Постановою Господарського суду Львівської області від 04.10.2007 р. у справі №13/244 А задоволено позов ПП "Євротехнік" до ДПІ у Личаківському районі м.Львова та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова №0000592320/1/9992 від 23.05.2007 р., яким ПП "Євротехнік" визначено суму податкового зобов'язання за платежами податок на прибуток в сумі 103136,00 грн. в т.ч. 85947,00 грн. - основного платежу та 17181,00 грн. - штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги ПП "Євротехнік", суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкового органу щодо заниження ПП "Євротехнік" валового доходу на суму 31500 грн. внаслідок отримання безоплатно отриманих послуг не ґрунтується на фактичних даних, оскільки такі послуги є оплачені, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками. Також в своїй постанові суд першої інстанції вказує на те, що неправомірним є висновок Відповідача про завищення Позивачем валових витрат на 312292 грн., оскільки ним не доведено, що Позивач провівши реалізацію товару нижче ціни придбання, провів операцію не пов'язану з господарською діяльністю.

Постанова оскаржена в апеляційному порядку ДПІ у Личаківському районі м.Львова. Апелянт, зокрема, вказує не те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. Так, апелянт вважає, що Позивачем занижено валовий дохід, внаслідок отримання безоплатно наданих послуг по перевезенню вантажів на суму 31500 грн. та неправомірно віднесено до складу валових витрат 312292 грн. внаслідок продажу товару за ціною нижче ціни придбання.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, заслухавши осіб, що приймають участь у розгляді справи, суддю доповідача, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції.

При цьому колегія суддів враховує наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 КАС України Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

У відповідності із ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП ОСОБА_1 на замовлення Позивача надано послуги по перевезенню вантажів на загальну суму 31500 грн., які оплачені останнім в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками за 30.01.2007 р. та 31.01.2007 р.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що неправомірним є висновок податкової інспекції про заниження Позивачем валового доходу на 31500 грн. внаслідок безоплатного отримання послуг по транспортному перевезенню вантажів, оскільки такі послуги є оплаченими.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що в акті перевірки Відповідач прийшов до висновку про завищення позивачем валових витрат в 3 кварталі 2006 р. на суму 312 292 грн., внаслідок продажу товару нижче ціни придбання.

При цьому судом першої інстанції було враховано пункт 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", кий передбачає, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії.

Відповідно до п.1.32 ст.1 цього ж Закону, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Колегія суду апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що Відповідачем не доведено, що Позивач провівши реалізацію товару нижче ціни придбання, провів операцію не пов'язану із господарською діяльністю.

З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції прийнято законне рішення, ухвалене з дотриманням нори матеріального та процесуального права.

Рішення ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були наявні в матеріалах справи та перевірені і оцінені належним чином під час розгляду справи.

На підставі наведеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 04 жовтня 2007 року у справі за позовом приватного підприємства "Євротехнік" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2007р. №0000592320/1/9992 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.