зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Василенко Л.А.

Дяченко С.П.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2007 року у справі № 2-а-344/07 (арк. справи 221-223) частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім Третьяков" (арк. справи 2-10) до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції, внаслідок чого визнані недійсними податкові повідомлення-рішення від 2 квітня 2007 року № 0001662341/0/389 (арк. справи 15), № 0001652341/0/390 (арк. справи 14), № 0002391742/0/378 (арк. справи 13), а також визнані незаконними дії відповідача в частині донарахування товариству податку на прибуток з доходів фізичних осіб у сумі 250 грн., податку на додану вартість у сумі 14289 грн., податку на прибуток у сумі 476 грн., та в частині застосування штрафних санкцій у сумі 12428 грн. 50 коп.

Мотивами задоволення позову суд першої інстанції визначив безпідставність прийняття податкових повідомлень-рішень.

В апеляційній скарзі відповідач (арк. справи 228-229) просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, та їх невірну оцінку.

Позивач проти доводів скарги заперечував, апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, вважає судове рішення таким, що прийняте відповідно до закону, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім Третьяков" є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34027329, перебуває на податковому обліку Шахтарської ОДПІ з 23 січня 2006 року (арк. справи 43), є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом від 2 березня 2006 року.

За результатами планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та інших законодавчих актів за період з 24 січня 2006 року по 30 вересня 2006 року, результати якої викладені в акті перевірки від 20 березня 2007 року (арк. справи 16-37, надалі - акт перевірки), начальником державної податкової інспекції (відповідача у справі) 2 квітня 2007 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення (арк. справи 13-15) згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3, 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон України № 2181), якими позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб.

Щодо податку на прибуток.

Податковим повідомленням рішенням № 0001652341/0/390 від 2 квітня 2007 року (арк. справи 14) у якості підстав визначення податку у сумі 1516 грн. наведені норми підпункту 5.9 статті 5, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (арк. справи 21-23), що призвело до заниження валового доходу по рядку 01.1 за 1 квартал 2006 року на суму 15245 грн. та завищення валового доходу за півріччя 2006 року на суму 15245 грн.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податків веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості зокрема товарів, на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включається до складу валових витрат згідно з цим Законом (334/94-ВР) .

Абзацом четвертим передбачено, що у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Абзацом п'ятим передбачено, що у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок такого ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Аналіз вищенаведених норм доводить, що оцінку спірних відносин можливо здійснити при наявності встановлення наступних обставин: відносяться чи ні витрати до валових витрат, за якою подією сформовані зазначені витрати (підпункт 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), балансова вартість запасів на кінець та початок звітного періоду.

Аналіз акту перевірки посвідчує неповне дослідження податковим органом даних бухгалтерського та податкового обліку позивача, що доводить його невідповідність вимогам Порядку проведення перевірок, внаслідок чого висновки податкового органу є передчасними і неповними як висновки, які здійснені без дослідження всіх складових.

Колегія суддів зазначає, що актом перевірки всупереч приписам пункту 5.9 вищезазначеної статті 5 обчислення приросту убутку здійснене по залишкам на кінець звітного періоду без врахування того, що підприємство почало працювати з 21 січня поточного року, а саме 2006 року. Правомірність визначення зазначених залишків не підтверджена первинними документами, висновки здійснені на підставі припущень, що є недопустимим при визначені зобов'язань за результатами документальної перевірки. Колегія суддів зазначає, що визначення залишків на кінець півріччя як звітного періоду, без врахування залишків на початок звітного податкового періоду, є грубим порушенням зазначених вище норм.

З урахуванням зазначеного, визначення податку на прибуток у сумі 1516 грн. є безпідставним. Безпідставність визначення податку у сумі 1516 грн. обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 476 грн. відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181.

Щодо податку на додану вартість.

Податковим повідомленням - рішенням № 0001662341/0/389 від 2 квітня 2007 року визначений податок на додану вартість у сумі 14289 грн. (арк. справи 15), з визначенням правової підстави їх прийняття норм пункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (арк. справи 30-33). Донарахування здійснене без врахування завищення податкового зобов'язання у квітні та липні 2006 року відповідно.

Податковим органом у березні та червні 2006 року донарахований податок на додану вартість, внаслідок заниження податкового зобов'язання відповідно на 3049 грн. та 5566 грн., внаслідок заниження позивачем податкових зобов'язань нарахованих, виходячи з балансових залишків запасів на кінець звітних податкових місяців. Донарахування (визначення) податкових зобов'язань здійснене податковим органом без врахування завищення податкового зобов'язання у квітні та липні 2006 року відповідно у сумах 3049 грн. та 5566 грн.

Під час апеляційного провадження податковий орган не довів операцій, які є об'єктом оподаткування в розумінні пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість". Колегія суддів зазначає, що відсутність зазначених операцій, бази оподаткування в розумінні пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону, і як наслідок цього відсутність моменту формування зобов'язання, відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 зазначеного Закону, а також не врахування висновків власного акту перевірки стосовно заниження та завищення зобов'язань доводить безпідставність визначення податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

По податку з доходів фізичних осіб.

Податковим повідомленням рішенням № 0002391742/0/378 від 2 квітня 2007 року (арк. справи 13) у якості підстав визначення податку у сумі 250 грн. 25 коп. наведені норми підпункту 2.1 статті 2, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.1 пункту 4.2, підпункту 6.3.3 "е" пункту 6.3 статті 6, пункту 7.1 статті 7, з урахуванням пункту 22.3 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-4 (надалі Закон України № 889).

Штрафні (фінансові) санкції застосовані у сумі 500 грн. 50 коп. відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України 2181.

Під час апеляційного провадження встановлено, що в порушення підпункту 6.3.3 "е" Закону України № 889 (889-15) позивач надав безпідставно податкову соціальну пільгу до нарахування доходів у вигляді заробітної плати, суб'єктам господарювання ОСОБА_1 та ОСОБА_2. У подальшому правомірність надання соціальної пільги, яка призвела до визначення податку у сумі 159 грн. 25 коп. ОСОБА_1 підтверджена шляхом отримання податковим органом відомостей від ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька, згідно яких інших доходів, крім отриманих від позивача протягом 2006 року суб'єкт господарювання не мав. З урахуванням зазначеного, визначення податку у сумі 159 грн. 25 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 318 грн. 50 коп. є безпідставним.

Стосовно надання податкової соціальної пільги наданої ОСОБА_2. колегія суддів погоджує визначення податковим органом податку з доходів фізичних осіб у сумі 91 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 182 грн., з урахуванням чого зазначене податкове повідомлення-рішення є недійсним частково.

Спір виник внаслідок недотримання відповідачем при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень норм податкового законодавства, що призвело до їх не відповідності пункту 1, 3, 5, 8, частини 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що способом реалізації владних управлінських функцій у межах спірних відносин є прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а не дії органу по донарахуванню податкових зобов'язань, які самі по собі не встановлюють, не змінюють та не припиняють будь-яких прав та обов'язків, внаслідок чого не можуть бути предметом спору.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 6 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове судове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 24, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2007 року у справі № 2-а-344/07 - задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2007 року у справі № 2-а-344/07.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім Третьяков" до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 2 квітня 2007 року № 0001662341/0/389, № 0001652341/0/390, № 0002391742/0/378 та визнання незаконними дій задовольнити частково.

Визнати повністю недійсними податкові повідомлення-рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції від 2 квітня 2007 року № 0001662341/0/389, № 0001652341/0/390.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції від 2 квітня 2007 року № 0002391742/0/378 в частині визначення податку з доходів фізичних осіб у сумі 159 грн. 25 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 318 грн. 50 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім Третьяков" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 1 квітня 2008 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 2 квітня 2008 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.