Головуючий у І інстанції - Суконцева Л.Г.

Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

приміщення суду за адресою: м.Донецьк, бульвар Шевченка, 26

колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровського міського суду Луганської області з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Луганської області про зобов'язання сплатити недоотриману разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, як учаснику війни за період з 2002 року по 2007 роки у сумі 5598,07 грн.

Постановою Кіровського міського суду Луганської області від 25.01.2008р. позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1 - 3413,35 грн. за 2004, 2005,2006 і 2007 роки за рахунок коштів державного бюджету. В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.

01.02.2008р. управлінням праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Луганської області подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні її позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а безпідставне стягнення грошових коштів з УПСЗН створює загрозу інтересам держави у сфері виконання соціальних програм.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється річний строк, а пропущення строку є підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, апелянт зазначає, що в своєму рішенні від 01.12.2004р. та 09.07.2007р. Конституційний Суд визнав неконституційним дію Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , у відповідності з нормами яких була сплачена недоотримана одноразова грошова допомога позивачу, але не було визначено дій в подальшому щодо сплати цієї допомоги.

Позивач до судового засідання не з'явився, про місце та час слухання справи повідомлявся належним чином, надіслав суду заяву у якій просив розглянути апеляційну скаргу без його участі.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників війни і відповідач сплатив йому одноразову грошову допомогу до 5 травня у 2005 році-50 грн., у 2006 році-50 грн., у 2007 році-55 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданого 15 жовтня 2002 року (а.с.7).

Правовий статус учасників війни, визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року (3551-12) № 3551-12. Розділом ІІІ цього Закону (3551-12) визначені пільги учасникам війни та гарантії їх соціального захисту, стаття 14 якого передбачає пільги учасникам війни та особам, прирівняним до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 зазначеного Закону встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону (3551-12) , відповідно до статті 17 здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, відповідно до статті 17-1 даного Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення, внаслідок чого колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що з Управління здійснюється безпідставне стягнення грошових коштів.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до принципу верховенства права та законності-суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз'яснено постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) ,- судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента, Постанови Верховної ради України, Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідно як Конституції України (254к/96-ВР) так і закону.

Фактично позивач отримав від управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради в 2005 р. - 50 грн., в 2006 р.-50 грн. та в 2007 р.-55 грн., при цьому відповідач керувався положеннями ст. 34 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік", ст. 30 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" та ст. 29 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік". Рішеннями Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (v020p710-04) і від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають частинам 2 і 3 ст. 22 Конституції України, серед інших, положення статті 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", і ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2007р." відповідно в частині зменшення розмірів виплат учасникам війни в порівнянні з тими, які встановлені Законом (3551-12) про ветеранів.

Таким чином, посилання відповідача, що при нарахуванні ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня протягом 2004 року, слід керуватися ст. 44 Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік", а не Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 р. (1058-15) є безпідставним.

Тому відповідача належить зобов'язати нарахувати ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій в розмірі 277,35 грн. (92,45 х 3).

Крім того, неправомірність дій відповідача при нарахуванні ОСОБА_1 грошової допомоги до 5 травня протягом 2007 року в розмірі 55 гривень, встановлених ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", а не в розмірі 406 грн. (406 х 3) згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 р. (1058-15) є очевидною. Тому, відповідача належить зобов'язати нарахувати ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної грошової допомоги учаснику війни в розмірі 1163 грн. (406 х 3-55).

Проте, ст. 34 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік", ст. 30 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" до теперішнього часу не визнані неконституційними Конституційним Судом України. За таких обставин твердження суду першої інстанції про їх невідповідність Конституції України (254к/96-ВР) є передчасними, бо це є прерогативою саме Конституційного Суду України. Тому не можна стверджувати, що дії відповідача в цій частини були протиправними.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з управління одноразової щорічної допомоги за 2005 та 2006 роки.

Апеляційний розгляд справи здійснений, виходячи з зазначених норм, з урахуванням Рішення Європейського Суду з прав людини "Кечко проти України", а саме з врахуванням зауважень Суду, якими визначено, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність порядку сплати щорічної допомоги за 2004, 2007 роки у зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України рішень з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від надходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги.

Що стосується посилання відповідача в апеляційній скарзі на застосуванні ст. 99 КАС України, то зазначена норма закону не може бути застосована з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В суді першої інстанції відповідач не заявляв про застосування до спірних правовідносин ст. 99 КАС України, а тому суд апеляційної інстанції не може розглядати вимогу відповідача про застосування строку звернення до адміністративного суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильна правова оцінка спірним правовідносинам надана частково, а постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 24, ст.ст. 160, 167, 184 ч.1, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, п. 4 ч. 1 202, п.3 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Луганської області - задовольнити частково.

Скасувати постанову Кіровського міського суду Луганської області від 25 січня 2008 року у справі за № 2а-11/08 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Луганської області зобов'язання сплатити недоотриману разову грошову допомогу.

Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради Луганської області зобов'язання сплатити недоотриману разову грошову допомогу задовольнити частково.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Кіровської міської ради нарахувати ОСОБА_1недоплачену суму щорічної грошової допомоги учаснику війни за 2004, 2007 роки в розмірі 1440,35 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1- відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.