розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Олександрія

на постанову господарського суду Кіровоградської області 05.06.2007 року

у справі № 4/125

за позовом фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Олександрія

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Олександрія

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області із позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту Олександрійська ОДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0000481710/0 від 29.06.2006 року в частині визначення фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 167402 грн. та за штрафними санкціями в сумі 83701 грн.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 05.06.2007 р. задоволено повністю позов фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач правомірно визначав податковий кредит з урахуванням сум, зазначених у податкових накладних його контрагентів ТОВ "Леокос" та ПП "Бізнес-Механіка". Суд зазначив, що Постановою Верховного суду України від 10.06.2003 р. у справі № А9/462(03/102), визначено, що визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва, як платника податку на додану вартість, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними.

Господарські операції між позивачем та ТОВ "Леокос" та ПП "Бізнес-Механіка" були повністю проведені в березні - липні 2005 року, а рішення Деснянського районного суду м. Києва про визнання недійсними реєстраційних документів ТОВ "Леокос" було прийняте лише 27.12.2005 р. Поряд з цим, п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, тобто реєстрація платника залишається дійсною до моменту її анулювання, однак доказів анулювання реєстрації відповідачем до суду не надано.

Також не були надані докази про те, що до Єдиного державного реєстру було внесено запис про припинення ПП "Бізнес-Механіка" та анульовано реєстрацію ПП "Бізнес-Механіка", як платника податку на додану вартість.

Оцінюючи докази надані сторонами, суд зазначив, що виходить із норм ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державу реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно якої якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Не погодившись із вищезазначеною постановою, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, у якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

У апеляційній скарзі апелянт зазначає про таке.

Контрагенти позивача - ТОВ "Леокос" та ПП "Бізнес-Механіка" - на момент укладання угод з позивачем мали статус юридичних осіб, але вони не були платниками ПДВ, що підтверджується наступним.

Відповідно до листа ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 17.02.2006 р., рішенням Деснянського районного суду м. Києва № 2-2286/2005р. від 27.12.2005 р. визнано недійсним: статут ТОВ "Леокос" з моменту реєстрації у Деснянській районній в м. Києві Державній адміністрації, свідоцтво про державну реєстрацію № 10661020000000475 ТОВ "Леокос" з моменту реєстрації - 12.10.2004р., свідоцтво про реєстрацію ТОВ "Леокос" в якості платника ПДВ № 35356227 з 22.11.2004 р.

Відповідачем також отримано відповідь СПДІ у Приморському районі м. Одеси, стосовно того, що 18.03.2005 р. ПП "Бізнес-Механіка" знято з податкового обліку за рішенням власника. Відомості щодо подальшого податкового обліку ПП "Бізнес-Механіка" відсутні.

У зв'язку з цим, позивач не мав підстав для віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ "Леокос" та ПП "Бізнес-Механіка". ТОВ "Леокос" та ПП "Бізнес-Механіка" з цих же підстав не мали права на виписування та надання податкових накладних, оскільки у період складання та надання податкових накладних не являлися платниками податку на додану вартість.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва № 2-2286/2005р від 27.12.2005 р., яке вступило в законну силу, також встановлено непричетність Лещука К.Л. (засновник ТОВ "Леокос"), до створення, реєстрації та діяльності ТОВ "Леокос" .

Наведене свідчить, що податкові накладні, видані ТОВ "Леокос", підписані особою, яка не належить до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку.

Таким чином, не можна вважати податкові накладні №11, №20, №12-070, як такі, що відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, зазначив, що висновок податкової інспекції зроблено на підставі копії рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005 р. № 2 -2286/2005 та листа ДПІ у Деснянському районі м. Києва. Однак, рішення суду є підставою для припинення юридичної особи, але не самим фактом припинення юридичної особи. Доказів про внесення запису до Єдиного державного реєстру про припинення ТОВ "Леокос" немає, а тому ТОВ "Леокос" (код ЄДРПОУ 33148533) є зареєстрованим підприємством. Позивач не порушував норм чинного законодавства, оскільки суми 35069грн. та 126000 грн. зараховувались в податковий кредит до ухвалення рішення у справі № 2 -2286/2005. Відносини з ПП "Бізнес-Механіка" мали місце під час його перебування на податковому обліку.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Проведеною перевіркою встановлено порушення суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 п.п., 7.2.3, п.п 7.2.4, п.п 7.2.6, п. 7.2, п.п 7.4.1, п.п 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Порядку ведення книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, щодо заниження сум податку на додану вартість за рахунок завищення податкового кредиту: в березні 2005 р. в сумі 6333 грн., в червні 2005 р. - 35069 грн. та в липні 2005 р. - 126000грн., що призвело до несплати ПДВ в загальній сумі 167402грн.

Висновок перевіряючих, щодо порушення платником податку законодавства, обґрунтовано тим, що підприємством включені до складу податкового кредиту суми, що відображені за результатами операцій з ТОВ "Леокос" та ПП "Бізнес-Механіка". Перевіряючі дійшли наступного висновку.

У зв'язку з тим, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва № 2-2286/2005 р. від 27.12.2005 р. визнано недійсними статут ТОВ "Леокос" з моменту реєстрації у Деснянській районній в м. Києві Державній адміністрації, свідоцтво про державну реєстрацію № 10661020000000475 ТОВ "Леокос" з моменту реєстрації - 12.10.2004 р., свідоцтво про реєстрацію ТОВ "Леокос" в якості платника податку ПДВ № 35356227 з 22.11.2004 р. та в зв'язку з тим, що 18.03.2005 р. ПП "Бізнес-Механіка" знято з податкового обліку за рішенням власника, СПД ОСОБА_1 не мав підстав для віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по податкових накладних № 11, №20, №12-070, № 33, виписаних ТОВ "Леокос" та ПП "Бізнес-Механіка".

Відповідно до податкового повідомлення - рішення № 0000481710/0 позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу 167402 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 83701 грн., всього 251103 грн.

З висновками перевіряючих не можна погодитись, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, зокрема акт проведеної перевірки від 21.06.2006 р., який не оспорюється податковою інспекцією, позивач в березні, червні та липні 2005 р. провів господарські операції по придбанню матеріальних цінностей з Т ОВ "Леокос" та ПП "Бізнес-Механіка", які були належним чином відображені в бухгалтерських документах позивача.

У ч. 5 ст. 111 Цивільного Кодексу України та ст. 22 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до листа Головного Міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 12/1-7/704 від 17.04.2007 р., станом на 01.04.2007 р. ТОВ "Леокос" та ПП "Бізнес-Механіка" значаться в Єдиномудержавному реєстрі підприємств та організацій України (а.с.21).

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, тобто реєстрація платника податку залишається дійсною до моменту її анулювання.

Як свідчать матеріали справи, на момент вчинення операцій з позивачем, ТОВ "Леокос" та ПП "Бізнес-Механіка" мали статус платників ПДВ.

Отже, позивач правомірно включав до складу бухгалтерської та податкової звітності показники операцій із зазначеними особами.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27.12.2005 р. №2 -2286/2005 та Лист СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 13.02.2006 р. про те, що 18.03.2005 р. ПП "Бізнес - Механіка" знято з податкового обліку за рішенням власника, на які посилається відповідач, відповідно до чинного законодавства не могло потягнути за собою настання будь-яких юридичних наслідків для фінансово-господарських показників позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції,правильно встановив обставини справи та із додержанням норм матеріального права дійшов висновку щодо необґрунтованості оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Посилання апелянта на сам факт наявності рішення Деснянського районного суду від 27.12.2005 р. не приймаються колегією суддів до уваги, виходячи з викладеного вище.

Посилання апелянта на те, що особа, яка підписувала податкову накладну від імені ТОВ "Леокос", не мала на це права, оскільки ця особа не належить до кола осіб, наділених таким правом, не приймаються колегією суддів до уваги, як такі, що не підтверджені належними доказами. Як свідчать матеріали справи, ці доводи не підтверджуються жодним іншим доказом, крім рішення Деснянського районного суму м. Києва від 27.12.2005 р.

Однак, відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчать матеріали справи (а. с. 31-32) особи, які беруть участь у даній справі, не були учасниками справи, що розглядалась Деснянським районним судом м. Києва, що виключає доведеність фактів, на які посилається відповідач, у даній справі.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. 200 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.