, що відображаються у бухгалтерському обліку по субрахунку 702 "Дохід від реалізації товарів", не відповідає визначеному розміру, нарахованих такому господарюючим суб'єктом (за відповідний звітний період) валових доходів у податковому обліку, що призводить до наявності розбіжностей між даними щодо доходів господарюючого суб'єкта, відображених на субрахунку 702 "Дохід від реалізації товарів", та даних щодо його валових доходів за аналогічний звітний період, отриманих від продажу товарів.

Відповідно до Інструкції № 291 (z0893-99) на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи.

За дебетом цього рахунку відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів і включені у вартість реалізації. По кредиту даного рахунку обліковується сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає розмір дебіторської заборгованості контрагентів за одержану продукцію (роботи, послуги).

Рахунок 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" є активним й виникнення кредитового сальдо на ньому не допускається.

У зв'язку із цим, для бухгалтерського обліку передплат за продукцію (товари, роботи, послуги), отриманих від покупців та замовників Інструкцією № 291 (z0893-99) передбачено використання окремого пасивного балансового субрахунку 681 "Розрахунки за авансами отриманими". Даний субрахунок призначений для обліку та узагальнення даних щодо одержаних господарюючим суб'єктом авансів під поставку матеріальних цінностей або виконання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків такого господарюючого суб'єкта.

Отже, положеннями чинних у галузі бухгалтерського обліку нормативних актів, здійснення обліку передплат отриманих за товари (роботи, послуги) по рахунку бухгалтерського обліку 36 "Розрахунки із покупцями і замовниками" (як це зазначено в акті перевірки), не передбачено.

На цьому рахунку, як було зазначено вище, здійснюється облік та узагальнення інформації щодо вартості відвантажених покупцям товарів, наданих послуг, виконаних робіт (дебет рахунку), а також розміру отриманої від останніх оплати та фактично відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги (кредит рахунку). Для обліку ж отриманих передплат передбачено використання субрахунку обліку 681 "Розрахунки за авансами отриманими".

У зв'язку із цим, посилання Відповідача на дані оборотних-сальдових відомостей по рахунку 36 "Розрахунки із покупцями і замовниками", як на основу для визначення розміру отриманих Позивачем передплат також є таким, що не відповідає вимогам Інструкції № 291 (z0893-99) .

Згідно п.1.5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом ДПА України від 16.09.2002 №429 (z1023-02) (далі – Порядок № 429), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку.

Відповідно до п. 1.7 Порядку № 429 (z1023-02) , факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як визначено п. 1.4 Порядку складання декларації про прибуток підприємства № 214 від 08.07.1997 (z0313-97) , дані наведені у декларації, повинні підтверджуватись первинними документами, даними бухгалтерського обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Відтак, при донарахуванні податкових зобов'язань з податку на прибуток використання лише даних регістрів бухгалтерського обліку не є достатнім. Такі дані, в обов'язковому порядку повинні бути підтверджені даними податкового обліку (відомостями обліку валових доходів та валових витрат, відомістю нарахування амортизаційних відрахувань).

Слід зазначити, що згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІУ, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані саме первинних документів (які фіксують та підтверджують факти їх здійснення), а регістри бухгалтерського обліку призначені для узагальнення та систематизації такої інформації, необхідною умовою використання їх даних (для перевірки результатів фінансово-господарської діяльності) можливе лише в разі, коли дані записів по бухгалтерським регістрам відповідають даним первинним документів на підставі яких такі записи були здійснені; в облікових регістрах за певний звітний період знайшли своє відображення всі первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій за відповідний період; відсутні факти повторного включення даних одних і тих самих первинних документів до таких облікових регістрів, або ж включення даних первинних документів за інші звітні періоди; дані первинних документів відображені по відповідних рахунках (субрахунках) обліку, тобто, щоб при перенесенні даних із первинних документів до облікових регістрів були дотримані вимоги щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, передбачені положеннями однойменної Інструкції.

Відтак, лише за умови дотримання всіх (перерахованих вище) вимог данні регістрів бухгалтерського обліку можна вважати такими, що базуються на даних первинних документів та відображають реальні результати фінансово-господарської діяльності певного суб'єкта господарювання.

В Акті на підтвердження висновку про не включення до валового доходу отриманих передплат наявне лише посилання на дані регістрів бухгалтерського обліку, які не можуть слугувати достатньою підставою для визначення розміру отриманих позивачем валових доходів. Жодного посилання на первинні документи або конкретні господарські операції, які б підтвердили факти заниження валового доходу позивачем, в Акті не наведено.

Відповідачем також не зазначено від яких конкретно суб'єктів господарювання Позивач отримав передоплату, яку не включив до складу валових доходів відповідних звітних податкових періодів.

У зв'язку з вищевикладеним, наявність передплат у складі валових доходів Позивача, що їх визначено у відомостях обліку валових доходів за відповідні звітні податкові періоди, судова колегія вважає недоведеною.

Згідно ст. Закону 334 (334/94-ВР) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону (334/94-ВР) на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 16.2 ст. 16 Закону 334 податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 цього Закону, від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованому згідно з пунктом 3.1 цього Закону (334/94-ВР) , з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.8, 16.9 та статті 6 цього Закону. Податок, що підлягає сплаті до бюджету, дорівнює сумі, визначеній згідно з пунктом 16.2 цієї статті, яка зменшена на вартість торгових патентів, придбаних платником податку згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) .

В акті податкової перевірки порушення податкового законодавства з боку Позивача зазначені у пунктах "2.4. Податок на прибуток" з посиланням на пункти 2.1 та 2.2. цього ж акту, відповідно - "Валовий дохід" та "Валові витрати".

Згідно акту податкової перевірки Позивач занизив скоригований валовий дохід за перевірені періоди на загальну суму 174,5 тис. грн. шляхом невключения до складу валового доходу передплат від суб'єктів підприємницької діяльності за І кв., II кв., ІІІ кв., ІV кв. 2001 року - в сумі 43,6 тис. грн., за II кв., Ш кв., IV кв. 2002 року - в сумі 130,9 тис. грн., відповідно до даних оборотно-сальдових відомостей по рахунках 36, 702, 703, 704, 71, в яких зібрані дані первинних документів підприємства.

В Акті зазначено, що Позивачем не включено до валового доходу в 2002 році реалізацію кондитерських виробів на суму 132 990 грн. TOB "Таврія Плюс" відповідно до накладної та податкової накладної за №Т465 від 02.05.2002 року.

Валові витрати, згідно Акта, Позивач завищив на загальну суму 5,9 тис. грн. а саме: за 2001 рік - 2,4 тис. грн.; за 2002 рік - 3,1 тис. грн.; за І кв. 2003 року - 0,4 тис. грн.;

Згідно Акта та заперечень Відповідача ви пливає, що Позивач завищив валові витрати на вартість послуг за користування телефонними лініями зв'язку, які були надані операторами зв'язку ВАТ "Телеком" та ЗАТ "Утел" TOB "Вікторія", у якого Позивач орендував приміщення та сплачував йому грошові кошти за послуги зв'язку, в зв’язку з відсутністю у останнього ліцензії на право надання таких послуг та вартість послуг за користування телефонними лініями зв'язку ВАТ "Телеком" та ЗАТ "Утел" працівниками підприємства ПФ "Таврія" для власних потреб в загальній сумі 5,9 тис.грн. (виписка по рах.37) та відповідно до бух.проводки Кт.рах.92 Дт.рах.3771.

Згідно п. 42 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.97 р. № 385 (385-97-п) , Позивач не переоформив договір на строк оренди про надання послуг зв'язку безпосередньо з оператором зв'язку і оплату послуг зв'язку проводив за рахунками орендодавця - TOB "Вікторія", в якого орендував приміщення для виробничих потреб.

Зазначені послуги зв'язку використані Позивачем у орендованому приміщенні для його виробничої діяльності, Відповідач не наводить будь-яких даних про те, що Позивач використовував послуги зв'язку для власних потреб своїх працівників, тому, немає і підстав вважати, що Позивач використовував послуги телефонного зв'язку для власних потреб його працівників, тобто не в у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Отже, лише у пунктах 5.3-5.8 зазначеного вище Закону (334/94-ВР) містяться певні обмеження щодо включення певних витрат до складу валових витрат.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону 334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відтак, лише повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, на суми витрат є підставою для не включення таких сум до складу валових витрат.

Той факт, що на час здійснення перевірки Позивач мав документи на підтвердження витрат зі сплати вартості послуг зв'язку, Відповідачем не заперечується.

Законом 334 (334/94-ВР) не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує пункт 5.11 ст. 5 Закону 334, яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі (334/94-ВР) , не дозволяється.

У відповідності до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Висновок про завищення валових витрат та заниження валового доходу Відповідач зробив шляхом порівняння даних перевірки з даними декларацій з податку на прибуток, що зведені у таблицях №№ 1, 2, 3, 4 (а.с. 15 - 17).

З наведених у таблицях порівнянь видно, що Позивачем в цілому був занижений скоригований валовий дохід та в цілому завищені валові витрати у податкових періодах.

Відповідачем не здійснено порівняння даних оборотно-сальдових відомостей по рахунках 36, 702, 703, 704, 71, зібраних на підставі первинних документів Позивача, з даними вторинного бухгалтерського обліку.

В підтвердження висновку податкової перевірки про заниження скоригованого валового доходу та завищення валових витрат в цілому, як зазначено у таблицях, Відповідач не навів жодних даних про дослідження ним первинних документів Позивача, які стали підставою для цього висновку.

Дані у графах "За даними перевірки" не підтверджуються первинними документами.

Відповідачем також не доведено не включення Позивачем до валового доходу в 2002 році реалізацію кондитерських виробів на суму 132 990 грн. 00 коп. TOB "Таврія Плюс" за накладною та податковою накладної №Т465 від 02.05.2002.

Як встановлено у висновку судово-бухгалтерської експертизи, перевищення розміру доходів, задекларованих Позивачем у звітних формах, над даними щодо валових доходів, зазначених у відомостях обліку валових доходів, свідчить про те, що всі валові доходи (що їх відображено у відомостях обліку) знайшли своє відображення у деклараціях з податку на прибуток за відповідні звітні податкові періоди:

у ІV кварталі 2001 року на суму - 32.6 тис. грн.;

у І кварталі 2002 року на суму - 5 264,5 тис. грн.;

у ІІ кварталі 2002 року на суму - 5 529,5 тис. грн.

у Ш кварталі 2002 року на суму - 33,1 тис. грн.

у ІV кварталі 2002 року на суму - 7 557,4 тис. грн. (стор.12-13 акту судово-бухгалтерської експертизи):

Враховуючи викладене, нарахування Позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток визнається судом безпідставним.

Відтак, правомірність податкового повідомлення-рішення від 20.08.2003 №0001512301/0 Відповідач не довів.

Також колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог Позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача від 25.02.2004 №0001522301/3.

Згідно Акта заниження податкового зобов'язання з ПДВ відбулося внаслідок недотримання Позивачем положень п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі – Закон 168), а саме, до складу податкового зобов'язання не включено податок на додану вартість у складі передплат вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих від інших суб'єктів підприємницької діяльності та у вартості реалізації кондитерських виробів TOB "Таврія-Плюс", в сумі 34 908,00 грн.); п. 4.5, статті 4 Закону 168 (зменшено податкові зобов'язання Позивача з ПДВ в сумі 18334 грн. з вартості повернених товарів неплатниками ПДВ), а також в порушення вимог п. п. 7.4.4 п. 7.4, ст. 7 Закону 168 внаслідок включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 1193 грн., сплаченого у складі вартості послуг, що не відносяться до валових витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що в період із 01.10.2001 по 01.04.2003 Позивачем здійснювались операції з реалізації товарів (переважно, продуктів харчування), які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно п. 3.1 ст. 3 Закону 168 об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу).

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону 168 база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Згідно Акта Позивачем не включено до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість податок в сумі 34 908 грн. з передплат одержаних відповідно до бухгалтерських проводок: дебет рахунку 361 "Розрахунки із вітчизняними покупцями" - кредит рахунку 702 "Доходи від продажу товарів"; дебет рахунку 702 "Доходи від продажу товарів" - кредит 6415 "Розрахунки за податками. ПДВ".

Відповідно до Інструкції № 291 (z0893-99) активний субрахунок бухгалтерського обліку 361 "Розрахунки із вітчизняними покупцями" призначений виключно для обліку та систематизації інформації щодо фактично відвантажених на користь третіх осіб товарів (виконаних робіт, наданих послуг).

Облік отриманих господарюючим суб'єктом передплат здійснюється на пасивному субрахунку 681 "Розрахунки за авансами одержаними" (а не на активному субрахунку 361 "Розрахунки із вітчизняними покупцями").

На рахунку 702 "Доходи від продажу товарів" відображаються доходи господарюючого суб'єкта, що визначені за правилами бухгалтерського обліку (які визнаються за типом передачі товарів (робіт, послуг) у розпорядження покупця, а не за фактом отримання передплати).

Відтак, зазначена вище бухгалтерська проводка не може слугувати підтвердженням факту виникнення у позивача податкових зобов'язань з передплат, отриманих від третіх осіб.

Як вже зазначалося вище, у разі застосування даних бухгалтерського обліку для визначення розміру податкових зобов'язань платника податку на додану вартість, такі дані (в обов'язковому порядку) повинні бути порівняні із даними регістрів податкового обліку: книгами обліку продажу товарів (робіт, послуг), - для визначення розміру податкових зобов'язань платника податку; книгами обліку придбання товарів (робіт, послуг) - для визначення розміру податкового кредиту, на суму якого такий платник податків отримує право зменшити свої податкові зобов'язання за відповідний звітний період.

Таким чином, дані регістрів бухгалтерського обліку не можуть бути достатнім підтвердженням факту заниження Позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відтак, факт заниження Позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість визнається судовою колегією необґрунтованою.

Заниження Позивачем у травні 2002 року розміру податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 22 165,01 грн. за даними Акта є наслідком не відображення у складі таких зобов'язань ПДВ з операції по реалізації товарно-матеріальних цінностей на користь TOB "Таврія-Плюс" згідно податкової накладної за № Т465 від 02.05.2002.

Згідно згаданої податкової накладної, Позивачем відвантажено продуктів харчування за 462 позиціями на загальну суму - 110 825 грн. 23 коп., в тому числі 22 165 грн. 01 коп. податок на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно даних податкової декларації з ПДВ за травень 2002 року розмір податкового зобов'язання становить 826 573 грн. 00 коп., в той час як розмір податкових зобов'язань Позивача за відповідний звітний період згідно даних книги обліку за № 03-15-4/2231 /003/3. становить суму -333 923 грн. 43 коп.; згідно даних книги обліку за № 03-15-4/2231/001/3. - суму -132 937 грн. 36 коп.

Тобто, за даними книг обліку продажу розмір податкових зобов'язань Позивача за травень 2002 року становить суму - 466 860 грн. 79 коп., що на 359 712 грн. 21 коп. менше ніж за даними податкової декларації.

Факт наявності у Позивача завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у травні 2002 року Відповідач у суді першої інстанції не заперечив і належними доказами не спростував.

Відповідно до пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" 21.12.2000 № 2181 (далі – Закон 2181) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

В порушення вимог пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону 2181 Відповідач не визначив розміру завищення сум податкових зобов'язань Позивача, і. як наслідок, не встановив дійсного розміру податкового зобов'язання Позивача за цей податковий період.

Відтак, не включення Позивачем сум податку на додану вартість по податковій накладній, виданій TOB "Таврія-Плюс", до складу податкового зобов'язання не призвело до його заниження в цілому за відповідний податковий період - травень 2002 року, оскільки в цьому ж податковому періоді Позивачем зайво задекларовано 359 712 грн. 21 коп. податку.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податок на додану вартість в розмірі 22 165 грн.01 коп. також нарахований позивачу безпідставно.

У зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова господарського суду м. Києва від 19 березня 2007 року – без змін.