Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Проценко О.А. (доповідач),

суддів - Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,

при секретарі - Кідіновій О.В.,

за участі представників:

позивача - Зав'ялової О.С. та Зав'ялова К.О.,

відповідача - Мастерова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітарт"

на постанову Господарського суду Запорізької області від 25.04.2007 року у справі № 9/160/07-АП

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітарт""

до: Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2006 року № 0000591720/3,

В березні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітарт" звернулось до Господарського суду Запорізької області з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області від 26.12.2006 року № 0000591720/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 349, 05 грн. (116, 35 грн. - основний платіж, 223,70 грн. - фінансові санкції). В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилався на безпідставність застосування до нього вимог ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оскільки не вважає себе податковим агентом відносно свого контрагента з господарської діяльності - Приватного підприємця ОСОБА_1.

Розглянувши адміністративний позов, Господарський суд Запорізької області виніс постанову від 25.04.2007 року, якою відмовив у задоволенні позовних вимог. При цьому суд першої інстанції посилався на п.1.15 ст. 1, п.п.8.1.1п.8.1 ст. 8, ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"; Декрет Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) та Інструкцію № 12 від 21.04.1993 року (z0064-93) "Про прибутковий податок з громадян". Суд підтримує позицію відповідача щодо порядку оподаткування доходів громадян відносно контрагента позивача ПП ОСОБА_1, визнавши позивача податковим агентом відносно ПП ОСОБА_1., в зв'язку з чим ТОВ "Вітарт" повинен був сплатити податок з доходу ПП ОСОБА_1.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду від 25.04.2007р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. На думку апелянта, суд помилково застосував норми Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) та ст.17 Закону України "Про податок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"; судом невірно застосовано п. 13 розділу ІV та п. 14.1.1 Інструкції "Про прибутковий податок з громадян" (z0064-93) . Апелянт зазначає, що суд не врахував, що між позивачем та підприємцем ОСОБА_1 . було підписано цивільно-правовий договір №054.04 А від 20.09.2004 року, згідно з яким останній надав позивачу послуги з перевезення вантажу та на піставі накладної здійснив оплату Приватному підприємцю ОСОБА_1. в сумі 895 грн. за надані послуги, таким чином, за висновком суду, порушивши вимоги п. 14.1.1 Інструкції про прибутковий податок з громадян № 12 від 21.04.1993 р. (z0064-93) , ст.8 Закону України "Про прибуток з доходів фізичних осіб" та не нарахувало, не втримало, не виплати 13% від вказаної суми 895 грн.. А також апелянт вважає помилковим висновок суду І-ої інстанції про те, що позивач є податковим агентом у відношеннях з Приватним підприємцем ОСОБА_1.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає законним та обгрунтованим рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2007 року, пояснюючи своє заперечення тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітарт" в порушення п.п. 8.1.1 та 8.1 ст 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІV від 22.05.2003 р. (889-15) , виплатило Приватному підприємцю ОСОБА_1. суму в розмірі 895 грн. за надані послуги з перевезення вантажу не в межах його піприємницької діяльності без утримання податку з доходів фізичних осіб, чим було порушено що і призвело до недобору податку з доходів фізичних осіб на суму 116, 35 грн. Відповідач наполягає на тому, що в даному разі позивач по відношенню до ПП ОСОБА_1. виступає податковим агентом, оскільки виплатив останньому дохід у розмірі 895грн.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітарт" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, за результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітарт" було складено акт № 04/23-018/23852846 від 15.05.2006р., в якому зазначалось про порушення позивачем п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, у звязку з чим податковим повідомленням-рішенням № 0000591720/0 від 25.05.2006 року позивачу було визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 349,05грн., з яких 116,35грн. є безпосередньою сумою зобов'язання з податку, а 232,70 грн. - сумою штрафних cанкцій. В акті перевірки, зокрема, зазначено що директором підприємства позивача при наданні авансового звіту №34 від 29.10.2004р. у якості документа, що підтверджує використання 895грн. надано рахунок №18 від 29.10.2004р. про сплату вищевказаної суми ПП ОСОБА_1. за надані ним послуги. Крім того, як зазначається відповідачем, за даними інформаційних систем Бердянської МДПІ Запорізької області ПП ОСОБА_1. було подано заяву до БМДПІ про оплату та отримання фіксованого потенту на здійснення торгово-закупівельної діяльності на рінках у ІУ кварталі 2004р. і за результатами 2004року ПП ОСОБА_1. було подано річну декларацію про доходи, отримані ним від здійснення торгово-закупівельної діяльності на ринках.

Позивач в порядку адміністративного оскарження направив скарги до Бердянської обєднаної Державної податкової інспекції Запорізької області, Державної податкової адміністрації України про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000591720/0 від 25.05.2006 р. З матеріалів справи вбачається, що скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. Відповідачем за результатами розгляду скарг винесені відповідні податкові повідомлення-рішення від 28.07.2006 року за № 0000591720/1, від 20.10.2006 року за № 0000591720/2, від 26.12.2006 року за № 0000591720/3, якими також піприємству визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 349, 05 грн. (116, 35 грн. - основний платіж 232, 70 грн. - фінансові санкції).

Колегія суддів не погожується з висновками суду І-ої інстанції та відповідача про те, що грошові кошти в сумі 895 грн. позивач виплатив ПП ОСОБА_1. за послуги перевезення вантажу не в межах його підприємницткої діяльності і без утримання податку з доходів фізичних осіб в порушення п.п. 8.1.1 та п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". З матеріалів справи бачається, що відносини між позивачем та ПП ОСОБА_1. оформлені цивільно-правовим договором № 054.04А від 20.09.2004 року і тому такі відносини не можна прирівняти до трудових. Дані інформаційних систем Бердянської МДПІ свідчать про діяльність ПП ОСОБА_1. у сфері торгівлі, а у відносинах з позивачем, що оцінюються в даній справі, йдеть про надання послуг з перевезення. Разом з тим, чинне законодавство не обмежує можливості здійснення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців поза межами фіксованого патенту. Доходи такої особи, отримані від здійснення інших видів підприємницької діяльності оподатковуються в загальному порядку.

За приписом п.22.11 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) визнано таким, що втратив чинність Декрет Кабінету Міністрів України ві 26.12.1992 року №13-92 (13-92) "Прибутковий податок з громадян", крім розділу ІV данного Декрету (13-92) в частині оподаткування фізичних осіб від зайняття піприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень п.9.12 ст. 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним Законом (889-15) з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Статтею 14 Декрету встановлено, що доходи громадянина, одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до складу його сукупного оподаткованого доходу. Якщо платник фіксованого податку протягом календарного року має інші будь-які доходи, вони оподатковуються в загальному поряку.

Враховуючи, що з доходу, отриманого суб'єктом підприємницької діяльност у межах здійснення власної підприємницької діяльності, який сплатив єдиний чи фіксований податок, відсутні законодавчі та методологічні підстави для утримання податкового податку з громадян та податку з доходів фізичних осіб у джерела виплати, не можуть бути застосовані по відношенню до таких доходів (виручки). Зазначене застереження не поширюватиметься на "інші доходи" суб'єктів підприємницької діяльності. Що стосується правових норм підпункту 9.12.2 ст. 9 Закону, то він встановлює вимоги щодо оподаткування саме "інших доходів" суб'єкта підприємницької діяльності, тобто доходів, отриманих суб'єктом підприємницької діяльності не в межах здійснення власної підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 14.2 Інструкції, затвердженою наказом Державної податкової інспекції України від 21.04.1993 р. № 12 (z0064-93) та зарєстрованою в Міністерстві юстиції 09.06.1993 р. за № 64, фізичні особи, які здійснюють піприєницьку діяльність без створення юриичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від своєї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту за умови, якщо фізична особа зійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору згідно з законодавством. Доходи такої фізичної особи, одержані від здійснення інших видів підприємницької діяльності, оподатковуються в порядку, встановленому пунктом 13 Інструкції (z0064-93) .

Згідно з п.13 Інструкції (z0064-93) оподаткуванню пілягають доходи, одержані за звітній податковий період фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт), у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної соби. А якщо фізична особа отримує інші доходи, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб для платників податків, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності. Загальним оподаткованим доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально пітвердженими витратами, безпосереньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу.

Визначення суду першої інстанції позивача як податкового агента відносно ПП ОСОБА_1. безпідставне. Так, за правилами п.1.15 Закону України "Про податок з фізичних осіб" (889-15) податковий агент - це юридична або фізична особа, яка незалежно від свого організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього закону (889-15) .

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивач не є податковм агентом відносно ПП ОСОБА_1., оскільки останній не є працівником Товариства з обмеженою відповідльністю "Вітарт", і має самостійно сплачувати податки від своєї підприємницької діяльності.

Таким чином, є обгрунтованими доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні постанови по справі № 9/160/07-АП, є помилковими висновки суду щодо правового характеру відносин Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітарт" з Приватним підприємцем ОСОБА_1. з моменту укладення цивільно-правової угоди № 054.04А від 20.09.2004 р., та щодо того, що позивач повинен нести відповіальність за ненарахування, неутримання та невиплату з доходу ПП ОСОБА_1. прибуткового податку.

За таких обставин постанова Господарського суду Запорізької області від 25.04.2007 року пілягає скасуванню.

Враховуючи встановлене колегією, позов заявлено обгрунтовано, спірне податкове повідомлення-рішення винесено неправомірно, у звязку з чим має бути скасовано.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205 КАС України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітарт"" на постанову Господарського суду Запорізької області від 25.04.07р. по адміністративній справі № 9/160/07-АП за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітарт" до Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000591720/3 від 26.12.2006 р. задовольнити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 25.04.07р. по адміністративній справі №9/160/07-АП скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітарт" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області № 0000591720/3 від 26.12.2006 р.

Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАС України і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця до Вищого адміністративного суду у відповідності до ст. 212 КАС України.