розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва на постанову господарського суду м.Києва від 29 травня 2007 року у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Постановою господарського суду міста Києва від 29 травня 2007 року адміністративний позов Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва: від 27.10.2006р. №0003551704/0, від 27.10.2006р. №0003561704/0, від 15.01.2007р. №0003551704/1, від 15.01.2007р. №0003561704/1, від 27.03.2007р. №0003551704/2, від 27.03.2007р. №0003561704/2. Судові витрати покладено на позивача (а.с.110-114).

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м.Києва просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (а.с.189-194).

Зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема: п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та ст.ст. 13 і 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".

Позивач - Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 не скористався своїм правом подання заперечення на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м.Києва (далі - "ДПІ у Солом'янському районі м.Києва") на підставі акта перевірки від 20.10.2006р. за №2658-5997/17-408-2764607199 та за результатами адміністративного оскарження прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 27.10.2006р. №0003551704/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 28233,22 грн.;

- від 27.10.2006р. №0003561704/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 65043,00 грн., в т.ч. основний платіж - 43362,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 21681,00 грн.;

- від 15.01.2007р. № 0003551704/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 28233,22 грн.;

- від 15.01.2007р. №0003561704/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 65043,00 грн., в т.ч. основний платіж - 43362,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 21681,00 грн.;

- від 27.03.2007р. №0003551704/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 28233,22 грн.;

- від 27.03.2007р. №0003561704/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 65043,00 грн., в т.ч. основний платіж - 43362,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 21681,00 грн.

Спірні рішення прийняті відповідачем на підставі викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем:

абз. "а" пп. 19.1 п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", внаслідок чого суб'єктом господарювання завищений валовий дохід за 2005 рік на суму 169583,00 грн., та за І півріччя 2006 року на суму 854,00 грн., завищено валові витрати за 2005 рік на суму 385507,00 грн., та за І - півріччя 2006 року на суму 2109,00 гривень;

абз. "д" пп. 7.2.1 п. 7.2, абз. 2 пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого суб'єктом господарювання завищено податковий кредит за липень 2005 року у сумі 433,00 грн., листопад 2005 року у сумі 42667,00 грн., березень 2006 року у сумі 262,00 грн., всього на суму 43362,00 грн., що призвело до заниження на вказану суму податку на додану вартість до сплати до бюджету за відповідний період.

Згідно з підпунктом "а" пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" платник повинен вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Відповідно до частини 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (далі - "Декрет") оподаткованим доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковим органом при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємству.

Згідно з частиною 3 статті 13 Декрету до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Інструкцією "Про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю", затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 21 квітня 2003 року №12 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 9 червня 2003 року № 64 із змінами та доповненнями передбачено, що фізична особа платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерський облік, тому формує витрати за переліком статті 5 "Валові витрати" вказаного Закону з деякими особливостями. До податкової декларації за звітний податковий період включаються тільки а валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового у в будь - якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону передбачено що, до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається перша із подій, яка сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів (послуг).

TOB "Еврокон України" (Генпідрядник) з позивачем (субпідрядник) укладений договір субпідряду від 07.10.2005р. № 11/05-12 на виконання робіт. Згідно умов договору (пп. 1.1) позивач взяв на себе зобов'язання виконати роботи з укладки полів на об'єктів за адресою м.Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29. Генпідрядником на рахунок позивача здійснено передоплату за будівельні матеріали в сумі 50450,00грн. (в т.ч. податок на додану вартість - 8405,50 грн.).

На виконання договірних зобов'язань перед контрагентом, позивачем укладено договір підряду №11/05 від 01.11.2005р. з TOB "Важіль". Відповідно до розділу 3 Договору, роботи виконуються за допомогою інструментів підрядника із матеріалів TOB "Єврокон Україна".

Підтвердженням виконання робіт підрядчиком є акт виконання послуг. Факт оплати позивачем виконання робіт в сумі 30500,00 гривень (в т.ч. податок на додану вартість - 5083,34грн.) підтверджується банківською випискою від 02.11.2005р. та податковою накладною від 02.11.2005р. №110202, виданою TOB "Важіль". Зазначена податкова накладна включена до реєстру отриманих податкових накладних за листопад 2005 року.

Крім того, на виконання договірних зобов'язань перед контрагентом позивача TOB "7 днів" (договір поставки від 06/10/05 від 06.10.2005; згідно банківських виписок: від 07.10.2005р., передплата за покриття та комплектуючі складає 263421,65грн., в т.ч. податок на додану вартість (далі - "ПДВ") 43903.61 грн. (податкова накладна № 14 від 07.10.2005р.); від 15.11.2005р., розрахунок за покриття та комплектуючі 614650,51грн., в т.ч. ПДВ 102441,75грн. (податкова накладна №16 від 15.11.2005р.)), позивачем понесені витрати при проведенні підрядних робіт по передпродажній підготовці товару.

Для контрагента позивача ПП "Сівер" на підставі рахунку - фактури СФ-09/03 від 09.03.2006р. (передплата за будматеріали згідно банківської виписки від 27.03.2006 складає

5120,21 грн. (в т.ч. ПДВ 853,37 грн.); податкова накладна № 1 від 27.03.2006)) - отримано

послуги по обробці та розкрою ковролінових покриттів на суму 1570,20 грн. згідно договору

від 01.03.2006р. №01/03-06 з СПД ОСОБА_2. Згідно умов договору підрядником (СПД

ОСОБА_2) виконуються роботи з обробки покриття за адресою: м. Бортничі вул. Леніна,

34. Роботи виконуються за допомогою інструментів підрядника, вартість робіт становить

1570,20 грн. (в т.ч. ПДВ 216,70 грн.). Підтвердженням виконання робіт підрядчиком є акт

прийому - передачі матеріалів від 27.03.2006 і відповідні акти виконання робіт та здачі

приймання виконаних робіт від 28.03.2006. Факт оплати позивачем виконання робіт в сумі

1918,20 грн., (в т.ч. за надання послуг 1570,20 грн. (в т.ч. ПДВ 261,70 грн.)) підтверджується

банківською випискою від 28.03.2006 та податковою накладною від 28.03.2006 № 41,

виданою СПД ОСОБА_2. Зазначена податкова накладна включена позивачем до реєстру

отриманих податкових накладних за березень 2006 року.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Факт виникнення витрат позивача підтверджується відповідними розрахунковими документами - банківськими виписками оплати послуг (робіт) та актами їх виконання. Адреса виконання робіт (послуг) та її вартість відображена в укладених договорах. В акті документальної перевірки ДПІ відсутні відомості про суперечність укладених угод вимогам законодавства (визнання їх недійсними), скасування державної реєстрації (на момент укладання угод та виконання робіт) контрагентів позивача та не відображення в податковій звітності, в якій декларувались податкові зобов'язання по взаємовідносинах з позивачем.

За таких підстав суд вважає, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем пп. 19.1 "а" п. 19.1 ст. 19 закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 та заниження оподаткованого доходу шляхом віднесення до складу витрат, які непідтверджені документально, безпідставним, а донарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 28.233,22 грн. таким що суперечить діючому законодавству.

Також в акті перевірки зазначено про безпідставне завищення позивачем податкового кредиту на суму ПДВ 43.361,71 грн., а саме: на суму 433,33 грн. за послуги по розкрою покриття 80 кв.м. СПД фізичною особою ОСОБА_3, п/н № 3467 від 26.07.05, акт виконаних послуг від 29.07.05 на суму 7616,67 грн., п/н № 9 від 16.11.05 за послуги дизайну покриття на суму 17466,67 грн., п/н № 9 від 16.11.05 за послуги розкрою покриття, які визначені у акті виконаних робіт СПД - ОСОБА_2., від 16.11.05 на суму 61.70 грн., п/н № 41 від 28.03.06 за послуги по обробці та розкрою покриття 80 та 115 м.п. за актом виконаних робіт від 28.03.06, отриманих від СПД - фізичної особи ОСОБА_2; на суму 12500,00 грн., п/н №225 від 16.11.2005 за послуги по улаштуванню стяжки підлоги за актом виконаних робіт від 16.11.06, наданих СПД - фізичної особи ОСОБА_4; на суму 2686,34 грн. по улаштуванню стяжки TOB "Важіль" п/н № 110202 від 02.11.05 (акт виконаних робіт від 25.11.05); на суму 2397,00 грн. за вирівнювання підлоги TOB "Важіль" п/н №110202 від 02.11.05 (акт виконаних робіт від 25.11.05 р.).

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (далі - "Закон") податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих сплачених платником податків за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні не матеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до довідки Головного регіонального управління статистики у м. Києві видами діяльності позивача за КВЕД є посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами, оптова торгівля будівельним матеріалами і ін.

Як зазначалося вище, позивачем проводилися роботи по передпродажній підготовці товару, у тому числі, зокрема шляхом укладання угод про проведення підрядних робіт.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону платник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити вичерпний перелік яких визначений в пунктах "а" - "и" цієї ті. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Посадкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону).

Пунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону передбачено, що платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Під час перевірки та до матеріалів позивачем надано податкові накладні контрагентів позивача, які містять всі реквізити, передбачені пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону та включені до реєстру отриманих податкових накладних, а також докази отримання товару (послуг) (акти виконання робіт (послуг) та їх оплати (відповідні банківські виписки про списання коштів з рахунку позивача).

Факт наявності механічної описки продавця, а саме в податковій накладній № 9 від 16.11.2005 (постачальник СПД ОСОБА_2) на суму ПДВ 25083,34 грн.; податковій накладній № 41 від 28.03.2006 (постачальник СПД ОСОБА_2) на суму ПДВ 261,70 грн.; податковій накладній № 225 від 16.11.2005 (постачальник СПД ОСОБА_4) на суму ПДВ 12500,00 грн. (не вказано номер квартири позивача) не може слугувати підставою для їх неврахування в податкового кредиту, оскільки вказані податкові накладні підтверджені зокрема фактичною оплатою податку в ціні придбання послуг та їх отримання. Крім того, повна адреса позивача була зазначена в договорах на виконання робіт та інших первинних документах по взаємовідносинах з контрагентами. Зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих накладних та враховані в розрахунках з бюджетом.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону, крім інших обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачено обов'язкову наявність ще й такої підстави, як надмірна сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум.

У відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції визнав відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства а також відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) з податку на додану вартість у розмірі 43.362,00 грн. за розглянутим епізодом, застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 21.681,00 грн. є необгрунтованим.

На думку колегії суддів апеляційного адміністративного суду, господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення дійшов правильного висновку про те, що акт ДПІ у Солом'янському районі м.Києва "Про результати перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового на іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.06.2006 року" не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327 (z0925-05) .

Так, зокрема, відповідно до п.п. 2.3.2 зазначеного Порядку (z0925-05) за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно -правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансового - господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

В зазначеному акті перевірки взагалі відсутні будь - які посилання на конкретні господарські операції та первинні документи, що свідчать, на думку податкового органу, про факт порушення та стали підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.