Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді-доповідача Яворського І.О.

Суддів: Носа С.П.

Довгополова О.М.

при секретарі Романишин О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2007 року в справі за позовом Дочірнього підприємства "Івано-Франківський ліспромкомбінат МО України" до ДПІ в місті Івано-Франківську про списання безнадійного податкового боргу, податку з доходів фізичних осіб на суму 108 191,62 гривень, -

19 квітня 2007 року ДП Івано-Франківський ліспромкомбінат звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ДПІ в місті Івано-Франківську про списання безнадійного податкового боргу, податку з доходів фізичних осіб на суму 108 191,62 гривень. З адміністративного позову вбачається, що 30 січня 2007 року ДП "Івано-Франківський ліспромкомбінат МО України" та ТзОВ "Аудиторська фірма "Альфо-аудит ЛТД" уклали угоду про наявність станом на 01 січня 2007 року на балансі ДП кредиторської заборгованості перед бюджетом із сплати податку з доходів фізичних осіб, за яким минув термін для визначення податковим органом сум податкових зобов’язань. ДПІ в м. Івано-Франківську проводилась перевірка дотримання вимог законодавства про оподаткування ДП (акт №254 від 23 березня 2003 року). Згідно акту перевірки за несвоєчасну сплату прибуткового податку з громадян донараховано пеню в сумі 17 706,50 гривень. Актом перевірки №514/23-2-259/08033772 від 10 червня 2003 року донараховано пеню з даного виду податку в сумі 9026,00 гривень. Тобто, перевіркою було встановлено, що певні суми податку з громадян у періоді до 01 січня 2004 року ДП ЛПК несвоєчасно перераховані до бюджету. Позивач вважає, що станом на 01 січня 2004 року за ДП "Івано-Франківський ЛПК" числиться прострочена кредиторська заборгованість перед бюджетом зі сплати податку з доходів фізичних осіб, за якою станом на 01 лютого 2007 року минув строк давності, передбачений ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в сумі 85 878,28 гривень, а також пеня, нарахована на цю суму податку - 22 313,34 гривень згідно акту розрахунків від 13 листопада 2006 року. З врахуванням викладеного вище, позивач просив суд зобов’язати ДПІ списати безнадійний податковий борг та пеню.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2007 року адміністративний позов задоволено повністю. Зобов’язано ДПІ в місті Івано-Франківську списати безнадійний податковий борг - податок з доходів фізичних осіб ДП "Івано-Франківський лісопромкомбінат МО України" на суму 85 878,28 гривень, який виник з 2001 року по 2004 роки, а також пеню, нараховану на суму даного виду податку в сумі 22 313,28 гривень, а всього в сумі 108191,62 гривень. Суд вказав, що Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджений наказом ДПА України від 14.03.2001 року №103 (z0016-02) та зареєстрований у Мінюсті за №16/6304 від 10 січня 2002 року. Відповідно до п.1.5 вищезазначеного Порядку встановлено, що органами уповноваженими здійснювати списання безнадійного податкового боргу є виключно податкові органи.

Згадана постанова оскаржена в апеляційному порядку ДПІ. Апелянт, зокрема, вказує, що суд застосував неправильний закон.

Колегія суддів, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність постанови суду першої інстанції

При цьому колегія суддів враховує наступне.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, втому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Матеріали справи свідчать про те, що протягом ряду років, починаючи з 2001 року до 2004 років ДП ЛПК несвоєчасно та не в повному обсязі виплачувало заробітну плату працюючим. Заробітна плата виплачувалась грошовими коштами лише частково, в інших частинах - матеріальними цінностями, різними способами зарахування. При цьому податок з доходів фізичних осіб, а до 01 січня 2004 року - прибутковий податок з громадян, утримувався з сум зарплати вчасно і в повному обсязі, а перераховувався до бюджету тільки частково, в основному пропорційно до сум заробітної плати, що виплачувалась грошовими коштами, отриманими в касі з поточного рахунку в банку. У результаті такого неповного перерахування до бюджету сум податку на підприємстві протягом ряду років накопилась певна сума цього податку, несвоєчасно перерахована до бюджету.

Як визначено п. "в" пп.18.2.11 п.18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий борг юридичних та фізичних осіб стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом, вважається безнадійним. При цьому під податковим боргом, відповідно п.1.3 ст.1 Закону № 2181, розуміється податкове зобов’язання узгоджене платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня нарахована на суму такого податкового зобов’язання. Строк позовної давності визначений у пп..15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону-2181 становить - 1095 днів.

Стосовно податкового боргу, який виник до 01.01.2004 року, минув строк позовної давності.

Розглядаючи аналогічну справу Вищий адміністративний суд України 20 березня 2007 року (Справа за позовом військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі ДП МО України "Івано-Франківський ліс промкомбінат" до ДПІ в м. Івано-Франківську про списання безнадійного податкового боргу) вказав на те, що судами правомірно зобов’язано ДПІ у м. Івано-Франківську списати безнадійний податковий борг Авто гаражу в сумі 69 902,18 гривень.

Позивач звертався до податкового органу про списання безнадійного податкового боргу, який виник, починаючи з 2001 року, по якому минув строк позовної давності, і отримавши відмову, змушений був звернутись до господарського суду

З врахуванням викладеного вище, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції. Останнє прийнято з дотриманням вимог як процесуального так і матеріального права.

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду керуючись ст.ст. 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1, 206 КАС України, -

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції – Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.