розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Самвер" на постанову Господарського суду Закарпатської області від 22 листопада 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самвер" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У вересні 2007 року ТзОВ "Самвер" звернулось до суду із адміністративним позовом до Ужгородської МДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 09.07.2007 року № 143/23-01-20466663.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Згідно податкового повідомлення - рішення від 9 липня 2007 року №143-2-23-01-20466663 позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем : податок на прибуток у сумі 55191,90 грн., із яких основний платіж складає 44090,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 11092,90 грн.

Актом від 17.04.2007 року за № 41/23-01/20466663 "Про результати виїзної планової документальної перевірки ТОВ "Самвер" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2006 року" підприємству визначено оподатковуваний дохід в сумі 176 395 гривень з якого донараховано податок на прибуток в сумі 44099,00 гривень. Підставою для нарахування береться факт підписання Договорів за №№ 2/2006 та 3/2006 від 05.06.2006 та 20.06.2006 на безоплатну оренду основних засобів між ТОВ "Самвер" (орендар) та фірмою "GRАТАХ" (орендодавець) Розрахунок оподатковуваного доходу проведено з застосуванням непрямих методів. З огляду на те, що Договори оренди за № № 2/2006 та 3/2006 від 05.06.2006 та 20.06.2006 року складені без дотримання суттєвих умов, до яких відноситься ціна Договору, вважалися неукладеними. Сторони Угодами від 30.06.2006 року про внесення змін та доповнень у договір оренди № 2/2006 від 05 червня 2006 року та договір оренди № 3/2006 року від 29 червня 2006 року, передбачили розмір та порядок розрахунків за використання орендованого майна. Згідно їхніх умов було передбачено проведення розрахунків за Договорами по їх завершенні.

На дату подання позову дії Договорів оренди, укладених на рік, завершено. Додаткові угоди проведено по обліку підприємства в частині нарахування орендної плати на основі рахунків, надісланих Орендодавцем.

Навіть не враховуючи факт існування додаткових угод, які відображають реальні правовідносини, які склались між підприємствами, слід сказати, що оренда майна відноситься до операцій з надання послуг орендодавцем та споживання їх орендарем. В даному випадку ТОВ "Самвер" самостійно не використовує дане майно, а за згодою з орендодавцем вище зазначені основні засоби передає в оренду ТзОВ "КОВАТехБуд" за договорами оренди № 03/06 від 16.06.2006 року та № 05/06 від 01.09.2006 року.

Дані угоди засвідчують факт одержання економічних вигод не від безпосереднього використання майна у власній виробничій діяльності, а у вигляді орендної плати від товариства "КОВАТехБуд". Згідно зазначених Договорів оренди товариство "Самвер" одержує доходи, які не є доходами від безоплатного використання майна, яке не належить йому на правах власності. Дані доходи в повному обсязі враховані при зазначенні зобов'язань з податку на додану вартість та в-складі валових доходів підприємства.

Перевіркою здійснюється повторне нарахування доходів з застосуванням непрямих методів, що є порушенням норм чинного законодавства та інтересів підприємства, суперечить правилам визначення валових доходів та спричинює подвійне оподаткування однієї господарської операції безоплатне використання майна, одержаного від нерезидента.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 07.11.2007 року позов задоволено.

Постанова мотивована наступним.

Обладнання, а саме каток дорожній, обліковою вартістю 688358,18 грн. та екскаватор обліковою вартістю 827069 грн., були отримані позивачем від Фірми "GRATAX spol s.r.o" на підставі договорів оренди на безоплатній основі. В момент виникнення правовідносин між позивачем та Фірми "GRATAX spol s.r.o" оренда обладнання була безоплатною.

Підставою для висновку, викладеного у акті перевірки від 17.04.2007 року № 41/23-01/20466663 є дослідження працівниками податкового органу договорів оренди № 2/2006 та № 3/2006 від 05.06.2007 року без додатків, що підтверджується актом перевірки, підписаним без заперечень посадовими особами позивача. Крім того, відсутність даних про зміну безоплатних угод оренди на оплатні на момент проведення перевірки та прийняття податковим органом оскарженого рішення, підтверджується також і Зауваженнями позивача до акту перевірки від 17.04.2007 року № 41/23-01/20466663, що викладені ним у Листі, адресованому Начальнику Ужгородської МДПІ.

Висновок про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є правомірним, оскільки працівники відповідача правильно виходили з того, що на момент перевірки існували договори про безоплатну оренду, які свідчили про безоплатно отримані ТзОВ "Самвер" орендні послуги, а документи, що свідчили б про внесення змін до договорів оренди № 2/2006 та № 3/2006 від 05.06.2007 року не були надані позивачем.

Суд відхилив аргумент позивача, щодо того, що обладнання, отримане у оренду не використовується ним у власній господарській діяльності, а передане у оренду ТзОВ "КОВАТехБуд", оскільки, як встановлено перевіркою і не оспорюється позивачем, отримане від нерезидента обладнання у охопленому перевіркою періоді облікувалося ТзОВ "Самвер" на позабалансовому рахунку № 023. Дане обладнання передане у оплатне строкове користування ТзОВ "КОВАТехБуд", отже, на підставі даних угод оренди, позивач отримує економічні вигоди не від безпосереднього використання майна (експлуатація), а у вигляді орендної плати від суборендаря. Таким чином, позаяк правовідносини оренди у спірній ситуації є господарськими (ст. 3 Господарського кодексу України), підприємство позивача слід вважати таким, що отримує доходи від використання майна, переданого йому у безоплатну оренду.

Постанову в апеляційному порядку оскаржило ТзОВ "Самвер", вважає її незаконною та необґрунтованою, просить скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до договорів від 05.06.2006 року № 2/2006 та від 20.06.2006 року № 3/2006 ТОВ "Самвер" отримала від Фірми "GRATAX spol s.r.o" в оренду на безоплатній основі відповідно каток дорожній вібраційний марки "BOMAG" типу BW 213 DH-4 та екскаватор торгової марки "CATERPILLAR" типу 321 CLCR /а.с. 68-69, 78-79/.

16.06.2006 року та від 27.06.2006 року представниками сторін було складено та підписано акти приймання-передачі зазначеного обладнання / а.с. 70, 80/.

30.06.2006 року сторони уклали угоди про внесення змін та доповнень до вказаних вище договорів, відповідно до яких договори оренди, зокрема, доповнено пунктами про встановлення орендної плати за орендоване обладнання та встановлено розмір орендної плати /а.с. 71, 81/. Після закінчення терміну дії договорів оренди позивач 17.07.2007 року сплатив Фірмі "GRATAX spol s.r.o" орендну плату в повному обсязі /а.с. 88-91/.

16.06.2006 року ТОВ "Самвер " уклало з ТОВ "КОВАТехБуд" договір оренди будівельної машини № 03/06 /а.с. 72-73/, а 01.09.2006 року договір оренди транспортного засобу № 05/06 /а.с. 82-83/, відповідно до яких передало в оренду обладнання, отримане в оренду від Фірми "GRATAX spol s.r.o". 29.12.2006 року були укладені додаткові угоди до зазначених договорів оренди /а.с. 75, 85/.

За даними договорами позивач отримав орендну плату, яку врахував при визначенні податку на додану вартість та в складі валових доходів підприємства.

ТОВ "Самвер", як вказано також в Акті перевірки від 17.04.2007 року, має право на здійснення таких видів діяльності: виробництво дерев’яних панелей (основний вид діяльності); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах; інші види оптової торгівлі /а.с. 22/.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, по-перше, отримав матеріальні цінності від Фірми "GRATAX spol s.r.o" не на безоплатній основі, а сплатив за них орендну плату; по-друге, не використовував дане обладнання при здійсненні господарської діяльності, а передав їх в оренду ТОВ "КОВАТехБуд", суми отриманої орендної плати відображені в бухгалтерській звітності позивача.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що позивач отримував економічну вигоду не від безпосереднього використання майна, переданого йому в безоплатну оренду, а, отже, про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є неправильним. Мотивація суду з цього приводу щодо відсутності на час проведення відповідачем перевірки позивача угод про внесення змін та доповнень до договорів від 05.06.2006 року № 2/2006 та від 20.06.2006 року № 3/2006 року є безпідставною, оскільки відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу (2747-15) , і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (2747-15) . Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію про предмет доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, суд першої інстанції безпідставно не прийняв надані позивачем докази, тому оскаржувана постанова прийнята за неповного зясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до ст. 202 КАС України є підставами для скасування оскаржуваної постанови та ухвалення нового рішення

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст. 207 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Самвер" задовольнити.

Постанову Господарського суду Закарпатської області від 22 листопада 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самвер" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування податкового повідомлення-рішення скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.