розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 24 липня 2007 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Голосіївського району в м. Києві в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Закритого акціонерного товариства "Українська технологічна компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "А.С.Т." про визнання угоди недійсною, -

У травні 2007 року Заступник прокурора Голосіївського району в м. Києві в інтересах держави в особі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір № 27 від 10.08.2004 року, укладений між ЗАТ "Українська технологічна компанія" та ТОВ "А.С.Т.", як такий, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а також про застосування передбаченої частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) санкції - покладення обов'язку на ТОВ "А.С.Т." повернути ЗАТ "Українська технологічна компанія" 33 900,00 грн. та стягнення з ЗАТ "Українська технологічна компанія" у доход держави 33 900,00 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 24 липня 2007 року заявлений позов залишений без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, проте постанова суду має бути скасована в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним з закриттям у цій частині провадження у справі з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 4, 203 ч. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст. 157 КАС України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що укладаючи угоду, ТОВ "А.С.Т." діяло з метою приховування від оподаткування доходів, а твердження позивача про суперечність угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи. У застосуванні до відповідачів адміністративної санкції, передбаченої ч. 1 ст. 208 ГК України, суд відмовив у зв'язку з пропущенням строку її застосування.

Колегія суддів, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, якими регулюються спірні правовідносини, дійшла висновку, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про недоведеність направленості оскаржуваного договору на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, з огляду на наступне.

Так, колегією суддів встановлено, що 10.08.2004 року між відповідачами укладено договір № 27, згідно з яким Замовник (ЗАТ "Українська технологічна компанія") доручає, а Виконавець (ТОВ "А.С.Т.") бере на себе зобов'язання по виконанню робіт з модернізації спиртового обладнання згідно затвердженої робочої документації. На виконання умов договору ТОВ "А.С.Т." виписало податкові накладні на загальну суму 33 900, 00 грн., в тому числі ПДВ - 5 649, 99 грн.

В обґрунтування позовних вимог про визнання договору недійсним прокурор зазначає, що спірне господарське зобов'язання вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки ТОВ "А.С.Т." діяло з умислом на ухилення від сплати податків. При цьому прокурор зазначає, що висновком спеціаліста № 1118 від 03.11.2006 року та висновком спеціаліста № 100 від 30.01.2007 року встановлено, що підписи в спірному договорі, в податкових накладних, актах прийому робіт виконані невідомими особами. Окрім того, податкова інспекція послалася на те, що 14.07.2004 року Шевченківським районним судом м. Києва було прийнято рішення про задоволення позову ОСОБА_1. до ТОВ "А.С.Т." про визнання громадянина ОСОБА_1. непричетним до створення та діяльності ТОВ "А.С.Т.".

Між тим, зазначені обставини, не є такими, з огляду на які закон пов'язує можливість дійти висновку щодо укладення сторонами спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави суспільства.

Колегія суддів, враховує, що прокурором та позивачем не доведено суду обставин в обґрунтування позовних вимог, наміру та прямого умислу у товариства порушити вимоги закону, не визначено і не обґрунтовано розмір шкоди або збитків заподіяних державі шляхом ухилення від сплати податків та заподіяння їх саме укладанням спірного договору, не доведено факту несплати податків відповідачем-2 згідно спірної угоди. До того ж, факт несплати податків однією зі сторін договору не є тим правопорушенням, за вчинення якого можна застосовувати передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України санкції. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати укладену відповідачами угоду недійсною є правильним.

Водночас, відмовляючи в позові, суд першої інстанції не врахував того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову.

Питання недійсності господарських зобов'язань та застосування відповідних санкцій врегульовані Господарським кодексом України (436-15) .

Відповідно до 207 ГК України (436-15) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину недійсним судовому розгляду не підлягають.

У таких випадках органи державної податкової служби на підставі п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" вправі звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Отже відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

Суд першої інстанції правильно не застосував санкції, встановлені за вчинення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, однак з обґрунтуванням такого рішення колегія суддів погодитися не може.

В оскаржуваному судовому рішенні суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для застосування наслідків, передбачених п. 1 ст. 208 ГК України, пославшись на пропущення строку їх застосування. Проте, виходячи з того, що дані санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, а не через пропущення строку застосування такої конфіскації. Разом з тим, помилковість мотивів відмови у позові не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення у цій частині.

Таким чином, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та закриває провадження у справі в частині позовних вимог Заступника прокурора Голосіївського району в м. Києві в інтересах держави в особі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо визнання укладеного відповідачами договору недійсним.

В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 24 липня 2007 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним скасувати із закриттям провадження у справі в зазначеній частині.

В решті постанову Господарського суду м. Києва від 24 липня 2007 року залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 09 квітня 2008 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 10 квітня 2008 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.