зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Горбенко К.П.

Старосуда М.І.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2008 року по справі № 2-а-1924/08 (арк. справи 164-168) задоволенні позовні вимоги державного підприємства "Макіїввугілля" (надалі підприємство) до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції (надалі інспекції) про зобов’язання вчинити певні дії, зобов’язано інспекцію виключити із картки особового рахунку зі збору за забруднення навколишнього природного середовища Державного підприємства "Макіївугілля" суму 1485561 грн. 42 коп., з огляду на безпідставність формування даних рахунку.

В апеляційній скарзі Макіївська об’єднана державна податкова інспекція у Донецькій області (арк. справи 172-179) просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2008 року по справі №2-а-1924/08, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову з посиланням на те, що постанова судом першої інстанції прийнята в результаті неправильної оцінки матеріалів справи, фактичних обставин, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Представник позивача у письмових запереченнях та під час судового засідання доводи, викладені в апеляційній скарзі відхилив і просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 32442295, з 29 квітня 2003 року, перебуває на податковому обліку податкового органу з 15 травня 2003 року, що посвідчується довідкою про взяття на облік платників податків від 22 вересня 2006 року (арк. справи 8). Підприємство діє на підставі Статуту затвердженого Наказом Міністра вугільної промисловості від 13 січня 2006 року, який пройшов державну реєстрацію 19 січня 2006 року (арк. справи10-23).

Пунктом 3.3 Статуту (арк. справи 25) передбачено, що підприємство є правонаступником прав та обов’язків Державного підприємства "Макіїввугілля", яке є правонаступником прав та обов’язків ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" і ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" пов’язаних з діяльністю, виділених із їх складу відокремлених підрозділів, згідно розподільчих балансів приєднаних до складу ДП "Макіїввугілля" згідно наказу Міністерства палива та енергетики України №238 від 26 травня 2005 року (v0238558-05) "Про реорганізацію ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" і №237 від 26 травня 2005 року (v0237558-05) "Про реорганізацію ДП "Донецька вугільна енергетична компанія".

Суть спору по даній справі полягає у тому, що 11 відокремлених підрозділів ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" (надалі коксівна компанія), були виділені зі складу компанії, та приєднані до ДП "Макіїввугілля" (позивача по справі), при цьому коксівна компанія продовжувала існувати. В момент виділення та приєднання підрозділів платниками збору за забруднення були коксівна компанія, підприємство, та кожен із відокремлених підрозділів.

Податковий орган здійснив відображення в обліковій картці підприємства (арк. справи 100-108), про нарахування основного платежу у сумі 1406458 грн. 67 коп., згідно рішення про правонаступництво від 30 червня 2005 року (арк. справи 101).

Під час апеляційного провадження встановлено, що зазначена сума є сумою податкового боргу, що утворилася станом на 31 травня 2005 року.

Згідно наказу Міністерства палива та енергетики України № 238 від 26 травня 2005 року (v0238558-05) "Про реорганізацію ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" (арк. справи 71-73) було прийняте рішення щодо призупинення процедури припинення діяльності державних підприємств, у тому числі, "Макіїввугілля" (відповідно пункт 1), та реорганізації державного підприємства "Донецька вугільна коксівна компанія" шляхом виділення з його складу окремих підрозділів та приєднання їх до складу Державного підприємства "Макіїввугілля". Жодних відомостей про правонаступництво ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 8 серпня 2005 року №372 (v0372558-05) приписи статуту, та власне зазначеного наказу не утримують (арк. справи 67-69), що спростовує доводи податкового органу на правонаступництво за наслідками даної реорганізації.

Відокремлені підрозділи, які увійшли до складу підприємства зі статусом виробничих структурних підрозділів, наказом ДП "Донецька вугільна коксівна компанія" № 91 від 30 травня 2005 року ліквідовані.

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 травня 2005 року № 238 (v0238558-05) "Про реорганізацію Державного підприємства "Донецька вугільна коксівна компанія" припинено процедуру припинення діяльності державних підприємства, у тому числі "Макіїввугілля" та передбачено відновлення їх господарської діяльності (пункт 1 наказу).

Пунктом 3 зазначеного наказу (v0238558-05) було передбачено реорганізацію Державного підприємства "Донецька вугільна коксівна компанія" шляхом виділення з його складу відокремлених підрозділів, у тому числі пунктом 3.3 визначено "Макіїввугілля" та приєднання його до складу ДП "Макіїввувугілля".

Пунктом 6 зазначеного наказу (v0238558-05) передбачено, що відновлені підприємства, у тому числі ДП "Макіїввугілля", є правонаступниками усіх прав та обов’язків Державного підприємства "Донецька вугільна коксівна компанія" (надалі – ДП "ДВКК"), пов’язаних з діяльністю виділених з його складу відокремлених підрозділів відповідно до розподільчих балансів.

Відсутність правонаступництва у межах податкових відносин внаслідок реорганізації шляхом виділення, а також посилання позивача на ліквідацію компанії встановлена Постановою Господарського суду Донецької області від 14 лютого 2007 року у справі №41/403а (арк. справи 5-7), та не потребує доказування за правилами статті 72 КАС України.

Дані декларацій були відображені податковим органом у зворотному боці облікової картки відокремлених підрозділів і перенесені до зворотного боку облікової картки позивача відповідно 30 червня 2006 року, з визначенням підстави такого відображення рішення про правонаступництво від 30 червня 2005 року.

Рішенням про правонаступництво від 30 червня 2005 року відповідач вважає акти передачі податків і зборів по за якими сформовано на 31 травня 2005 року, а також рішення про правонаступництво "Про передачу податкового боргу (зобов’язань), та надміру сплачених платежів при реорганізації вугільних підприємств" станом на 30 червня 2005 року, за підписом начальнику відділу обліку та звітності Центрально-міської МДПІ м. Макіївки та начальника відділу забезпечення податкових зобов’язань цієї ж інспекції. Під час апеляційного провадження встановлено, що відображенні у даному рішенні борги шахти ім.. В.М. Бажанова взагалі не увійшли до складу суми, яка заявлена до виключення із даних картки. Надані податковим органом інші рішення про правонаступництво, стосовно передачі боргів станом на 25 червня 2005 року взагалі ніким не підписані. Зазначене позбавляє суд можливості погодити наявність рішень, які стали підставою для відображення у складі податкового боргу позивача, як платника податків будь-яких даних.

30 червня 2005 року відповідачем у зворотному боці облікової картки підприємства (позивача по справі) збільшена недоїмка з визначенням підстави такого збільшення у вигляді рішення про правонаступництво від 30 червня 2005 року.

Відповідач вважає, що терміном виникнення податкового боргу є 30 червня 2005 року, тобто по даті визначення в обліковому рахунку позивача.

Порядок погашення податкових зобов’язань або податкового боргу при реорганізації платника податків передбачений статтею 13 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Підпунктом 13.1.2 пункту 13.1 зазначеної вище статті передбачено, що реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини активів платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізовується, не тягне за собою розподілу податкових зобов’язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, створеними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної податкової відповідальності, за винятком випадків, коли за висновками податкового органа така реорганізація може призвести до неналежного виконання податкових зобов’язань платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної податкової відповідальності може бути прийняте податковим органом у разі, коли активи платника податків, що реорганізовується, перебувають у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.

Податковий орган не приймав рішення про застосування солідарної або розподільчої податкової відповідальності. Таким чином, відповідач вважає, що зобов’язання щодо сплати податків позивач прийняв на себе, внаслідок виділу, яким в розумінні статті 109 Цивільного кодексу України, є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (пункт 4.5 наказу № 238 (v0238558-05) ).

Колегія суддів зазначає, що само по собі рішення про правонаступництво не є підставою виникнення податкових зобов’язань, і те, що відповідач в обліковому рахунку сформував момент такого виникнення узгодженості дату складання акту передачі податків і зборів по відокремленим підрозділам, відповідає виключно хронології внесення певного запису до зворотного боку облікової картки позивача. Стосовно моментів узгодженості, то вони є загальними, терміни сплати виникли у відповідності до Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , внаслідок подання податкових декларацій платниками податків або визначення податковим органом податкового зобов’язання шляхом прийняття податкового повідомлення–рішення платникам податків, податкові зобов’язання або податковий борг, яких перейшов до позивача. Нові терміни сплати не визначаються і не змінюються.

З огляду на зазначене, суд не приймає правову позицію відповідача, що формування боргу внаслідок правонаступництва на підставі документів, які не є підставою виникнення податкових зобов’язань.

Суд зазначає, що підставою для внесення даних до облікової картки платника податків не можуть бути лише листи або акти приймання-передачі податкового боргу без документів, на підставі яких здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов’язання платника до бази даних передбачені пунктом 2.2 (чинним на момент формування облікового картки позивача) Інструкції "Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів", затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 (z0843-05) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (z0843-05) ). До зазначених документів, зокрема належать податкові декларації, повідомлення (рішення), рішення прийняті за результатами розгляду скарг платників податків у адміністративному та судовому порядках, договори про розстрочення або відстрочення податкового боргу та інші.

Відсутність зазначених документів унеможливлює встановлення узгодженої суми податкових зобов’язань за кожний звітний податковий період, граничні строки їх сплати, кількість днів затримки, розмір штрафу та його суму.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач не довів правомірність формування даних зворотної картки позивача.

Колегія суддів зазначає, що правонаступником боргів відокремлених підрозділів позивач не став при виділенні відокремлених підрозділів, та при ліквідації компанії, що спростовує доводи відповідача з урахуванням надання додаткових доказів, у вигляді витягу з ЄДРПОУ про ліквідацію компанії.

Колегія суддів не приймає посилання на порушення річного терміну звернення до суду вважаючи його не порушеним, внаслідок того, що правопорушення є тривалим і пов’язувати збіг річного строку з його початком є безпідставним.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що заперечуючи проти позову, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій у відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведена правомірність внесення даних до зворотного боку облікової карти платника податків, тобто відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, вчинені дії чим порушений пункт 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позов правомірно визнаний судом першої інстанції таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та постанова прийнята з урахуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 24, 94, 160, 162, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2008 року у справі № 2-а-1924/08 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2008 року у справі № 2-а-1924/08 залишити без змін.

Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 1 липня 2008 року, та проголошена у присутності представників сторін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.