розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 16 серпня 2007 року, -

Постановою господарського суду Львівської області від 16 серпня 2007 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інституту соціальних технологій до ДПІ у Франківському районі м. Львова, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 4288/10/23-0 від 23.02.2007 р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем плата за землю на суму 161906,66 грн., в тому числі за основним платежем 107937,77 грн. та 53968,89 грн. штрафних (фінансових) санкцій; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 4289/10/23-0 від 23.02.2007 р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток на суму 35019,00 грн., у тому числі за основним платежем 23494,00 грн. та 11525,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постанову оскаржила ДПІ у Франківському районі м. Львова з підстав неправильного застосування норм права, просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарський суд Львівської області прийшов до вірного висновку про безпідставність донарахування податковим органом позивачу плати за землю в сумі 107937,77 грн. та штрафних санкцій в розмірі 53968,89 грн., оскільки покликання скаржника на те, що судом не взято до уваги того факту, що за частину земельної ділянки, яка використана під здані в оренду приміщення позивачем самостійно нараховувалась та сплачувалась до бюджету плата за землю, не спростовує даних викладених в листі Львівського міського управління земельних ресурсів від 29.05.2007 р. № 40/8/22, в якому вказано, що позивач не значиться серед власників або користувачів земельних ділянок, по яких податковий орган донарахував позивачу плату за землю.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Статтею 193 Земельного кодексу України передбачено, що державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Таким чином, податковий орган не мав правових підстав для донарахування позивачу плати за землю щодо земельних ділянок, які зазначені в акті перевірки.

Щодо твердження скаржника про завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань в розмірі 93977,00 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 23494,00 грн., колегія судів Львівського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками Господарського суду Львівської області, що сума валових витрат та сума амортизаційних нарахувань є самостійними поняттями, кожне з яких має самостійний вплив на визначення об’єкту оподаткування на прибуток.

Стаття 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка регулює нарахування амортизації та інші положення цього Закону не передбачають залежності розміру амортизаційних відрахувань на основні фонди від розміру доходу, отриманого в результаті використання таких основних фондів в господарської діяльності. А тому покликання скаржника на статтю 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для підтвердження завищення позивачем суми амортизаційних нарахувань є необґрунтованим.

Таким чином, господарський суд Львівської області правомірно встановив безпідставність донарахування позивачу податковим органом податку на прибуток в сумі 23494,00 грн. та суми штрафних санкцій в розмірі 11525,00 грн.

За таких обставини відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, постанову господарського суду Львівської області від 16 серпня 2007 року – без змін.