Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого, судді Саприкіної І.В., суддів: Глущенко Я.Б. та Межевича В.М., при секретарі: Ярошик С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу та постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2008 року по справі за його позовом до Верховної Ради України про визнання дій Комітету Верховної Ради України "З питань правосуддя" незаконними, визнання незаконною та скасування Постанови Верховної Ради України N 627-V від 08.02.2007 року (627-16) , ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з адмінпозовом до Верховної Ради України про визнання дій Комітету Верховної Ради України "З питань правосуддя" незаконними, визнання незаконною та скасування Постанови Верховної Ради України N 627-V від 08.02.2007 року (627-16) .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2008 року провадження по даній справі в частині визнання дій Комітету Верховної Ради України "З питань правосуддя" незаконними закрито з тих підстав, що у комітетів Верховної Ради України відсутні будь-які владні управлінські функції, які б дозволяли відносити їх до суб'єктів владних повноважень, а отже, така вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2008 року в задоволенні адміністративного позову позивачу було відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконні рішення суду першої інстанції та постановити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі щодо скасування ухвали апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України (2747-15) та неправильне тлумачення судом даної норми закону. Вважає висновок суду про те, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з причин невіднесення комітетів Верховної Ради України до суб'єктів владних повноважень, помилковим.

В апеляційній скарзі щодо скасування постанови суду апелянт розцінює її як незаконну, з посиланням на те, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, відокремивши його позовні вимоги у частині визнання незаконними дій комітету Верховної Ради України "З питань правосуддя" від визнання незаконним рішення про його звільнення з посади судді. Крім того, позивач вказує на неврахування судом тої обставини, що комітети ВР України - це частка самої ВР України, одна із форм існування і роботи ВР України. Також, ОСОБА_1 вважає помилковим висновок суду першої інстанції про розгляд питання щодо звільнення позивача у його відсутність, оскільки це порушення вимог ст. 22 Закону України "Про порядок обрання та на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" (1625-15) .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2007 року Вища Рада юстиції внесла подання до Верховної Ради України "Про звільнення суддів з посад", зокрема, і позивача.

Постановою Верховної Ради України N 627-V від 08.02.2007 року "Про звільнення суддів" (627-16) ОСОБА_1 звільнено з посади судді місцевого Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим в зв'язку з порушенням присяги судді.

Позивач не погодився з таким рішення, а тому звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження по справі в частині визнання дій Комітету ВР України "З питань правосуддя", правильно застосував норми матеріального та процесуального права та дійшов вірного висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з причин невіднесення комітетів Верховної Ради України до суб'єктів владних повноважень. Апеляційна інстанція вважає такий висновок суду законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Виходячи з положень п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 17 КАС України (2747-15) , компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи положення ст. 89 Конституції України (254к/96-ВР) , Верховна Рада України для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України створює з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України та обирає голів, перших заступників, заступників голів та секретарів цих комітетів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про комітети Верховної Ради України" (116/95-ВР) , комітет Верховної Ради України (далі - комітет) - орган Верховної Ради України, який утворюється з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямками законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій.

Комітет відповідальний перед Верховною Радою України і підзвітний їй.

Таким чином, цілком правомірним є висновок Печерського районного суду м. Києва щодо відсутності у комітетів ВР України владних управлінських функцій, які б дозволяли відносити їх до суб'єктів владних повноважень.

Оскільки позивачем пред'явлено позов в порядку адміністративного судочинства, Комітет ВР України "З питань правосуддя" не являється суб'єктом владних повноважень, то наявні всі обставини для застосування п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України (2747-15) , а саме - закриття провадження по справі в цій частині.

Що стосується постанови суду першої інстанції, то апеляційна інстанція приходить також до висновку про її правомірність, законність та обґрунтованість. При цьому судова колегія виходить з наступного:

Відповідно до положень ст. 22 Закону України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" (1625-15) (далі Закон), на пленарне засідання Верховної Ради України для розгляду питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, запрошуються Голова Верховного Суду України, Голова Вищої ради юстиції, голова відповідного вищого спеціалізованого суду, Голова Державної судової адміністрації України (ч. 1).

Присутність судді на пленарному засіданні Верховної Ради України при розгляді питання про його звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 4 і 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (254к/96-ВР) , є обов'язковою. Однак, його неявка на засідання не є перешкодою для розгляду питання по суті (ч. 2).

Згідно ст. 23 Закону (1625-15) , кожна кандидатура для звільнення з посади судді, обраного безстроково, персонально представляється на пленарному засіданні Верховної Ради України представником Комітету Верховної Ради України (ч. 1).

У разі, якщо суддя не згоден з поданням про звільнення, його пояснення заслуховується обов'язково (ч. 2).

Народні депутати України можуть ставити запитання судді щодо його діяльності (ч. 3).

Якщо при обговоренні питання на пленарному засіданні Верховної Ради України виникає необхідність здійснити перевірку звернень громадян щодо діяльності судді або витребувати додаткову інформацію, Верховна Рада України доручає відповідному Комітету Верховної Ради України здійснити таку перевірку (ч. 4).

Керуючись положеннями п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України (254к/96-ВР) , суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

Отже, судом першої інстанції цілком правомірно встановлено, що присутність судді на пленарному засіданні ВР України при розгляді питання про його звільнення з підстав, передбачених п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України (254к/96-ВР) , є обов'язковою. Проте, неявка ОСОБА_1 на засідання не явилася перешкодою для вирішення цього питання по суті. Позивач про день, час та місце пленарного засідання 08.02.2007 року був повідомлений.

Судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції також правомірно не прийнято до уваги посилання позивача на порушення відповідачем ч. 3 ст. 23 Закону (1625-15) , оскільки дана норма застосовується лише в тому разі, якщо на пленарному засіданні був присутній суддя, відносно якого розглядалось питання про звільнення.

Крім того, цілком правомірно суд першої інстанції звернув увагу в своєму рішенні на таку обставину, як те, що прийнята Комітетом ВР України "З питань правосуддя" пропозиція про звільнення позивача з посади судді, обраного безстроково, у встановленому законом порядку ним не оскаржувалась.

Колегія суддів знаходить встановленим, що при вирішенні даного спору Печерським районним судом м. Києва було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і як наслідок. - вірно вирішено заявлений спір, а саме: відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 КАС України (2747-15) , суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

За таких підстав, апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу та постанову Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2007 року необхідно залишити без задоволення, а судові рішення першої інстанції - без змін.

Керуючись ЗУ "Про комітети Верховної Ради України" (116/95-ВР) , ЗУ "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" (1625-15) , ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України (2747-15) , судова колегія УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвалу та постанову Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.