ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого-судді Бутенка В.I.,
суддів: Гончар Л.Я., Панченка О.I., Лиски Т.О., Горбатюка С.А.,
при секретарі Пархоменко О.В.,
за участю представника ДПI у Дніпровському районі м. Києва
Ткача В.В. та позива - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за касаційною
скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.
Києва на рішення господарського суду м. Києва від 15 серпня 2005
року й ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 8
грудня 2005 року у справі
№ 33/346-32/306 за позовом суб'єкта підприємницької
діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової
інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень, -
встановила:
У червні 2004 року позивач звернувся до господарського суду
міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва про визнання недійними податкових
повідомлень-рішень НОМЕР_1 та НОМЕР_2.
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.09.2004 р.,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від
21.02.2005 р., позовні вимоги СПД ОСОБА_1 задоволено
повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2005
р. вказані рішення судів першої та апеляційної інстанції було
скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарському
суду м. Києва.
Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим,
що судами попередніх інстанцій вірно відзначено, що застосовані
оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями штрафні санкції
не є податковим зобов'язанням, тому дані податкові
повідомлення-рішення не відповідають встановленому законодавством
порядку притягнення до відповідальності за відповідні
правопорушення. Однак, судами не встановлено факту наявності чи
відсутності з боку позивача порушень законодавства, за які до
нього застосовані штрафні санкції.
В ході нового розгляду справи позивач позовні вимоги
підтримав повністю. В обгрунтування своєї позиції посилався на те,
що абзац 6 ч.2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання
виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
не
передбачає обов'язкової наявності сертифіката відповідності на
алкогольні напої безпосередньо на місці торгівлі. Відповідний
сертифікат надавався позивачем відповідачу в рамках процедури
адміністративного оскарження, а тому підстав застосовувати штрафні
санкції по відношенню до позивача у відповідача не було.
Новим рішенням господарського суду м. Києва від 15.08.2005
року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 08.12.2005 року, позов задоволено частково
та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва НОМЕР_3 та
НОМЕР_4 в частині визначення фінансових санкцій у розмірі 1700
грн. як податкового зобов'язання СПД ОСОБА_1
В інший частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне
застосування судами першої та другої інстанції норм матеріального
права, просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від
15.08.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського
суду від 08.12.2005 р. і прийняти нове рішення, яким в задоволенні
позову відмовити повністю.
В обгрунтування скарги відповідач вказує на невірне
застосування судами Преамбули Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон №2181-III)
і вважає, що він має право на підставі цього Закону направляти
податкові повідомлення-рішення з вимогою сплатити штрафні санкції
за порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва
та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних
напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначив, що у
випадку порушення ст.ст. 10, 11 Закону України "Про державне
регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
,
відповідач не мав права виносити оскаржувані податкові
повідомлення-рішення з вимогою про сплату штрафних санкцій,
керуючись Законом №2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки даний Закон є
спеціальним законом з питань оподаткування.
Зважаючи на це, позивач вважає, що суди правильно встановили
обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм
матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить
касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені судові
рішення у даній справі - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому
засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Встановлено, що 29.01.2004 року ДШ у Дніпровському районі м.
Києва було проведено перевірку СПД ОСОБА_1 щодо контролю за
здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та
безготівкового обігу, за результатами якої було складено акт
перевірки НОМЕР_5.
В акті перевірки, зазначено, що на момент перевірки в кафе,
яке належить позивачу, в реалізації знаходилась горілка "Первак
хмільний" в кількості 5 пляшок по 0,5 л на яку відсутній
сертифікат відповідності.
Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем ст. З
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
внаслідок незабезпечення відповідності грошових
коштів у розмірі 11,50 грн. на місці проведення розрахунків сумі
коштів, яка зазначена у поточному звіті РРО.
Це порушення позивач визнав, сплативши до бюджету штраф у
розмірі 57,50 грн.
На підставі зазначеного акту, 10.02.2004 р. ДПI у
Дніпровському районі м. Києва винесла податкове
повідомлення-рішення НОМЕР_6, яким за порушення ст. 11 та абз.6 ч.
2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і
торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними
напоями та тютюновими виробами" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
позивачу визначено
податкове зобов'язання за штрафними санкціями у розмірі 1700 грн.
Рішенням ДШ у Дніпровському районі м. Києва НОМЕР_7 в
задоволенні скарги на спірне податкове повідомлення-рішення
позивачу було відмовлено.
18.03.2004 р. посилаючись на ст. 10, абз.6 ч. 2 ст. 17 Закону
України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом
етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими
виробами" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, відповідач виніс податкове
повідомлення-рішення НОМЕР_8, згідно якого сума штрафу, що
підлягає до стягнення з позивача, складає 1700 грн.
Викладені в акті перевірки обставини щодо відсутності на
місці торгівлі сертифіката відповідності на алкогольні напої не
заперечувались позивачем. Сертифікат відповідності на алкогольні
напої, про які зазначено в акті перевірки, був наданий позивачем
відповідачу лише під час процедури адміністративного оскарження і
до перевірки не пред'являвся.
При цьому позивач вважав, що чинним законодавством не
передбачено обов'язку для суб'єкта підприємницької діяльності мати
в наявності такий сертифікат безпосередньо у місці торгівлі.
Не погоджуючись з такою позицією, суди першої та другої
інстанцій прийшли до вірного висновку про правомірність накладення
штрафних санкцій у розмірі 1700 гривень, пославшись на положення
ст. 1 Закону України "Про підтвердження відповідності" ( 2406-14 ) (2406-14)
від 17.05.2001р. № 2406-111, відповідно до якої, сертифікат
відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи
якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям,
персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи
іншого нормативного документа, визначеного законодавством.
Згідно ст. 10 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
від
19.12.1995р. № 481/95-ВР в редакції Закону, чинній на момент
проведення перевірки, спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт
етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований
плодовий, спирт-сирець виноградний, спирт-сирець плодовий,
алкогольні напої та тютюнові вироби підлягають обов'язковій
сертифікації в порядку та у строки, визначені законодавством.
Відповідно п.5, п. 6 Правил роздрібної торгівлі алкогольними
напоями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від
30.07.1996р. №854 ( 854-96-п ) (854-96-п)
, в редакції чинній на час
проведення відповідачем перевірки, алкогольні напої повинні
надходити до торговельної мережі з накладними,
товарно-транспортними накладними, а також сертифікатами
відповідності державної системи сертифікації або свідоцтвами про
визнання чи їх копіями, засвідченими постачальником.
Суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний забезпечити
згідно із статтями 18 та 19 Закону України "Про захист прав
споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
надання споживачам необхідної, доступної
та достовірної і своєчасної інформації про товари, а також на
вимогу споживачів - додаткової інформації про наявність
сертифіката відповідності, документи, що підтверджують якість та
ціну товару.
Сам сертифікат відповідності є документом, який підтверджує,
що певна продукція відповідає встановленим вимогам конкретного
стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного
законодавством, і на вимогу споживача продавець зобов'язаний
надати сертифікат відповідності на товар на підтвердження його
якості та безпеки (п. 4 ст. 19 Закону України "Про захист прав
споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
).
Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
передбачено, що оптова та роздрібна торгівля алкогольними напоями
та тютюновими виробами без наявності засвідченої постачальником
копії сертифіката відповідності або сертифіката про визнання є
підставою для застосування до суб'єктів підприємницької діяльності
фінансових санкцій у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків
вартості отриманої для реалізації партії товарів, але не менше 1
700 гривень.
Фінансові санкції, передбачені абзацем 6 ч. 2 ст. 17 Закону
України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
були скасовані лише Законом України "Про
внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування обігу
спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" ( 2189-15 ) (2189-15)
від
18.11.2004р. № 2189-IV.
Таким чином, на момент здійснення відповідачем перевірки та
прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень наявність у
місці торгівлі сертифікатів відповідності на алкогольні напої була
обов'язковою, а тому штрафні санкції застосовані до позивача
правомірно.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій прийшли до
обгрунтованого висновку про те, що відповідачем були неправомірно
винесені податкові повідомлення-рішення НОМЕР_6 та НОМЕР_2 щодо
нарахування сум, які не стосуються податкових зобов'язань.
Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів)
визначений Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.1991р. №1251-ХП зі змінами і доповнення (ст. ст. 14,
15). Фінансові санкції за порушення порядку виробництва і торгівлі
алкогольними напоями до цього переліку не включені.
В преамбулі Закону № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
(із змінами та
доповненнями) передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з
питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів обов'язкових
платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Тобто, встановлена вказаним Законом процедура визначення та
погашення зобов'язань розповсюджується саме на зобов'язання з
податків, зборів (обов'язкових платежів) та у сфері
зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
,
податкове зобов'язання визначається, як зобов'язання платника
податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів
відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим
Законом або іншими законами України.
В даному випадку, підставою для видання позивачем спірних
податкових повідомлень-рішень були н е податкові зобов'язання, а
санкції за порушення правил торгівлі алкогольними напоями.
Відповідно до п. 1.9 ст. 1 вказаного Закону, податкове
повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про
обов'язок платника податків сплатити суму податкового
зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках,
передбачених цим Законом.
Як вбачається із спірних податкових повідомлень-рішень,
відповідач, визначаючи позивачу податкові зобов'язання зі сплати
штрафних санкцій, не застосовував жодну норму підпункту 4.2.2
пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
. Посилання на
них в спірних податкових повідомленнях-рішеннях відсутні.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах
повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами
України.
Оскільки регулювання відносин щодо порядку здійснення
торгівлі алкогольними напоями не є регулюванням у сфері
оподаткування, і на ці відносини положення Закону № 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
не поширюються, у відповідача не було підстав
направляти позивачу податкові повідомлення-рішення про сплату
фінансових санкцій за порушення порядку здійснення торгівлі
алкогольними напоями за процедурою, встановленою Законом №
2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до ст. 71 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та
заперечення.
Поскільки ДШ у Дніпровському районі м. Києва не довела
правомірності стягнення фінансових санкцій за порушення в сфері
торгівлі алкогольними напоями в порядку передбаченому Законом №
2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, спірні податкові повідомлення-рішення
відповідача підлягали визнанню недійсними в частині визначення
вищевказаних фінансових санкцій, як податкового зобов'язання
позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,-
ухвалила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення
господарського суду м. Києва від 15.08.2005 року і ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2005 року у
даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та
оскарженню не підлягає.
Судді