Справа №22а-1220/08 головуючий суддя у 1-й

категорія статобліку-36 ' /span' інстанції – Садовий І.В.

(справа №23/312/07-АП)

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

03.04.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжалюмінторг" (далі ТОВ "Запоріжалюмінторг") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовна заява була мотивована тим, що податкові повідомлення-рішення, відповідно до яких:

- визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 414 278,38 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 207 139,19 грн.;

- зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 818 555,70 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 409 277,85 грн.;

- визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 65 647,13 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 24 007,48 грн.,

були прийняті за висновками акту перевірки від 19.10.2006р., які не відповідають фактичним обставинам справи та діючому законодавству, а тому позивач просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.11.2006р. №0000271313/0, №0000281313/0 та №0000251313/0, від 20.11.2006р. №0000271313/1, №0000281313/1 та №0000251313/1, від 23.01.2007р. №0000271313/2, №0000281313/2 та №0000251313/2, від 26.03.2007р. №0000271313/3, №0000281313/3 та №0000251313/3.

Як вбачається з повідомлення №05/1-1728-07 від 19.04.2007р., у зв’язку з необхідністю захисту економічних інтересів держави в особі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, у дану справу вступив прокурор /а.с. 17, т. 2/.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 21.08.2007р. у справі №23/312/07-АП позовні вимоги позивача задоволено /а.с. 116-121, т. 2/.

Відповідач – СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, не погодившись з вищезазначеною постановою суду, подав апеляційну скаргу.

Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення судом рішення з порушенням норм матеріального права, просить постанову суду від 21.08.2007р. у справі №23/312/07-АП скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для розгляду справи та ухвалено законне та обґрунтоване рішення суду без порушень норм чинного матеріального та процесуального права, просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду від 21.08.2007р. залишити без змін.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі та просили суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду від 21.08.2007р. у даній справі скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені вимог адміністративного позову у повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів, викладених у апеляційній скарзі відповідача, підтримали доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, та просили суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду від 21.08.2007р. – залишити без змін.

Прокурор у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про день, годину та місце розгляду справи /а.с. 142, т. 2/, не з’явився, про поважність причин своєї неявки суд у встановленому законом порядку не повідомив, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність прокурора.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідачем – СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі – проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ "Запоріжалюмінторг" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 30.06.2006р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №36/08-03/32573524 від 19.10.2006р.

Відповідно до висновків акту перевірки позивачем в порушення:

п. 1.4 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2005р. по 30.06.2005р. на суму 414 278,38 грн., у тому числі по періодам: травень 2005р. – у розмірі 414 278,38 грн.;

п. 1.4 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за період з 01.01.2005р. по 30.06.2005р. на суму 818 555,70 грн., у тому числі по періодам: травень 2005р. – у розмірі 785 306,00 грн., грудень 2005р. – у розмірі 33 249,70 грн.;

п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, п. 18.3 ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - занижено податок на прибуток на 65 647,13 грн., у тому числі по періодам: ІІ квартал 2005р. – на суму 523,75 грн., ІV квартал 2005р. – на суму 41 562,13 грн., І квартал 2006р. – на суму 23 561,25 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 01.11.2006р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000271313/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 621 417,57 грн., у тому числі за основним платежем – 414 278,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 207 139,19 грн. /а.с. 69, т. 1/;

№0000281313/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 818 555,70 грн. /а.с. 68, т. 1/;

№0000251313/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 89 654,61 грн., у тому числі за основним платежем – 65 647,13 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 24 007,48 грн. /а.с. 70, т. 1/.

Позивач, не погодившись з рішеннями відповідача від 01.11.2006р. №0000271313/0, №0000281313/0 та №0000251313/0, оскаржив їх в адміністративному порядку і за результатами процедури адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 01.11.2006р. – без змін, та разом з тим, відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

від 20.11.2006р. - №0000271313/1, №0000281313/1,№0000251313/1 /а.с. 87, 88, 89, т. 1/;

від 23.01.2007р. №0000271313/2, №0000281313/2 та №0000251313/2 /а.с. 104, 105, 106, т. 1/;

від 26.03.2007р. №0000271313/3, №0000281313/3 та №0000251313/3 /а.с. 125, 126, 127, т. 1/.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки, відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту травня 2005р. передплату по договору №2098д(2004) від 30.12.2004р. на постачання алюмінієвої продукції від ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на суму податку на додану вартість 1 199 584,38 грн. по податковій накладній №1054/05 від 31.05.2005р. на підставі того, що ТОВ "Запоріжалюмінторг" перераховано на користь ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" передплату у розмірі 7 197 506,27 грн. (з урахуванням податку на додану вартість - 1 199 584,38 грн.) за алюмінієву катанку АКЛП-ПТ-7Е-9,5 у кількості 575,064 т. по ціні 10 430,00 грн. за тону, а оскільки відвантаження продукції покупцю не відбулось, то підприємством товарна продукція фактично не придбавалась, у зв’язку з чим завищено суму податкового кредиту травня 2005р. у розмірі 1 199 584,38 грн.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що 30.12.2004р. між позивачем (Замовник) та ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (Постачальник) було укладено договір постачання №2098д(2004) /а.с. 47-49, т. 2/, відповідно до умов якого на користь Постачальника був здійснений авансовий платіж в сумі 7 197 506,27 грн. (з урахуванням податку на додану вартість - 1 199 584,38 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями №1039 від 26.05.2005р., №1047 від 27.05.2005р., №1049 від 30.05.2005р., №1052 від 31.05.2005р.

Додатковою угодою №8 від 05.05.2005р. до вказаного договору внесені зміни, відповідно до яких постачання катанки АКЛП-ПТ-7Е-9,5 здійснюється з 01.05.2005р. за ціною 10 430,00 грн. (без урахування податку на додану вартість) /а.с. 50, т. 2/.

Відповідно до платіжних доручень від 24.06.2005р. №533 на суму 5 400 000,00 грн. та №534 на суму 600 000,00 грн. було здійснено повернення авансового платежу Замовнику, у зв’язку з чим Постачальником був наданий розрахунок коригування №533/534 на загальну суму 6 000 000,00 грн. (з урахуванням податку на додану вартість – 1 000 000,00 грн.), який був проведений у податковому обліку позивача в червні 2006р.

За договором постачання №2098д(2004) від 30.12.2004р. станом на 01.10.2006р. сума виконаних Постачальником зобов’язань складає 431 281 809,50 грн. (з урахуванням податку на додану вартість – 71 880 301,57 грн.).

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" надано визначення "господарської діяльності" - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 цієї ж статті податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (абз. 3 цього підпункту).

Підпунктом 7.2.4 вказаного пункту встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.6 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції від 19.01.2006р.) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 вказаної статті датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що Якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до пп. 4.5.1 цього ж пункту, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Враховуючи вищевикладене, позивачем правомірно відображено податковий кредит за отриманою податковою накладною в декларації з податку на додану вартість за травень 2005р. у розмірі 1 199 584,38 грн. від суми попередньої оплати – 7 197 506,27 грн. за договором постачання №2098д(2004) від 30.12.2004р. та у відповідності до вимог податкового законодавства здійснено коригування при поверненні платежу в червні 2006р. на суму 1 000 000,00 грн., а тому висновок відповідача щодо завищення суми податкового кредиту травня 2005р. на 1 199 584,38 грн. є необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки, позивачем у листопаді 2005р. на підставі агентського договору №1536Д(2005) від 29.11.2005р., який був укладений з ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", реалізовано ТОВ "Арлан-Мет" товарів на загальну суму 1 994 982,09 грн.(з урахуванням податку на додану вартість – 332 497,02 грн.), при цьому вартість придбання товару склала 1 994 959,28 грн. (з урахуванням податку на додану вартість – 332 493,21 грн.), розмір агентської винагороди за договором №1536Д(2005) від 29.11.2005р. склав 199 498,21 грн. (з урахуванням податку на додану вартість – 33 249,70 грн.), таким чином, здійснення даної господарської операції призвело до отримання збитків у розмірі 199 475,40 грн., у зв’язку з чим відповідачем було зроблено висновок стосовно того, що реалізовуючи продукцію за ціною, нижчою загальної вартості витрат, пов’язаних з придбанням та реалізацією цієї продукції, ТОВ "Запоріжалюмінторг" у порушення приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не мало наміру використовувати її (продукцію) у власній господарській діяльності, яка повинна бути направлена на отримання доходу, а тому позивачем завищено податковий кредит листопаду 2005р. на 33 249,70 грн., оскільки до складу валових витрат не можуть бути віднесені витрати за збитковою операцією.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що 29.11.2005р. між позивачем (Принципал) та ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (Комерційний агент) було укладено агентський договір №1536Д(2005), відповідно до умов якого Комерційний агент за агентську винагороду (10 % від загальної вартості угоди, складеної з третьої особою) зобов’язується надати послуги Принципалу із сприяння у вчиненні від імені та за рахунок Принципала угоди купівлі-продажу обладнання /а.с. 136-138, т. 1/.

Згідно з додатком №1 до агентського договору №1536Д(2005) від 29.11.2005р. та звіту про виконання агентського договору №1536Д(2005) від 29.11.2005р. Комерційним агентом укладено договір №05(2005) від 29.11.2005р. на продаж ТОВ "Арлан-Мет" обладнання згідно специфікації на загальну суму 1 994 982,09 грн., відповідно до чого, Принципал сплатив ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" агентську винагороду – 199 498,21 грн. (з урахуванням податку на додану вартість – 33 249,70 грн.) /а.с. 139, 140, т. 1/.

Визначення поняття "господарська діяльність" вже було надане вище, а визначення "господарської операції" міститься у ч. 4 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", так, господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вищезазначене свідчить про те, що термін "господарська діяльність" не включає такої обов’язкової ознаки, як одержання прибутку, оскільки неотримання прибутку від окремої господарської операції не може свідчити про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності, крім того, за своїм змістом термін "господарська діяльність" значно ширше "господарської операції", оскільки передбачає сукупність здійснюваних платником податку господарських операцій, і у відповідності до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) оподаткуванню підлягають не господарські операції (окремі дії або події, та ще й здійсненні у різних податкових періодах), а господарська діяльність за звітний податковий період.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не передбачено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону (334/94-ВР) (п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону).

Таким чином, неотримання прибутку за однією конкретною господарською операцією не може свідчити про відсутність мети отримати його у подальшій власній господарській діяльності, яка ведеться підприємством на власний ризик, крім того відповідачем не заперечується дійсність угоди, яка була фактично виконана та підтверджена позивачем актами виконаних робіт.

Враховуючи викладене, витрати ТОВ "Запоріжалюмінторг" за агентським договором №1536Д(2005) від 29.11.2005р. в сумі 166 248,51 грн. правомірно відображені підприємством в складі валових витрат.

Отже, висновок СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі щодо завищення позивачем податкового кредиту у листопаді 2005р. на 33 249,70 грн. є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству, оскільки підприємством на підставі належним чином оформленої податкової накладної сформовано та відображено в складі податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 33 249,70 грн., що є сумою податкового кредиту з придбання послуг, які були використані в оподаткованих операціях з продажу у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки, позивачем у серпні 2004р. було укладено договір з нерезидентом на запозичення грошових коштів. Під час перевірки відповідач зробив висновок про те, що нарахування та сплата відсотків здійснювалась ТОВ "Запоріжалюмінторг" у І, ІІ кв. 2005р. на 100 %, у ІІІ кв. 2005р. на валові витрати було віднесено 85 %, а у І кв. 2006р. підприємством додатково віднесено на валові витрати суму коштів, що складає 15 % невіднесеної суми в ІІІ кв. 2005р., що є неправомірним, у зв’язку з чим позивачем завищено валові витрати в І кв. 2006р. на суму 94 245,00 грн.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що 16.08.2004р. між позивачем (Позичальник) та Компанією "Берінжер Інтерпрайзіз Лтд", Кіпр було укладено договір №175/08-04 на запозичення грошових коштів на загальну суму 4 800 000,00 дол. США, відсоткова ставка для Позичальника складає 9,8 % річних (фіксована). На виконання умов цього договору ТОВ "Запоріжалюмінторг" здійснювалось нарахування і сплата відсотків:

І квартал 2005р. – 570 041,14 грн. (100% на валові витрати);

ІІ квартал 2005р. – 549 945,82 грн. (100% на валові витрати);

ІІІ квартал 2005р. – 534 058,73 грн. (85% на валові витрати),

проте, у І кварталі 2006р. позивачем додатково було віднесено на валові витрати 94 245,00 грн., що складає 15 % невіднесеної суми відсотків за кредит в ІІІ кварталі 2005р. Розпорядженням Кабінету Міністрів України №82-р від 01.04.2005р. (82-2005-р) (офіційне опублікування – 22.04.2005р.) Кіпр включено до переліку офшорних зон. Розпорядженням Кабінету Міністрів України №44-р від 01.02.2006р. (44-2006-р) (офіційне опублікування – 15.02.2006р.) Кіпр виключено із переліку офшорних зон.

Таким чином, обмеження по валовим витратам діяли з ІІІ кварталу 2005р. по І квартал 2006р. (включно).

Відповідно до п. 18.3 ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).

Як встановлено п. 1.11 та пп. 1.11.1 цього ж Закону (334/94-ВР) , кредит – кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики:фінансовий кредит – кошти, які надаються банком – резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Згідно з п. 1.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) проценти – доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються:

платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

платіж за використання коштів, залучених у депозит;

платіж за придбання товарів у розстрочку;

платіж за використання майна, отриманого в користування (орендні, у тому числі лізингові та рентні операції).

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту).

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доводи СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі стосовно того, що податкове роз’яснення №1875/6/15-0516 від 01.03.2006р., надане Державною податковою адміністрацією України на запит ТОВ "Запоріжалюмінторг", не стосується позивача та може застосовуватися лише платниками податку на прибуток, у яких більше ніж 50% статутного фонду належить нерезиденту, є такими, що не відповідають дійсності, оскільки Державною податковою адміністрацією України у відповідь на лист позивача №45 від 25.01.2006р., в якому підприємство просило надати податкове роз’яснення з підстав відображення в обліку процентів за кредитами нерезидентів, зазначено, що податкове роз’яснення необхідно надати виходячи з того, що статутний фонд юридичної особи – резидента України належить на 100% фізичній особі – резиденту України.

Аналіз викладених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що приписи п. 18.3 ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки відповідно до вимог діючого законодавства з питань оподаткування проценти за кредитом є платою за користування кредитними коштами та не розглядаються як компенсація вартості послуг з надання коштів в кредит, а склад валових витрат платника податків при виплаті процентів за борговими зобов’язаннями, що сплачені нерезидентам, які розташовані в офшорних зонах, визначаються з урахуванням особливостей, встановлених пп. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому позивачем обґрунтовано та правомірно відображено валові витрати в І кварталі 2006р. в сумі 94 245,00 грн., і судом першої інстанції надано належну правову оцінку податковому роз’ясненню Державної податкової адміністрації України №1875/6/15-0516 від 01.03.2006р., яке додатково підтверджує правомірність дій позивача.

Таким чином, висновки акту перевірки №36/08-03/32573524 від 19.10.2006р. щодо заниження підприємством податку на додану вартість за період з 01.01.2005р. по 30.06.2005р. на суму 414 278,38 грн., завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за період з 01.01.2005р. по 30.06.2005р. на суму 818 555,70 грн., та заниження податку на прибуток на 65 647,13 грн. не відповідають фактичним обставинам, суперечать дослідженим судом доказам та вимогам законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення відповідача про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 621 417,57 грн., про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 818 555,70 грн. та про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 89 654,61 грн. є необґрунтованими та неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд, з`ясувавши всі обставини, які були доведені належними доказами, зробивши правильні висновки та застосувавши до правовідносин, які виникли між сторонами по справі норми права, що регулюють саме ці правовідносини, прийняв законну та обґрунтовану постанову без порушень норм матеріального та процесуального права про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 01.11.2006р. №0000271313/0, №0000281313/0 та №0000251313/0, від 20.11.2006р. №0000271313/1, №0000281313/1 та №0000251313/1, від 23.01.2007р. №0000271313/2, №0000281313/2 та №0000251313/2, від 26.03.2007р. №0000271313/3, №0000281313/3 та №0000251313/3, а тому вказану постанову необхідно залишити без змін.

Доводи, які викладені відповідачем у апеляційній скарзі, суперечать зібраним по справі доказам та фактичним обставинам справи, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 21.08.2007р. у справі №23/312/07-АП – залишити без змін.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено 16.07.2008р.