розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову господарського суду Сумської області від 12.11.2007р. по справі № АС 10/414-07

за позовом приватного підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції м. Суми

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення-

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції м. Суми, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення рішення відповідача від 11 січня 2007 року №0000021701/0/17-319/21561056105630/883.

Постановою господарського суду Сумської області від 12.11.2007р. позовні вимоги задоволені. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної

податкової інспекції в м. Суми від 11 січня 2007 р. № 0000021701/0/17-

319/21561056105630/883 в частині донарахування приватному підприємцю

ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб в сумі 42259,29 грн.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: ч.1 ст.11 -1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , п.п. 5.2.1 п 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3., ч.4 п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст.5, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , ст.. 13 Декрету кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , просить оскаржувану постанову скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в

м. Суми на основі акта перевірки від 20 грудня 2006 р. прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2007 р. № 0000021701/0/17-319/21561056105630/883, яким донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 142259 грн. 29 коп. Донарахування податку з доходів фізичних осіб ДПІ в м. Суми обґрунтовуються тим, що приватним підприємцем ОСОБА_1занижено суму чистого доходу за 9 місяців 2006 року на суму 325071 грн. 47 коп. внаслідок завищення валових витрат, яке виникло в результаті включення до складу валових витрат вартості маркетингових послуг, які безпосередньо не пов'язані з отриманням доходу та не підтвердження на момент перевірки належним чином оформленими документами (актами виконаних робіт).

Договорами на надання маркетингових послуг, перевірки якості і надання інших послуг з суб'єктами підприємницької діяльності передбачалось, що суб'єкти підприємницької діяльності виконують роботи і надають послуги позивачу по пошуку покупців, по перевірці якості, підготовці документів для митного оформлення і митне оформлення експорту пиломатеріалів та замовлення автотранспорту.

Виконані роботи прийняті позивачем згідно актів здачі - приймання виконаних послуг № Пр ЛВ-0420 від 01.09.2006 р, № Пр ЛВ-0380 від 20.07.2006 р., Пр ЛВ-000011 від 17.03.2006 р., № Пр ЛВ-0291 від 30.06.2006 р. та № Пр ЛВ-0290 від 30.04.2006 р.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на нормах законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

З акту про результати комплексної планової документальної перевірки своєчасності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) СПД ФО ОСОБА_1 від 20.12.2006 року вбачається, що позивач знаходить на загальній системі оподаткування, а тому на нього розповсюджуються норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та він не є суб'єктом правовідносин, які регулюються Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) та Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

Приймаючи оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення відповідач встановив порушення позивачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та п.7.1 ст.7, п.22.3 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", у зв'язку з чим донарахував суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 42259,29 грн.

Між тим, в судовому засіданні, представником відповідача не заперечувався факт знаходження позивача на загальній системі оподаткування та донарахування йому податкового зобов'язання по зазначеному податковому повідомленню-рішенню у зв'язку із здійснення ним підприємницької діяльності саме за такою системою оподаткування.

Частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди зобов'язані перевірити оскаржувану дію на предмет її вчинення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Враховуючи, що рішення відповідачем про донарахування податкового зобов'язання прийнято на підставі нормативно-правових актів, які не регулюють підприємницьку діяльність позивача, оскільки він знаходиться на загальній системі оподаткування, а не у відповідності Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , під дію якого підпадає підприємницька діяльність позивача, колегія суддів, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав його нечинним.

Таким чином, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції м.Суми- залишити без задоволення, а постанову господарського суду Сумської області від 12.11.2007 року по справі № АС 10\414-07 - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.