ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.
суддів Білуги С. В.
Гаманка О.I.
Загороднього А. Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Дашківській О. Є., за участю представника
позивача Лендіної Я. Е. та представників відповідача Гурої Н. В.,
Сороки В. М., Анохіна В. О.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого
акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" на постанову апеляційного
господарського суду Дніпропетровської області від 21 листопада
2005 року у справі за позовом ВАТ "Дніпровагонмаш" до Державної
податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання
недійсними податкових рішень, -
в с т а н о в и л а:
У квітні 2005 року ВАТ "Дніпровагонмаш" звернулось до суду із
позовом до ДПI у м. Дніпродзержинську про визнання недійсними
податкових рішень.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09
червня 2005 року позов ВАТ "Дніпровагонмаш" задоволено. Визнано
недійсним рішення ДПI у м. Дніпродзержинську №0007372301/026723
від 22.11.2004 р. та податкове повідомлення-рішення ДПI у м.
Дніпродзержинську №0007372301/3/7726/10\23 від 29.03.2005 р. про
застосування до ВАТ "Дніпровагонмаш"пені за порушення термінів
розрахунків.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 21 листопада 2005 року рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 09 червня 2005 року скасовано, в
задоволенні позову ВАТ "Дніпровагонмаш" відмовлено.
У касаційній скарзі ВАТ "Дніпровагонмаш" просить скасувати
постанову апеляційного господарського суду Дніпропетровської
області від 21 листопада 2005 року, як постановлену з порушенням
норм матеріального та процесуального права, та залишити рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 09 червня 2005
року без змін.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення
судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного
застосування норм матеріального та процесуального права, вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
При розгляді спору судами встановлено, що 19 листопада 2004
року відповідачем прийнято акт №303т/23-05669819 "Про результати
перевірки ВАТ "Дніпровагонмаш" з питання дотримання вимог
валютного законодавства". Зазначеним актом було встановлено
порушення вимог валютного законодавства та нарахована пеня за
порушення термінів розрахунків в іноземній валюті в сумі 7 854
558,93 грн.
22 листопада 2004 року на підставі зазначеного акту
відповідачем прийнято рішення №0007372301/026723 про застосування
до позивача фінансових санкцій в сумі 7 854 558,93 грн.
Позивачем було оскаржено зазначене рішення. Рішенням ДПА у
Дніпропетровській області від 18.01.2005 р. оскаржуване податкове
рішення залишено без змін, та з тих же підстав 29 березня 2005
року прийнято податкове повідомлення-рішення
№0007372301/3/7726/10/23, яким було визначено суму податкового
зобов'язання ВАТ "Дніпровагонмаш" у вигляді пені за порушення
термінів розрахунків в сфері зовнішньо - економічної діяльності на
суму 7 854 558,93 грн.
В акті зазначено, що по контрактах №100 від 10.04.1995 р.,
№100/195 від 27.04.1995 р., №Д-505504100/131 від 26.09.1995 р.,
№704819600 від 31.03.1997 р. з АТ "Северсталь" (м. Череполвець) та
узгодження переуступки прав вимоги №17/COR/96 від 27.06.1996 р. з
компанією "Corlan Enterprіses Ltd" (Великобританія) встановлена
дебіторська заборгованість в сумі 39 778, 72 дол. США.
Актом перевірки встановлено, що на підставі передаточного
балансу від 01.07.1999р. між ТОВ "Дніпровагонімпекс - 1" та ВАТ
"Дніпровагонмаш" дебіторська заборгованість в сумі 350 071,82 дол.
США зарахована на баланс позивача.
На підставі арбітражного узгодження від 30.06.1998 р., між
позивачем та компанією "Corlan Enterprіses Ltd" усі суперечки та
розбіжності по узгодженню №17 від 27.06.1996 р. підлягають
розгляду арбітражем ad hok відповідно з арбітражним регламентом
ЮНIСТРАЛ. Арбітраж ad hok здійснюється арбітражним судом, який
створюється компетентним органом: Центром правової інформації
Міжнародної асоціації юристів м. Москви.
На виконання арбітражної угоди від 30.06.1998 року позивач
звернувся до Центру правової інформації Міжнародної асоціації
юристів м. Москви з позовами про стягнення боргу з компанії
"Corlan Enterprіses Ltd", який повідомив позивача про прийняття
позовних заяв до розгляду їх арбітражним судом ad hok у м. Москва
у складі одноособового арбітра.
05.11.1998 р. арбітражем ad hok прийнято рішення по справі
№А-089-98, яким зобов'язано відповідача - компанію "Corlan"
сплатити на користь позивача 49 462,09 дол. США основного боргу по
Угоді №17 від 27.06.1996 р. Рішенням від 05.11.1998 р. по справі
№А-090-98 було зобов'язано відповідача - компанію "Corlan"
сплатити на користь позивача 350 146,82 грн. основного боргу по
контракту №117 від 07.06.1996 р.
Відповідно до контракту про перевід боргу №1019 від
06.08.2004 р., узгодженого позивачем (кредитор), компанією "Corlan
Enterprіses Ltd" (боржник) та компанією "Mayfіeld Commercіal
Enterprіses Ltd" (Великобританія) (новий боржник) боржник передає,
а новий боржник зобов'язується виконати зобов'язання по виконанню
рішень арбітражного суду, що виникають між кредиторами і боржником
з контракту №117 від 07.06.1996 р. та узгодження №17/COR/96 від
27.06.1996 р. - зобов'язання по сплаті заборгованості в сумі 350
071,82 дол. США та 39 778,72 дол. США.
Згідно акту перевірки, 25.08.2004 р. на рахунок позивача від
компанії "Mayfіeld Commercіal Enterprіses Ltd" надійшла валютна
виручка в сумі 389 850,55 дол. США.
Позивач листом від 26.08.2004 р. повідомив ДПI у м.
Дніпродзержинську про погашення дебіторської заборгованості з
компанією "Corlan Enterprіses Ltd" в сумі 389 805,55 дол. США.
Скасовуючи рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 09 червня 2005 року, апеляційний суд погодився з
доводами відповідача про те, що рішення арбітражного суду від 05
листопада 1998 року №А-089-98 та №А-090-98, створеного Центром
правової інформації Міжнародної асоціації юристів не можуть бути
підставою для визнання недійсними рішень податкової інспекції про
застосування фінансових санкцій, оскільки позивач при проведенні
перевірки не надав документи, які свідчать про те, що Центр
правової інформації Міжнародної асоціації юристів м. Москви є
компетентним органом з вирішення арбітражних спорів. На думку суду
апеляційної інстанції, відповідно до частини 2 статті 4 Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, підставою для зупинення передбачених статтями 1 і 2
цього Закону термінів, є прийняття зазначеної у ньому позовної
заяви судом або арбітражним судом, Міжнародним комерційним
арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при
Торгово-промисловій палаті України. Перелік названих судів та
арбітражів є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. А
тому, підставою для зупинення відповідних термінів є прийняття
судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента
заборгованості, однак таким судом може бути лише суд, Міжнародний
комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при
Торгово-промисловій палаті України, арбітраж ad hok таким судом
бути не може.
Колегія суддів не може погодитися з рішенням апеляційного
суду, оскільки воно є помилковим, постановлене з порушенням норм
матеріального права.
Суд першої інстанції правильно послався на частину 1 статті 7
Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" ( 4002-12 ) (4002-12)
,
відповідно до якої арбітражна угода - це угода сторін про передачу
до арбітражу всіх або певний спорів, які виникли або можуть
виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними
правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний
характер чи ні. Арбітражне рішення, незалежно від того, в якій
країні воно було винесено, визнається обов'язковим. Сторона, що
спирається на арбітражне рішення або порушує клопотання про його
виконання, повинна подати оригінал належним чином засвідченого
арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого.
Судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що зміст
статей 8, 9 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"
( 4002-12 ) (4002-12)
спростовує висновок відповідача, оскільки наявність
арбітражного застереження (угоди) унеможливлює розгляд спору з
питання, що є предметом такого застереження (угоди), в державному
суді, що випливає як з норм законодавства, так і з самої суті
правового інституту "арбітражного застереження (угоди)" та з
принципів міжнародного приватного права.
Стаття 8 Закону України "Про міжнародний комерційний
арбітраж" ( 4002-12 ) (4002-12)
зазначає, що суд, до якого подано позовну
заяву з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо
будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї
першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і
направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна
угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Наявність арбітражних угод від 30.06.1998 р. між позивачем та
контрагентом - нерезидентом та їх правомірність не є предметом
спору, сторонами під час розгляду справи не оскаржувались та не
ставились під сумнів.
Підпунктом 6 пункту 1 статті 1 Європейської Конвенції про
зовнішньоторговельний арбітраж від 21.04.1961 року, яка
ратифікована Україною, зазначено, що термін "арбітраж" визначає
розгляд спорів як арбітрами, призначеними по кожній окремій справі
(арбітраж ad hok), так і постійними арбітражними органами.
Стаття 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"
( 959-12 ) (959-12)
встановлює, що спори, які виникають між суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами
господарської діяльності у процесі такої діяльності, можуть
розглядатися судами та арбітражними судами України, а також за
згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та
Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті
України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить
чинним законам України або передбачено міжнародними договорами
України.
Статтею 9 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлено, що
чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, є частиною національного законодавства
України.
Таким чином, апеляційний суд неправильно застосував при
вирішенні спору вимоги статті 4 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
згідно
якої прийняття будь-яким компетентним судом позовної заяви
резидента України про стягнення з нерезидента заборгованості, яка
виникає внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених
експортно-імпортними контрактами, в разі задоволення позову, своїм
наслідком має те, що пеня за порушення термінів, передбачених
статтями 1,2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову
до розгляду його судом або арбітражним (третейським) судом.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції
необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в
силі як таке, що грунтується на чинному законодавстві та скасоване
помилково.
Керуючись статтями 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Дніпровагонмаш" задовольнити, постанову апеляційного
господарського суду Дніпропетровської області від 21 листопада
2005 року скасувати, а рішення господарського суду
Дніпропетровської о бласті від 09 червня 2005 року у справі за
позовом ВАТ "Дніпровагонмаш" до Державної податкової інспекції у
м. Дніпродзержинську про визнання недійсними податкових рішень
залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Співак В. I.
Судді Білуга С. В.
Гаманко О. I.
Загородній А. Ф.
Заїка М. М.
З оригіналом згідно суддя Гаманко О. I.