РЕЗОЛЮЦІЇ ЩОДО СТАТУТУ,

                  ухвалені Комітетом міністрів
               на його восьмій та дев'ятій сесіях
                 з метою їх подальшого включення
                    до переглянутого Статуту

                               I
                  РЕЗОЛЮЦІЯ КОМІТЕТУ МІНІСТРІВ,
                 ухвалена на його восьмій сесії
                       (травень 1951 року)
   Комітет міністрів,
   враховуючи деякі  пропозиції Консультативної асамблеї відносно
   внесення змін в Статут Ради Європи,
   вважаючи, що  наведені нижче положення не суперечать існуючому
   Статуту,
   заявляє про свій намір надати чинності таким положенням:

                     Прийняття нових членів
   Перед тим,  як  запропонувати   державі   стати   членом   або
асоційованим членом  Ради  Європи,  відповідно  до  статей 4 та 5
Статуту, або  запропонувати  члену  Ради  Європи  вийти  з   неї,
відповідно до  статті  8,  Комітет  міністрів  спочатку проводить
консультації з  Консультативною  асамблеєю  згідно   з   існуючою
практикою.

                 Повноваження Комітету міністрів
                       (Стаття 15 Статуту)
   Висновки Комітету  можуть,  за  необхідністю,  приймати  форму
конвенції або  угоди.  У  цьому   випадку   застосовуються   такі
положення:
       і. Конвенція або угода надсилається Генеральним секретарем
          всім членам Ради для ратифікації.
      іі. Кожний член Ради зобов'язується  впродовж  одного  року
          або, коли це неможливо внаслідок надзвичайних обставин,
          вісімнадцяти місяців від дня отримання такої  конвенції
          або угоди  внести питання про її ратифікацію на розгляд
          компетентного органу або органів своєї країни.
     ііі. Ратифікаційні    грамоти    здаються    на   зберігання
          Генеральному секретарю.
      іv. Така  конвенція  або  угода є обов'язковою лише для тих
          членів Ради, які її ратифікували.

                        Змішаний комітет
   і. Змішаний  комітет  є координуючим органом Ради Європи.  Без
шкоди для відповідних прав Комітету міністрів та  Консультативної
асамблеї, завдання Змішаного комітету полягає,  зокрема,  в тому,
щоб:
       а. Розглядати спільні для цих двох органів проблеми;

       b. Звертати увагу цих двох органів на питання,  які можуть
          становити особливий інтерес для Ради Європи;

       с. Вносити пропозиції щодо проектів порядку денного  сесій
          Комітету міністрів та Консультативної асамблеї;

       d. Розглядати шляхи та сприяти пошуку  шляхів  практичного
          здійснення рекомендацій,  ухвалених  тим чи іншим з цих
          двох органів.

   іі. а. Змішаний комітет складається, як правило, з дванадцяти
          членів, п'ять з яких представляють Комітет міністрів, а
          сім -    Консультативну   асамблею,серед   них   Голова
          Асамблеї, який є членом Змішаного комітету за посадою.
          Членство Комітету   може  бути  розширене  за  спільною
          згодою Комітету міністрів та  Асамблеї.  Проте  Комітет
          міністрів може,  на  свій  розсуд,  збільшити кількість
          своїх представників на одну або дві особи.

       b. Комітет міністрів та Консультативна асамблея самостійно
          визначають порядок призначення  своїх  представників  у
          Змішаний комітет.

       с. Генеральний секретар бере участь у засіданнях Змішаного
          комітету з правом дорадчого голосу.

   ііі.а. Головування у Змішаному  комітеті  здійснюється  Головою
          Консультативної асамблеї.

       b. Обговорення у Змішаному комітеті  вважаються  дійсними
          лише за  умови присутності принаймі трьох представників
          Комітету міністрів     та      п'яти      представників
          Консультативної асамблеї.

       с. Свої висновки Змішаний комітет ухвалює без голосування.

       d. Змішаний комітет скликається на засіданнях його Головою
          у разі необхідності та, зокрема, перед сесіями Комітету
          міністрів і Крнсультативної асамблеї і після них.

       е. З урахуванням попередніх положень Змішаний комітет може
          приймати свої власні правила процедури.

                      Спеціалізовані органи
   і. а.  Рада  Європи  може  виступати  з ініціативою проведення
          переговорів між  членами   Ради   з   метою   створення
          європейських спеціалізованих органів, кожний з яких має
          власні повноваження    в    економічній,    соціальній,
          культурній, юридичній,   адміністративній   або   інших
          суміжних галузях.

       b. Кожний член Ради вирішує питання  про  вступ  до  таких
          європейських спеціалізованих органів на свій розсуд.

   іі. Якщо за своєю власною ініціативою члени Ради створюють між
собою європейські спеціалізовані органи,  питання про доцільність
встановлення відносин  між  такими  органами  та   Радою   Європи
розглядається з    належним    урвхуванням    інтересів    всього
європейського співтовариства.

   ііі.а. Комітет міністрів  може  запропонувати  кожному  такому
          органу подавати Комітету міністрів періодичні звіти про
          свою діяльність.

       b. Якщо  угода  про  створення   спеціалізованого   органу
          передбачає утворення парламентського органу. останньому
          може бути   запропоновано   подавати    Консультативній
          асамблеї Ради Європи періодичні звіти.

   іv. а. Умови встановлення відносин між спеціалізованим органом
          і Радою Європи можуть визначатися в спеціальних угодах,
          які укладаються   між   Радою   Європи   і  відповідним
          спеціалізованим органом.  Ці угоди можуть  передбачати,
          зокрема:

          1. Взаємне  представництво  та,  у  разі  необхідності,
          відповідні форми інтеграції між органами Ради Європи та
          спеціалізованого органу.

          2. Обмін  інформацією,  документацією  та статистичними
          даними.

          3. Подання  спеціалізованим  органом  звітів  до   Ради
          Європи та    надання    Радою    Європи    рекомендацій
          спеціалізованому органу.

          4. Домовленості відносно  персоналу,  адміністративних,
          технічних, бюджетних та фінансових служб.

       b. Ці  угоди  обговорюються  на переговорах та укладаються
          від імені Ради Європи Комітетом міністрів  після  того,
          як Консультативна асамблея зробить свій висновок.

   v. Згідно  з  вищевикладеними  положеннями  Рада  Європи  може
координувати діяльність   спеціалізованих   органів,   що   мають
відносини з нею,  шляхом проведення спільних обговорень,  надання
рекомендацій їм та урядам держав-членів Ради.

            Відносини з міжнародними міжурядовими та
                    неурядовими організаціями

     і. Комітет міністрів може, від імені Ради Європи, укладати з
будь-якою міжурядовою організацією угоди з питань, що належать до
компетенції   Ради.   Ці   угоди   визначають,   зокрема,   умови
встановлення відносин між такою організацією та Радою Європи.
     іі. Рада  Європи  або  будь-який  з  її  органів  має  право
виконувати будь-які функції,  що  відповідають  компетенції  Ради
Європи і   що   можуть  бути  доручені  їй  іншими  європейськими
міжурядовими організаціями.  З  цією  метою   Комітет   міністрів
укладає необхідні угоди.
     ііі. Угоди,  згадані  у   пункті   (і),   можуть,   зокрема,
передбачати, що:
     а. Рада  вживає  необхідних  заходів   для   одержання   від
вищезгаданих організацій  та  надання  їм регулярних доповідей та
інформації в письмовій або усній формі.
     b. Рада   робить   консультативні  висновки  та  надає  такі
послуги, яких можуть запитувати ці організації.
     iv. Комітет  міністрів  може,  від імені Ради Європи,  вжити
необхідних заходів для  проведення  коснультацій  з  міжнародними
неурядовими організаціями,  які займаються питаннями, що належать
до компетенції Ради Європи.

                               II
                         ЧАСТКОВА ЗГОДА

                 Резолюція  Комітету  міністрів,
                 ухвалена на його дев'ятій сесії
                       (серпень 1951 року)

     Комітет міністрів,
     враховуючи статтю 20.а Статуту,  згідно з якою  рекомендації
Комітету міністрів   урядами   держав-членів   Ради   ухвалюються
одностайним рішенням  голосуючих   представників   та   більшістю
голосів представників, які мають право засідати в Комітеті,
     зважаючи на   рекомендацію   3,   ухвалену   Консультативною
асамблеєю в серпні 1950 року,
     бажаючи досягати згоди,  у  міру   можливості,   одностайним
рішенням, але  визнаючи  при  цьому,  що за певних обставин деякі
члени Ради можуть  виявити  бажання  утримуватися  від  загальної
лінії дій, яку відстоюють інші члени Ради,
     вважаючи за  доцільне  у  зв'язку  з  цим,   щоб   процедура
утримання при  голосуванні,  яка  вже  визнана положеннями статті
20.а  Статуту,  давала  можливість   представникам   у   Комітеті
міністрів,  шляхом  утримання  від  голосування  за  ту  чи  іншу
пропозицію,  не зв'язувати свій уряд зобов'язаннями щодо рішення,
прийнятого їхніми колегами,
     постановляє:
     1. Якщо     Комітет    одностайним    рішенням    голосуючих
представників та більшістю голосів представників, які мають право
засідати  в  Комітеті,  вирішує,  що  утримуватися  від  участі в
голосуванні тієї чи іншої пропозиції,  поданої на  його  розгляд,
дозволяється,  ця пропозиція вноситься на розгляд Комітету;  вона
вважається прийнятою лише тими представниками,  які проголосували
за неї, і її застосування стає таким чином обмеженим.
     2. Будь-які  додаткові  витрати  Ради  Європи  у  зв'язку  з
пропозицією, прийнятою за вищезазначеною процедурою, покриваються
виключно тими членами Ради,  представники яких голосували  за  цю
пропозицію.