Закрите акціонерне товариство "Діанівська птахофабрика" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області про скасування податкового повідомлення – рішення від 22.01.2008 року № 0000022320/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 558964 грн., в тому числі за 8 місяць 2007 року в сумі 285356 грн. та за 9 місяць 2007 року в сумі 273608 грн. та зобов’язання надати висновок про бюджетне відшкодування податку на додану вартість в зазначеній сумі до відділення Державного казначейства у м. Волноваха.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2008 року у справі № 2а-5192/08 (з урахуванням додаткової постанови від 26.03.2008 року ) (суддя Могильницький М.С.) позовна заява задоволена.

Приймаючи постанову адміністративний суд виходив з того, що позивач правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", включив суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги податковий орган обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що судом першої інстанції дана невірна оцінка п.11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року № 805 "Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам на поставлені ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі" (805-99-п) .

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказав на її безпідставність.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2008 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучене відділення Державного казначейства України в Волноваському районі Донецької області.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.

Позивач надав до ДПІ у Волноваському районі Донецької області декларації по ПДВ за серпень та вересень 2007 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування.

За даними декларації за серпень 2007 року від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду – від’ємне значення ПДВ склало суму 253392 грн., залишок від’ємного значення попереднього звітного податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду складає сума ПДВ в розмірі 689399 грн., залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складає ПДВ в сумі 689399 грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в установі банку складає ПДВ в сумі 285356 грн. (а.с. 6 – 10).

За даними декларації за вересень 2007 року від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду – від’ємне значення ПДВ склало суму 261677 грн., залишок від’ємного значення попереднього звітного податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду складає сума ПДВ в розмірі 657435 грн., залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складає ПДВ в сумі 657435 грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в установі банку складає ПДВ в сумі 274614 грн. (а.с. 15 – 18).

Податковим органом проведена перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень та вересень 2007 року, за результатами якої складений акт від 09.01.2008 року № 1/23-20/30492941, який покладений в основу повідомлення – рішення, що оспорювалось.

За результатами перевірки встановлені порушення товариством вимог п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7, п.11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (z0250-97) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за № 702/10982, в частині віднесення до загальної декларації за вказані періоди сум ПДВ, сплачених у вартості поставлених курчат бройлерів 1 категорії переробним підприємствам, що оподатковуються за нульовою ставкою

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального права.

Податкова інспекція вважає що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність включення зазначених сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів вважає такі доводи необгрунтованними, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції (254к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування" платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Порядок обчислення, сплати та застосування пільг з податку на додану вартість врегульований Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Відповідно до п. 6.2.6 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" у тому числі до 1 січня 2008 року за нульовою ставкою оподатковуються операції поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання.

Зазначена норма Закону (168/97-ВР) закріплена у Довіднику пільг № 43, наданих чинним законодавством по сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів, затверджених Державною податковою адміністрацією України 01.10.2007 року, в якому під кодом 14010139 надана пільга наступного змісту: суми податку на додану вартість, сплачені постачальниками за матеріально-технічні ресурси, які підлягають відшкодуванню з бюджету при: поставки переробним підприємствам молока та м"яса в живій вазі сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання.

Як встановлено судом першої інстанції та апеляційним судом, ЗАТ "Діанівська птахофабрика" нараховує податок по ставці, встановленій цією нормою, по операціям з продажу м'яса у живій вазі переробникам та відображає такі операції у загальній декларації, що дає право на відшкодування ПДВ із бюджету.

Колегія суддів не приймає до уваги довід заявника скарги щодо необхідності відображати такі операції у скороченій декларації, з наступних підстав.

Згідно Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року № 805 (805-99-п) , цей Порядок (805-99-п) підготовлений з метою підтримки сільськогосподарських виробників тваринницької продукції та своєчасного перерахування їм дотацій за поставлені переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 2 Порядку (805-99-п) сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою.

З аналізу положень цього Порядку (805-99-п) вбачається, що він не містить вимог щодо віднесення таких операцій до скороченої (спеціальної) декларації, крім того, зазначений Порядок не регулює питання відображення операцій по реалізації молока та м'яса переробним підприємствам у деклараціях по ПДВ.

Механізм відображення операцій у деклараціях по ПДВ врегульований Порядком заповнення та надання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (z0250-97) .

Згідно п. 1.2 вказаного Порядку (z0250-97) у скорочену (спеціальну) декларацію включають тільки ті операції, які стосуються спеціальних режимів, встановлених п. 11.21 та п. 11.29 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Відповідно до п.11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" до 1 січня 2008 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Згідно п.11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" До 1 січня 2008 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

З зазначених норм Закону (168/97-ВР) вбачається, що позивач, як сільськогосподарський товаровиробник, до переліку осіб, які визначені цими нормами, не відноситься.

Таким чином, ЗАТ "Діанівська птахофабрика" при декларуванні операції податком на додану вартість правомірно застосовувало нульову ставку податку, встановлену п.п.6.2.6 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права на податковий кредит відповідно до п.7.5.1 ст.7 вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За вимогами п.п. 7.4.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково –ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до пп.7.7.1, 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі, коли за результатами звітного періоду сума різниці між загальною сумою податкових зобов’язань, які виникли у зв’язку з продажем товарів і сумою податкового кредиту звітного періоду має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податків з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Відповідно до п.п.7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Як зазначалось раніше, позивач надав до податкового органу декларації по ПДВ за серпень та вересень 2007 року, в яких визначив суми ПДВ, які підлягають бюджетному відшкодуванню.

Згідно п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З наведених підстав колегія суддів вважає, що податкова інспекція в порушення зазначених норм Закону (168/97-ВР) позбавляє права позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість по вказаним деклараціям.

Крім того, колегія суддів враховує наступне.

З податкового повідомлення – рішення, яке оспорювалось, вбачається, що сума бюджетного відшкодування по податку на додану вартість визначена згідно з п.п. "б", "в" п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно зазначених норм Закону (2181-14) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Податкова інспекція не надала доказів визначення суми податкових зобов’язань у податковому повідомленні – рішенні, яке оспорювалось, в розумінні зазначених норм спеціального Закону (2181-14) з питань оподаткування, в акті ненормативного характеру йдеться про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлени х статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем податкового законодавства при декларуванні результатів господарських операцій відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд не вбачає підстав для скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про податок на додану вартітсь" (168/97-ВР) , Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платникі податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , ст. 2, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2008 року у справі № 2а-5192/08 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2008 року у справі № 2а-5192/08 за позовом Закритого акціонерного товариства "Діанівська птахофабрика" до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області, третя особа Відділення Державного казначейства України у Волноваському районі Донецької області про скасування податкового повідомлення – рішення та зобов’язання надати висновок про бюджетне відшкодування податку на додану вартість - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.