розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва на постанову господарського суду м.Києва від 18 квітня 2007 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва до Приватного підприємства "Катекс" та суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним та стягнення 49743,6грн.,-

Постановою господарського суду міста Києва від 18.04.2007р. позовні вимоги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва задоволено частково: визнано недійсним право чин, укладений шляхом обміну документами (видаткової накладної №РН від 04.03.2005р., податкової накладної №4\03 від 04.03.2005р.) між Приватним підприємством "Катекс" та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (а.с.51-55).

Судове рішення мотивоване тим, що згідно з рішенням господарського суду м.Києва від 14.08.2001р. у справі №28\103, яке набрало законної сили, скасовано державну реєстрацію Приватне підприємство "Катекс" (далі - "ПП "Катекс"), оскільки судом було встановлено, що останнє не подавало до органів податкової служби звіти про фінансово-господарську діяльність з травня 2000 року. Протягом 2004-2005р.р.р. не перебувало на обліку в державній податковій інспекції, звітність до державної податкової інспекції не подавало, податки не сплачувало. З 22.08.2002р. ПП "Катекс" не було платником податку на додану вартість відповідно до Акту про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Катекс" №1.

На думку суду першої інстанції, ПП "Катекс" уклавши спірний договір та не відобразивши його результатів в бухгалтерській і податковій звітності, відповідних документах і відомостях, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, не подаючи даних про об'єкти оподаткування до держаних органів, не сплачуючи до бюджету відповідних сум податків, порушило систему оподаткування, яка створена в інтересах держави та суспільства.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м.Житомирі (далі - "ДПІ у Оболонському районі м.Києва (далі - "ДПІ у Оболонському районі м.Києва"), як таку, що прийнята за неповного застосування обставин, що мають значення для справи та невірного застосування норм матеріального права та просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови у застосуванні до ПП "Катекс" ст..208 Господарського кодексу України (436-15) (а.с.58-59).

Зазначає, що спірна угода укладена з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Тому суд першої інстанції мав визнати угоду недійсною на підставі ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України та застосувати наслідки, передбачені ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України.

Апеляційний розгляд справи здійснюється за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з закриттям провадження у справі з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 4, 203 ч. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст. 157 КАС України.

Задовольняючи позовні вимоги в часині визнання правочину, укладеного шляхом обміну документами (видаткової накладної №РН від 04.03.2005р., податкової накладної №4\03 від 04.03.2005р.) між Приватним підприємством "Катекс" та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано докази на підтвердження того, що укладаючи угоду, відповідачі діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому із зазначеної підстави її може бути визнано недійсною. У застосуванні до відповідачів адміністративної санкції, передбаченої ч. 1 ст. 208 ГК України, суд відмовив у зв'язку з пропущенням строку її застосування.

Колегія суддів, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, якими регулюються спірні правовідносини, дійшла висновку, що судом першої інстанції зроблено неправильний висновок про доведеність направленості оскаржуваного правочину на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, зважаючи на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 04.03.2005р. між ПП "Катекс" та ОСОБА_1 укладено право чин, шляхом обміну документами, на виконання умов якого ПП "Катекс" реалізувалоОСОБА_1. товар на загальну суму 49743,6грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 8290,6грн. Зазначений товар реалізовано відповідно до видаткової накладної №РН від 04.03.2005р., податкової накладної №4\03 від 04.03.2005р. (а.с.8, 8 (звор.)).

Рішенням господарського суду м.Києва від 14.08.2001р. у справі №28\103 скасовано державну реєстрацію ПП "Катекс" (а.с.23).

Згідно з довідкою господарського суду м.Києва від 16.02.2007р. №28\103 зазначене судове рішення набрало законної сили та в установленому чинним законодавством України не оскаржувалось.

22 серпня 2002 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м.Києва складено акт №1 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №3631406 від 04.08.1998р. (а.с.40).

Відповідно до довідки Головного управління статистики у м.Києві №_13-1324 від 19.03.2007р. станом на 19 березня 2007 року ПП "Катекс" значиться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі - " ГК України (436-15) ") передбачено, що недійсним є правочин, укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Доводи апеляційної скарги про те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію ПП "Катекс" визнано недійсними згідно з рішенням господарського суду м.Києва від 14.08.2001р. та ДПІ у Святошинському районі м.Києва відповідно до акту №1 від 22.08.2002р. анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість відповідача - ПП "Катекс"., на думку колегії суддів, не впливає на недійсність укладеного та виконаного відповідачами правочину, оскільки не є тими обставинами, з огляду на які закон пов'язує можливість дійти висновку щодо укладення сторонами спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства

Як свідчать матеріали справи, ПП "Катекс" виписано податкову накладну №4\03 від 04.03.2005р. на загальну суму 49743,6грн, в тому числі податок на додану вартість - 8290,6грн.

Між тим, зазначені обставини, не є такими, з огляду на які закон пов'язує можливість дійти висновку щодо укладення сторонами спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави суспільства.

Колегія суддів, враховує, що позивачем не доведено суду обставин в обґрунтування позовних вимог, наміру та прямого умислу у ПП "Катекс" порушити вимоги закону, не визначено і не обґрунтовано розмір шкоди або збитків заподіяних державі шляхом ухилення від сплати податків та заподіяння їх саме укладанням спірного договору, не доведено факту несплати податків відповідачем-2 -ОСОБА_1. згідно спірної угоди. До того ж, факт несплати податків однією зі сторін договору не є тим правопорушенням, за вчинення якого можна застосовувати передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України санкції. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав вважати укладену відповідачами угоду недійсною є неправильним.

Водночас, задовольняючи позовні вимоги у частині визнання правочину недійсним, суд першої інстанції не врахував того, що вимоги про визнання недійсним правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову.

Питання недійсності господарських зобов'язань та застосування відповідних санкцій врегульовані Господарським кодексом України (436-15) .

Відповідно до 207 ГК України (436-15) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину недійсним судовому розгляду не підлягають.

У таких випадках органи державної податкової служби на підставі п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" вправі звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Отже відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

Суд першої інстанції правильно не застосував санкції, встановлені за вчинення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, однак з обґрунтуванням такого рішення колегія суддів погодитися не може.

В оскаржуваному судовому рішенні суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для застосування наслідків, передбачених п. 1 ст. 208 ГК України, пославшись на пропущення строку їх застосування. Проте, виходячи з того, що дані санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, а не через пропущення строку застосування такої конфіскації. Разом з тим, помилковість мотивів відмови у позові не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення у цій частині.

Таким чином, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та закриває провадження у справі в частині позовних вимог Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва щодо визнання укладеного відповідачами правочину недійсним.

В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м.Києва від 18 квітня 2007 року в частині задоволення позовних вимог про визнання правочину недійсним скасувати із закриттям провадження у справі в зазначеній частині.