розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аврора" на постанову господарського суду м. Києва від 18 червня 2007 року у справі за позовом АТ "Страхова компанія "Аврора" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

Постановою господарського суду м. Києва від 18.06.2007 року в задоволенні позову АТ "СТ "Аврора" до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень – відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач: АТ "СТ "Аврора" звернулося з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу позивача від інших учасників процесу до суду апеляційної інстанції в установлений судом строк не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 30.08.2006 відповідачем - Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва видані податкові повідомлення-рішення:

№ 0000043500/0, яким згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу визначено податкове зобов'язання по ПДВ у загальному розмірі 22477,50 грн., в тому числі 14 985,00грн. основного платежу та 7492,50 грн. штрафних санкцій.

№ 0000462307/0, яким згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 пп.7.2.3 п.7.2 ст.7, пп.8.1.4 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 28 319,78 грн., в тому числі 19 712,00 грн. основного платежу та 8 607,78 грн. штрафних санкцій.

Зазначені податкові повідомлення - рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

В межах процедури адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення від 30.08.2006 залишені без змін, у зв'язку з чим відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.11.2006 №0000043500/1, №0000462307/1, від 29.01.2007 №0000043500/2, №0000462307/2, від 04.04.2007 30000043500/3 та №000462201/3.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту № 497/1-22-01-32822234 від 16.08.2006 "Про результати виїзної планової документальної перевірки Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аврора" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 04.02.2004 по 31.03.2006", в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок безпідставного віднесення до скоригованої частки валових витрат сум коштів, сплачених на придбання ліцензії на здійснення страхової діяльності, та вимог пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 цього Закону у зв'язку з відображенням у податковому обліку амортизаційних відрахувань, нарахованих на об'єкти, які є невиробничими фондами товариства.

Також в акті вказується про порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок включення позивачем до податкового кредиту у серпні 2005 року сум податку, сплачених з вартості придбаних приміщень, які не використовуються у його господарській діяльності.

Відмовляючи у задоволенні позову АТ "Страхова компанія "Аврора", в частині скасування податкових повідомлень-рішень щодо заниження податку на прибуток на суму 2500 грн., суд першої інстанції зазначив, що позивач безпідставно, в порушення вимог ст. 7.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" (334/94-ВР) , включив до валових витрат кошти на придбання ліцензії АА 626413 для здійснення страхової діяльності та вважав, що відповідач діяв у межах закону.

Проте з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися, оскільки вони не відповідають встановленим по справі обставинам та постановлені з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996р. №85/96-ВР із змінами та доповненнями страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом (1576-12) , а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи: Статуту АТ "Страхова компанія "Аврора" (а.с.115-128) свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.129 -130) позивач є юридичною особою, тому на нього розповсюджується дія всього Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , в тому числі і вимоги ст. 5 щодо валових витрат.

Відповідно до вимог п. 5.4.7 будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення основної діяльності, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема, в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, крім витрат на придбання торгових патентів, установлених Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) включаються до валових витрат.

Тому твердження відповідача, що в порушення п.п.7.2.3, п.7.2 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р № 334/94-ВР, де зазначено, що до категорії валових витрат, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування), позивач безпідставно включив до скоригованої частки валових витрат витрати на придбання ліцензії на здійснення страхової діяльності в розмірі 10 000 грн. не можна вважати таким що відповідають вимогам закону, оскільки придбання ліцензії не можна віднести до страхової діяльності і ці витрати повинні бути віднесені до валових витрат на підставі п 5.4.7 вказаного закону (334/94-ВР) .

Оскільки рішення суду в цій частині не відповідає вимогам закону воно підлягає зміні в частині визнання нечинним податкових повідомлень – рішень, щодо визнання податкового зобов’язання позивача з податку на прибуток підприємства через завищення скоригованої частки валових витрат за 1 квартал 2004 року в розмірі 10 000 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання не чинними податкових повідомлень - рішень слід визнати таким, що відповідає обставинам встановленим по справі.

Актом перевірки встановлено та не заперечується сторонами, що за договором купівлі-продажу від 08.06.2005 ВВС№460854, укладеним з КП "Укренергочормет", позивачем придбані нежитлові приміщення загальною площею 1199,3 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Харків, проспект Ленина, буд. 58. За умовами договору купівлі-продажу вартість нерухомого майна становить 1 500 000,00 грн.

На виконання договору 08.06.2005 позивачем перераховано на рахунок Продавця грошові кошти у розмірі 1 500 000,00 грн., в тому числі ПДВ 250 000,00 грн. Акт прийому-передачі нежитлових приміщень складений та підписаний сторонами 08.06.2005. Продавцем на адресу позивача виписана податкова накладна №136 від 30.06.2005 на загальну суму 1512000,00 грн., в тому числі ПДВ 252 000,00 грн. Вказаний ПДВ у розмірі 252000,00 грн. віднесений позивачем до складу податкового кредиту.

Також актом перевірки встановлено, що нерухоме майно згідно договору від 08.06.2005 ВВС №460854 придбано позивачем за рахунок коштів, отриманих від АСТ "Придніпров'я" як внеску до статутного фонду АТ "Страхова компанія "Аврора".

Придбані позивачем нежитлові приміщення в подальшому частково передані в оренду.

В бухгалтерському та податковому обліку операції з придбання нежитлових приміщень в м. Харкові відображені позивачем як придбання основних засобів з подальшим нарахуванням амортизації.

Аналізуючи вказані обставини по справі та застосовуючи відповідні норми матеріального права: ст. 1, 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) , Ліцензійних умов здійснення страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії по регулюванню ринків фінансових послуг № 40 від 28.08.2003 року, суд першої інстанції правильно зробив висновки, що надання в оренду нежитлових приміщень не може бути предметом безпосередньої діяльності страховика та не використовуються позивачем у безпосередній господарській діяльності, а відображення у податковому обліку амортизаційних відрахувань на такі активи здійснено позивачем безпідставно.

Також, слід визнати правильними висновки суду першої інстанції щодо безпідставного включення позивачем суми ПДВ, сплаченої у складі вартості нежитлових приміщень, які не використовуються у господарській діяльності до податкового кредиту.

Доводи позивача викладені ним як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі щодо правомірності нарахування ним амортизаційних відрахувань на нежитлові приміщення придбані за договором від 08.06.2005 ВВС№460854 та віднесення сум ПДВ сплачених у вартості придбаного нерухомого майна оскільки придбане майно використовуються ним безпосередньо у господарської діяльності щодо формування та розміщення страхових резервів спростовуються висновками суду першої інстанції з цього приводу:

Статтею 30 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховики зобов'язані дотримуватися умов забезпечення платоспроможності шляхом створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань.

Відповідно до ст. 31 вказаного Закону страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).

Страховики зобов'язані формувати і вести облік страхових резервів у порядку та обсягах, встановлених цим Законом (85/96-ВР) , станом на кожен день.

Формування резервів із страхування життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.

Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя та медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування.

Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик зобов'язаний обліковувати кошти резервів із страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік.

Кошти резервів із страхування життя не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин, і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №2875 від 26.11.2004 року затверджені "Правила розміщення страхових резервів із страхуванням життя" (z1626-04) (надалі Правила).

Відповідно до Правил (z1626-04) розміщення страхових резервів - це вкладення коштів сформованих резервів із страхування життя у дозволені активи (п.1.4 ).

Як встановлено матеріалами справи, нерухоме майно за договором від 08.06.2005 ВВС№460854 придбано позивачем за рахунок коштів, отриманих від АСТ "Придніпров'я" у якості внеску до статутного капіталу АТ "СК "Аврора", тобто не за рахунок сформованого страхового резерву.

Тому суд першої інстанції правильно погодився з твердженням відповідача, що кошти, вкладені на придбання цього майна, не можуть вважатись розміщенням сформованих страхових резервів із страхування життя у дозволені активи.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування рішення суду в цій частині відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 201, 205, 207 КАС України,

Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аврора" задовольнити частково.

Постанову господарського суду м. Києва від 18 червня 2007 року змінити:

Визнати нечинним податкові повідомлення-рішення № 00000462307/0 від 30.08.2006 року, № 00000462307/1 від 14.11.2006 року, № 00000462307/2 від 29.01.2007 року, № 0000462201/3 від 04.05.2007 року в частині визнання податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємства у сумі 2500 грн. основного платежу та штрафних санкцій, які нараховані на зазначену суму.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.