про визнання дій противоправними, зобов'язання здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки, стягнення недоотриманої щорічної суми на оздоровлення за 2004-2007 роки, зобов'язання здійснити перерахунок разової грошової допомоги як інваліду війни за 2005-2007 роки, стягнення недоотриманої разової грошової допомоги за 2005-2007 роки,

26.02.2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 травня 2008 року у справі № 2-а-14/08 позовна заява ОСОБА_1. задоволена частково, а саме: визнані дії відповідача стосовно відмови позивачу у здійсненні перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення в 2004, 2005, 2007 році неправомірними та стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2004, 2005, 2007 рік в розмірі 4608 грн. Визнані дії відповідача стосовно відмови позивачу у здійсненні перерахунку щорічної грошової допомоги як інваліду війни за 2007 рік неправомірними та стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2007 рік у розмірі 2920 грн. 48 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.

ОСОБА_1. - учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС першої категорії та має статус інваліда війни ІІ групи, у зв'язку з чим та відповідно до вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) має право на отримання щорічної грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, категорія 1, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Статтею 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІІ групи - 4 мінімальних заробітних плат та інвалідам ІІ групи - 5 мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати.

Фактично відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення:

за 2004 рік - в сумі 21 грн. 50 коп., (15.12.2004 року)

за 2005 рік - в сумі 120 грн., (17.11.2005 року)

за 2006 рік - в сумі 120 грн., (13.06.2006 року)

за 2007 рік - в сумі 120 грн. (26.02.2007 року)

Фактично позивач отримав від відповідача разову грошову допомогу до 9 травня у 2004 році - 130 грн., у 2005 році - 270 грн., у 2006 році 330 грн., у 2007 році - 360 грн., при цьому відповідач керувався положеннями та статями Закону України "Про державний бюджет України відповідний рік".

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального права.

Як вважає апелянт, при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення треба керуватись розміром такої допомоги, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , а з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) .

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (256-2002-п) , якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) та з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) .

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, зокрема, інвалідам ІІІ групи - чотири мінімальні заробітні плати.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Тобто, нормами спеціального Закону (796-12) визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом (796-12) на час здійснення виплати.

Всупереч нормам спеціального закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України "Про Єдиний державний реєстр нормативних актів" від 27.06.1996 року (468/96) стосовно преюдиції нормативних актів.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2004, 2005, 2007 роки, а не вказані Постанови КМУ.

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки у вищевказаних розмірах, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, в частині відмови в задоволені позову щодо стягнення недоотриманих грошових коштів на оздоровлення за 2006 рік, оскільки дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV від 20.12.2005р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік", який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Відповідно до ст. 13 цього Закону щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Абзацом 1 ст. 17 цього Закону встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону (3551-12) , здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Згідно абз. 1 ст. 17-1 щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач є органом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок по здійсненню виплат, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , в тому числі разової грошової допомоги.

Колегія суддів вважає, неправомірним довід заявника скарги щодо правомірності застосування у 2007 році розміру таких виплат, встановленому п. 13 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", відповідно до якого у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій - 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною - 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни - 150 гривень; учасникам війни - 55 гривень, оскільки положення зазначеної норми Закону - визнані неконституційним рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-рп від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) .

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність дій щодо нарахування Уварову В.М. щорічної грошової допомоги до 9 травня протягом 2004 року - 130 грн., 2005 року - 270 грн., 2006 року - 330 грн., 2007 року - в розмірі 360 грн., встановленому Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, а не в розмірі, встановленому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Згідно ст. 22 зазначеного закону рішення підприємств, установ і організацій, які надають пільги, можуть бути оскаржені до районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської Ради або до районного (міського) суду.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2006 роки, оскільки здійснення відповідачем виплати у 2005 та 2006 роках у розмірах, передбачених Законами України "Про Державний бюджет" на відповідні роки є правомірним, тому, що вони передбачені вищезазначеними законами, що прямо встановлюють розмір щорічної грошової допомоги до 5 травня, які не визнані неконституційними, що підтверджує правомірність їх застосування при виплаті допомоги.

Оскільки орган праці та соціального захисту населення порушив право позивача на отримання разової грошової допомоги, виплата якої встановлена ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", він звернувся за захистом порушеного права з позовною заявою, та суд першої інстанції ухвалив судове рішення в частині стягнення разової грошової допомоги за 2007 рік та в частині стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального, процесуального права.

Наряду з викладеним, постанова суду підлягає зміні з наступних підстав.

Суд першої інстанції в своїй постанові не вказав за рахунок яких коштів необхідно стягнути разову грошову допомогу та щорічної допомоги на оздоровлення з відповідача. Тому колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції і уточнити, що стягнення разової грошової допомоги та щорічної допомоги на оздоровлення повинно здійснюватися на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , ст. 2, ст. 71, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 201, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 травня 2008 року у справі № 2-а-14/08 - задовольнити частково.

Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 травня 2008 року у справі № 2-а-14/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій відповідача стосовно відмови позивачу у здійсненні перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення в 2004, 2005, 2007 році неправомірними та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2004, 2005, 2007 рік в розмірі 4608 грн. Визнання дій відповідача стосовно відмови позивачу у здійсненні перерахунку щорічної грошової допомоги як інваліду війни за 2007 рік неправомірними та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2007 рік у розмірі 2920 грн. 48 коп. - змінити.

Абзаци 3 та 5 резолютивної частини постанови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 травня 2008 року у справі № 2-а-14/08 доповнити словами "за рахунок Державного бюджету України".

В іншій частині постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 травня 2008 року у справі № 2-а-14/08 - залишити без змін.

Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.