Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

Головуючий у 1 інстанції - Бабаков В.П.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

У грудні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним рішення УПСЗН про відмову у виплаті коштів на оздоровлення та стягнути недоплачені суми на оздоровлення за 2002-2007 роки, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день фактичної виплати.

Ухвалою Петровського районного суду м. Донецька від 12.05.2008р. провадження у справі за позовом ОСОБА_4. до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення в частині стягнення сум на оздоровлення за 2002-2005 роки було закрито.

Постановою Петровського районного суду м. Донецька від 12.05.2008 року позов ОСОБА_4. до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2006,2007 роки задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму допомоги на оздоровлення за 2006 та 2007 роки у розмірі 2900 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: без урахування розміру цього виду допомоги, встановленому постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) . Всі виплати, передбачені Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачується у розмірах, встановлених вказаною постановою КМУ, а також незастосування судом першої інстанції ст. 99 КАС України.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - категорія 1, визнаний інвалідом 3 групи, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: з 01 січня 2006 року - 350 грн., з 01 липня 2006 року - 375 грн., з 01 грудня 2006 року - 400 грн., з 1 січня 2007 року - 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 грн.

В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено: - 2006 році -у розмірі 90 грн.; в 2007 році -у розмірі 90 грн.

Таким чином суд першої інстанції вирішив, що фактично за 2006,2007 роки відповідач недоплатив позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі 2900,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні просила апеляційну скаргу задовольнити.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, щоОСОБА_4є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та є інвалідом 3 групи (категорія 1), що підтверджується копією посвідчень, наявними у матеріалах справи (а.с.3).

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ (796-12) ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам 3 групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) (далі - постанова № 836), якою розмір такої допомоги встановлений для інвалідів 3 групи в 21,50 грн., а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) (далі - постанова № 562), якою розмір такої допомоги встановлений в 90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеними постановами №№ 836 (836-96-п) , 562 (562-2005-п) всупереч Закону № 796-ХІІ (796-12) (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів третьої групи - 21,50 гривень та з 2005р. 90 грн. відповідно.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2006, 2007 роки, а не постанови № 562 (562-2005-п) .

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 90 гривень за період 2007 року суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними, з урахуванням виплат у розмірі 90 грн. та мінімальної заробітної плати на момент виплати - 420 грн., ОСОБА_4. за 2007 рік недоплачена допомога на оздоровлення у розмірі 1590,00 грн.(420х4-90)

Проте, суд першої інстанції допустив помилку щодо зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради провести перерахунок щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік, оскільки дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 Закону № 796-ХІІ була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV від 20.12.2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік", який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України, тому в задоволенні вимог щодо недоотримання коштів на оздоровлення за 2006 рік у суду першої інстанції не було підстав.

Тому в частині стягнення з відповідача коштів на оздоровлення за 2006 рік, колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу саме в цій частині.

Посилання відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Проте згідно ч. 1 тієї ж статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом (2747-15) або іншими законами.

Так, іншим законом - Цивільним Кодексом України (435-15) у п. 3 ч. 1 ст. 268 встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

В розумінні ст. 48 Закону № 796-ХІІ допомога на оздоровлення є способом відшкодування шкоди, спричиненої здоров'ю громадянина внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з причини пропущення строку звернення до адміністративного суду.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд порушив норму матеріального права і тому дійшов до неправильного вирішення справи в частині стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195- 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради на постанову Петровського районного суду м. Донецька від 12 травня 2008 року у справі №НОМЕР_2- задовольнити частково.

Постанову Петровського районного суду м. Донецька від 12 травня 2008 року у справі №НОМЕР_1року за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення - скасувати.

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради щодо виплати ОСОБА_4 суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірах, встановлених постановою КМУ № 562.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_4 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рок у сумі 1590,00 грн.

В решті позову ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання і проголошення вступної та резолютивної частин постанови, з дня складення постанови в повному обсязі.