розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у м. Полтаві на постанову Господарського суду Полтавської області від 24.04.2008 року по справі № 3/65

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до ДПІ у м. Полтаві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1(надалі по тексту позивач) звернувся до Господарського суду Полтавської областіз позовом до ДПІ у м. Полтаві(надалі по тесту відповідач), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0004531703/0 від 08.02.2008 р.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 24.04.2008 року адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1до ДПІ у м. Полтавіпро скасування податкового повідомлення-рішення, було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) та неповне з'ясування обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної

інстанції, що працівниками ДПІ у м. Полтаві була проведена виїзна планова

Справа №22-а-4930/08 Головуючий 1 інстанції: Бунякіна Г.І. Категорія: 36 Доповідач: Калиновський В.А.

перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.02.2005 р. по 30.09.2007 р.

В ході проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем п.п. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, п. 9.12 ст. 9, п. 19. 1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 88-ІV від 22.05.2003 р. (із змінами та доповненнями), ст. 13. Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р. (13-92) (із змінами та доповненнями), ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07.1998р. (727/98) (із змінами та доповненнями), в результаті чого, позивачем було занижено податок з доходів фізичних осіб за 2005 рік на суму 28898,64 грн. За результатами перевірки було складено акт №11/1703/2295220255/25/ДНК від 31 січня 2008 року. На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Полтаві було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004531703/0, згідно якого Фізичній особі-підприємцюОСОБА_1 було визначено податкове зобов'язання за основним платежем 28898,64 грн.

Встановлюючи порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податкового законодавства, відповідач виходив з того, що позивач з моменту реєстрації з 09.02.2005р. по 31.12.2005р. здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності з отриманням свідоцтва про сплату єдиного податку на 2005 рік НОМЕР_2 від 22.02.2005р., терміном дії з 09.02.2005р. по 31.12.2005 р.

В ІV кварталі 2005 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перевищив законодавчо встановлений граничний розмір (500000,00 грн.) виручки від здійснення підприємницької діяльності, про що повідомив ДПІ - відповідача. За поданими позивачем звітами обсяг виручки за 9 місяців 2005 року склав 386697,55 грн., а за 2005 рік в цілому - 1405779,65 грн.

Відповідно до пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", правовим наслідком цього складу, на думку представників ДПІ, є обов'язок включити суму такого перевищення до складу річного оподаткованого доходу з подальшим її оподаткуванням, податком з доходів фізичних осіб за ставкою в 13%, що діяла в 2005 році.

Такий чистий дохід за 2005 рік - 222297, 23 грн., виведений ДПІ в акті перевірки і на її думку підлягає оподаткуванню 13 відсотками, став підставою для донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в сумі 28898, 64 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 08.02.2008р. №0004531703/0, що є предметом спору у справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно того, що, такий висновок відповідача не ґрунтується на нормах чинного законодавства, з огляду на наступне:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 у період 2005 року (з дати постановки на облік за відповідним звернення) перебував на спрощеній системі оподаткування на підставі свідоцтва платника єдиного податку, виданого відповідачем. Видом діяльності позивача є оптова торгівля будматеріалами.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. № 727/98 (727/98) (із змінами та доповненнями), спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

За суттю цієї ж норми, суб'єкти малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування та, на яких розповсюджується дія цього Указу, здійснюють підприємницьку діяльність, облік та звітність за касовим методом, оскільки можливість застосування такої системи оподаткування безпосередньо залежить від визначеного розміру виручки, отриманої платником єдиного податку на розрахунковий рахунок або в касу.

За визначенням зазначеного Указу (727/98) (абз. 4 ст. 1), виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Статтею 5 Указу (727/98) визначено, що у разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу (727/98) , платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Будь-яких інших наслідків порушення вимог ст. 1 Указу (727/98) чинним законодавством не передбачено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно того, що позивач, маючи статус платника єдиного податку в 2005 році, дотримуючись зазначених норм Указу № 727/98 (727/98) , досягнувши в ІV кварталі 2005 року обсягів виручки від реалізації ТМЦ більших ніж 500000,00 грн., правомірно з 1 січня 2006 року перейшов на загальну систему оподаткування. Крім того, ця обставина податковою службою не спростовується.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку стосовно того, що доводи відповідача з посиланням на ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" є неправомірними, виходячи з наступного.

Підпунктом 9.12.1 ст. 9 ЗУ № 889-IV, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, безпосередньо встановлений пріоритет спеціального законодавства, а саме: оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Пп. 9.12.2. ст. 9 ЗУ № 889-IV має застереження, а саме: якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом (889-15) для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, з огляду на приписи зазначених норм, застосування пп. 9.12.1 та 9.12.2 ст. 9 ЗУ №889-IVможливе лише стосовно доходів, отриманих не у межах

підприємницької діяльності фізичної особи.

Однак, як видно з матеріалів перевірки ДПІ, що ліг в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, такі доходи ДПІ не визначались. Фактично працівниками податкової служби суму перевищень 500-тисячний гривневий рубіж було ототожнено з іншими доходами, ніж визначені у пп. 9.12.1 ЗУ № 889-IV (889-15) .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно того, що у відповідача не було жодних законних підстав для визначення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб за наслідками господарської діяльності в ІV кварталі 2005 року, а тому вимоги позивача є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Полтаві на постанову Господарського суду Полтавської області від 24.04.2008 року по справі № 3/65 - залишити без

задоволення.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 24.04.2008 року по справі № 3/65 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1до ДПІ у м. Полтавіпро скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.