Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

доповідача у справі судді Любашевського В.П.

суддів Довгополова О.М.

Яворського І.О.

секретаря судового засідання Каблак Т.

осіб, які взяли участь у справі:

від позивача – Боднар Т.М., довіреність № 263/06-12 від 14.01.2008р.

від відповідача – Карп’як М.Б. – директор ЛКП "Транспортна фірма "Львівспецкомунтранс"

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова

на постанову господарського суду Львівської області від 12.04.2007р. у справі № 2/1514-22/278а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова

до Комунального підприємства "Транспортна фірма "Львівспецкомунтранс"

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна виконавча служба у Шевченківському районі м.Львова

про стягнення 62095 грн. 25 коп.,-

Позивач звернувся в господарський суд Львівської області з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Транспортна фірма "Львівспецкомунтранс". У позовній заяві позивач просить суд винести рішення про стягнення з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова заборгованість в сумі 62095 грн. 52 коп.

Постановою господарського суду Львівської області від 12.04.2007р. позов задоволено частково, з відповідача стягнено в користь позивача 5371 грн. 85 коп. Постанова суду першої інстанції, мотивована тим, що залишок несплаченої суми відповідачем, станом на 01.01.2007р. становить 786447 грн. 80 коп., стягнення вказаної суми перебуває на примусовому виконанні. А тому, враховуючи положення ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" до стягнення підлягає недоплата за січень-травень 2006р. у сумі 5371 грн. 85 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування чого апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а саме п.5 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги. Одночасно, представник позивача підтримуючи апеляційні вимоги зазначив, що на час розгляду справи в апеляційному суді, вказана у позовній заяві сума заборгованості сплачена. З’ясувавши обставини справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши представників сторін колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до ч.5 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" - за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вказана норма закону містить посилання на дві окремі процедури зарахування сум у порядку календарної черговості: ті, що сплачуються добровільно страхувальником та ті, що примусово стягуються за рішенням суду.

Саме суми, що стягуються органами державної виконавчої служби, зараховуються у порядку календарної черговості виникнення заборгованості, натомість чого, у разі наявної у страхувальника недоїмки при сплаті ним поточних сум страхових внесків останні зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Отже, суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи застосував положення ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та з додержанням норм процесуального права прийняв оскаржувану постанову у даній справі. В силу ст. 200 КАС України – суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської області від 12.04.2007р. у справі № 2/1514-22/278-а залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги, безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.