за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Софіт - Люкс"до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (Відповіда-1) ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві (Відповідач-2)про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та стягнення надмірно сплачених коштів,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Софіт - Люкс" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600798/2 від 31.05.2013 року та стягнення надмірно сплачених податків.

Позивач зазначає, що за зовнішньоекономічним контрактом ним було ввезено на митну територію України вантаж - світлотехнічна продукція та у зв'язку з митним оформленням ним до митниці було подано всі необхідні документи. Відповідачем, як зазначає позивач, було запропоновано позивачу надати додаткові документи. У той же час, як зазначає позивач, митний орган не зазначив, які обставини ці документи повинні підтвердити та які конкретно у зв'язку з цим необхідно надати документи, перелік містив загальне визначення категорій документів. Проте, позивачем було надано додатковий перелік документів, який додатково підтвердив визначену позивачем митну вартість товарів за 1 методом.

Однак, відповідачем прийнято оскаржуване рішення від 31.05.2013 р. № 10025000/2013/600798/2, відповідно до якого митна вартість товару складає 5.2000 доларів США за 1 кг., що є вищою, ніж вартість згідно цінової бази ЄАІС ДМСУ, та вищою за вартість заявлену позивачем, крім того вартість товару визначена позивачем відповідає вартості зазначеної ЄАІС ДМСУ. Висновки митниці у рішенні про визначення митної вартості за шостим методом позивач вважає такими, що не є переконливими, та обґрунтованими. Позивач вважає, що були всі підстави для митного оформлення товару виходячи з першого методу визначення митної вартості товару.

У зв'язку з викладеним позивач просить задовольнити позов, скасувавши спірне рішення.

Окрім того, позивач просить стягнути з бюджету надмірно сплачені на підставі протиправного рішення платежі у розмірі 9 616,61 грн., з яких мито - 1849,35 грн. та ПДВ - 7 767,26 грн., які сплачені у зв'язку з тим, що позивач був змушений подати нову МД та визначити в ній митну вартість виходячи з митної вартості, визначеної митницею, та, відповідно, на підставі нової МД сплатив додаткові платежі, які позивач вважає надмірними.

Відповідач-1 з підстав, визначених в оскаржуваному рішенні та запереченнях на позов, вважає їх законними та обґрунтованими, просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 надав заперечення проти позову, просив у задоволенні позову відмовити та розглядати справу за його відсутності.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.09.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.05.2013 р. позивач звернувся до Київської регіональної митниці, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, з МД № 100250000/2013/057374 щодо митного оформлення у режимі імпорту світильників для зовнішнього освітлення з комбінованих матеріалів (метал, пластик, скло), для газорозрядних ламп, не містить вибухонебезпечних середовищ, не містять теле-радіоприймача та/або передавача: PALACE А04-552 шт., В01-200 шт., В02- 300 шт., В04-50 шт., С01-150 шт.С02-250 шт., С03-100 шт., С04-150 шт., С05-400 шт. та товар додатково визначений у доповненні до графи № 31, в загальній кількості 5214 шт.

Товар ввозився відповідно до умов контракту № SEL11 від 17.03.2011 р. та додатків № 2 від 12.10.2011 р. та № 9 від 14.02.2013 р. до контракту.

Пунктом 4.8. Контракту передбачено, що уразі, якщо не буде домовлено інше, базисом поставки є CIP Kiev чи FOB Ningbo.

Згідно з інвойсом вартість визначена на умовах FOB Ningbo - 25 527,78 доларів США.

Позивачу з боку митниці 22.05.2013 р. надіслано електронне повідомлення, відповідно до якого: оскільки надані документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, згідно ст. 53 МКУ необхідно додатково надати: платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації, висновок про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлений експертною організацією, каталоги, специфікації, прайс-листи виробника.

Як визнається митницею, на її вимогу позивачем у встановлений строк направлено засобами телекомунікаційного зв'язку документи на виконання вказаної вимоги митниці, які окремо також надіслані засобами поштового зв'язку.

Зокрема, у зазначеному електронному повідомленні позивачем вказано на те, що вже було надано: (1) інвойс від 27.03.2013 р., (2) договір про транспортне-експедиторське обслуговування від 08.01.2013 р.; (3) довідку про транспортні витрати від 22.04.2013 р., а (4) також довідку банку від 21.05.2013 р.

Зазначено також про додаткове направлення: (1) бухгалтерської документації від 24.05.2013 р. (деталізації поставок по контейнерам із зазначенням номерів контейнерів, ВМД, за якою здійснювався імпорт раніше, номерів інвойсів, ціни товару), (2) експертного висновку ТПП від 27.05.2013 р. № В-2387/2, (3) сторінки товарного каталогу, (4) прайс-лист виробника; (5) рахунок-фактуру від перевізника від 25.04.2013 р., (6) калькуляції виробника згідно інвойсу від 27.03.2013 р. № EX12UA6056-7 від 27/03/2013 р.

Позивач також надіслано митниці копію додаткової угоди № 1 до договору про транспортно-експедиційне обслуговування.

Проте, 31.05.2013 р. митницею прийнято оскаржуване рішення.

Згідно із оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості, розрахована декларантом митна вартість склала 27 227,78 доларів США (25527,78 доларів США - фактурна вартість + 1700 доларів США - транспортна складова митної вартості), що становило 217 631,65 грн.

Митна вартість визначена митницею - 31 855,20 доларів США за шостим методом.

У рішенні зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору: у наданих документах заявлено неповні відомості про митну вартість товарів (так, декларант не повідомляє, інформацію зазначену в товарному каталозі, що світильники виготовлено з алюмінієвого сплаву, у висновку експертної організації експертом не вказано аналіз цінової політики яких саме виробників подібної продукції ним проведено, та не вказує які саме сайти мережі Інтернет аналізувались, що не дає змогу перевірити інформацію та співставити вартість вказаного товару з вартостями подібних (аналогічних) товарів інших виробників, на момент виставлення рахунку про перевезення, контрактом на перевезення від 08.01.2013 р. передбачено, що оплата за послуги транспортування повинна здійснюватись на протязі 5 днів, однак для підтвердження складових митної вартості документи щодо оплати за транспортування не надавалися.

Митна вартість визначена із застосуванням методу № 6 (резервний метод), з урахуванням вимог ст. 64 МКУ та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях (МД від 29.04.2013 р. № 100270000/2013/222105).

Попередні методи не застосовані: метод 1- відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 МКУ; методи 2, 3 - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; метод 4, 5 - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

У спірному рішення зазначено, що процедура консультацій проведена.

На підставі спірного рішення прийнято картку відмови № 100250000/2013/00936.

У зв'язку з наведеним позивач звернувся з новою МД від 31.05.2013 р. № 100250000/2013/058615, відповідно до якої товар був оформлений та випущений у вільний обіг з визначенням митної вартості на підставі спірного рішення.

При цьому, як надалі деталізовано у листі митниці від 23.05.2013 р. № 14/6-24/6674 (щодо звернення позивача за телефоном гарячої лінії) відносно підстав витребування додаткових документів та щодо обставин, пов'язаних з прийняттям спірного рішення, згідно з п. 3 "Порядок розрахунку та загальна вартість договору" договору про транспортне-експедиційне обслуговування № 08/01/2013 від 08.01.2013 р. невід'ємною частиною договору є рахунки в яких обумовлюються ставки фрахту і послуг, а також умови транспортно-експедиційного обслуговування.

Однак, до митного оформлення для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону України відповідно до умов поставки FOB Ningbo подано довідку про транспортні витрати від 22.04.2013 р., що не містить передбачених договором вимог.

У цьому листі та у листі від 05.06.2013 р. № 14.1./4-24/221 у той же час зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування до місця ввезення декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Митницею зазначено, що надані позивачем прайс-листи пропечатані печаткою фірми із підписом, але не містять інформації стосовно сайтів для пошуку та контактів із фірмами у мережі Інтернет, що суперечить суті прайс-листів, як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців. У експертному висновку Житомирської ТПП від 27.05.2013 р. №В-2387/2 зазначено, що експертом зроблений маркетинг ринку аналогічного обладнання на підставі прайс-листів фірм, що займаються продажем аналогічних товарів. Однак, експертом не зазначено конкретні джерела інформації, що не дає змогу упевнитись в достовірності або точності вказаної у висновку інформації згідно п. 5 ст. 54 МКУ. Тому митницею зазначені документи прийняті, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості.

При цьому, у листі від 11.06.2013 р. на доповнення до наведеного зазначено, що підприємством надано додаткову угоду від 20.05.2013 р. до договору на транспортування, а також довідку про транспортні витрати від 22.04.2013р. та рахунок щодо вартості транспортних витрат від 25.04.2013 р. № НК0492), у зв'язку з чим додаткова угода прийнята до уваги, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості, оскільки на момент складання довідки та рахунку додаткова угода не набрала сили.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 257 МК України (2012) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч. 1 ст. 264 МК України).

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).

Згідно ст. 49 МК України (2012) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 МК України (4495-17) , зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 5 ч. 10 цієї статті 58 МК України "Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)" при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В даному випадку, виходячи з наведених вище норм законодавства та оцінивши досліджені під час розгляду справи документи, які надавались позивачем під час митного оформлення товару (у т.ч. додатково), під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачем не доведено: неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених ч. 1 ст. 58 та ч. 2 ст. 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а отже і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 57 та ч. 3 ст. 58 МК України, а саме - підстав для застосування шостого методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів.

Зокрема, надані позивачем первинні документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну товару, транспортну складову митної вартості, які у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості/складових митної вартості.

Наявні відомості та документи не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару.

При цьому, в контексті наведеного слід зазначити, що витребовуючи у позивача додаткові документи, митниця у запиті не конкретизувала яку саме бухгалтерську документацію, які саме платіжні та інші документи слід надати та на підтвердження яких саме обставин необхідно надати цю документацію, що у свою чергу обмежувало позивача у можливості виконання цих вимог митниці та створювало штучні умови для необґрунтованого виникнення обставин (ненадання додаткових документів), які зумовлювали прийняття спірного рішення.

Оцінюючи у той же час доводи митниці, викладені у спірному рішенні у його обґрунтування, суд зазначає наступне.

За умовами контракту поставка здійснювалась на умовах FOB Ningbo, що згідно правил Інкотермс-2000 означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

Покупець при цьому зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження.

Виходячи з наведеного та відповідно п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України в кореспонденції з приписами ст. 257, ч. 1 ст. 53 МК України, обов'язком декларанта є подання транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, початково, тобто з первинною МД, позивачем було подано довідку про транспортні витрати від 22.04.2013 р., яка містить відомості про вартість транспортування (1700 доларів США), номер контейнеру (CAIU8357017), маршрут (Нінгбо, Китай-Одеса, Україна), відомості про те, що вантаж не страхувався. Зазначені відомості кореспондуються з даними, наведеними у МД та в інших наданих з МД документах, що у достатній мірі деталізує транспортну складову митної вартості.

При цьому, на вимогу митниці позивачем додатково надано рахунок перевізника від 25.04.2013 р., де ще більш деталізовано складові вартості перевезення вищезгаданого контейнеру (морський фрахт, враховуючи усі надбавки БАФ, КАФ, додатковий збір за безпеку; Нінгбо, Китай-Одеса, Україна).

Що стосується доводів митниці відносно недотримання умов оплати та відсутності на час митного оформлення доказів оплати, слід зазначити, що рахунок від перевізника виставлений позивачу 25.04.2013 р. Додаткова угода № 1 (до договору про транспортно-експедиційне обслуговування № 08/01/2013 р. від 08.01.2013 р.) підписана сторонами та набрала чинності 20.05.2013 р. Зазначено угодою передбачено оплату послуг на протязі 60 банківських днів після отримання рахунку. Позивач представив товар до митного оформлення 22.05.2013 р. Тобто, на час пред'явлення товару для митного оформлення діяли умови договору, які надавали позивачу відстрочку по платежам за транспортні послуги, у зв'язку з чим відсутність платежу за транспортування не є підставою для висновку про надання неповних даних та про не підтвердження позивачем транспортної складової митної вартості.

Сукупність наведених вище відомостей та документів щодо транспортної складової митної вартості не дає підстав для виникнення сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару та, зокрема, транспортної складової, або ж для висновку, що наведені позивачем відомості не підтверджені документально або не визначені достовірно.

Що стосується зазначення митницею у спірному рішення про те, що декларант не повідомляє інформацію зазначену в товарному каталозі, що світильники виготовлено з алюмінієвого сплаву, слід зазначити, що у поданій позивачем МД визначено номенклатуру товару та деталізовану інформацію щодо товару, а також додано під час проведення митних процедур каталоги із зазначенням відомостей про товар, що вказує на безпідставність тверджень митниці, що декларант не повідомляє зазначену інформацію про товар. При цьому, митниця, в контексті її тверджень, під час розгляду справи не довела впливу наведених нею відомостей на рівень митної вартості та не довела обставин заниження у зв'язку з наведеним митної вартості товару, що вказує на відсутність підстав для врахування зазначеного в обґрунтування доводів митниці щодо виникнення сумнівів стосовно наведених позивачем відомостей та, відповідно, в обґрунтування оскаржуваного рішення.

Що стосується позиції митниці про неврахування висновку ТПП, слід зазначити, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, митниця не спростувала висновків ТПП відомостями з інших джерел, а отже не довела наявності підстав для неврахування висновку в якості додаткового підтвердження заявленої позивачем митної вартості. У той же час, зазначеним висновком підтверджуються заявлені позивачем ціни на товар.

Що ж до відсутності перекладу тексту декларації країни відправлення, про що не зазначено у спірному рішенні, але зазначено вже у запереченнях на позов, слід зазначити, що у запиті про надання додаткових документів та у спірному рішенні митниця не визначала будь-яких претензій щодо наведеного документу, раніше поданого позивачем за власною ініціативою, та не витребовувала додатково цей документ у перекладі. Із спірного рішення не вбачається, що відсутність перекладу стала підставою для коригування митної вартості.

З наведеного в сукупності не вбачається обставин та відомостей, які б зумовлювали виникнення об'єктивного сумніву у задекларованій позивачем митної вартості. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах неповних відомостей, розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак, в порушення зазначених вимог спірне рішення не містить обґрунтування числового значення визначеної відповідачем митної вартості та під час розгляду справи митницею не надано обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку та відомостей про джерела інформації), визначеної митницею у спірному рішенні, а отже не доведено і визначених митницею у спірному рішенні числових значень митної вартості.

Відтак, враховуючи подання позивачем з первинною МД всіх документів, які містять необхідні відомості для перевірки числових значень митної вартості, недоведеність недостатності поданих позивачем документів, необхідних для визначення митної вартості за першим методом, відсутність підстав для виникнення сумніву щодо достовірності наведених позивачем відомостей та наданих з МД документів, недоведеність з боку митниці неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, відсутність обґрунтування у спірному рішенні обґрунтування числових значень митної вартості, суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність рішення про коригування митної вартості товарів та, відповідно, про наявність підстав для його скасування.

Щодо позовних вимог про повернення сум ввізного мита та ПДВ, сплачених на підставі оскаржуваних рішень у більшому розмірі, ніж визначених у початково поданій позивачем МД, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до п/п. 41.1. ПК України (2755-17) (в редакції на час сплати спірних сум) митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Як зазначено вище, відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Відтак, зміна митної вартості, у т.ч. за ініціативою та рішенням митного органу, призводить до відповідної зміни розміру митних платежів та до змін у структурі податкових зобов'язань декларанта, які підлягають сплаті у зв'язку з митним оформленням товарів, а отже, у разі прийняття митним органом неправомірного рішення про коригування митної вартості, яке призвело до збільшення відповідних платежів до бюджету, імпортер не позбавлений права вимагати у судовому порядку повернення з бюджету безпідставно перерахованих на підставі такого неправомірного рішення сум податків, незалежно від наявності досудових процедур.

В даному випадку, внаслідок прийняття вищезгаданих протиправних рішень та протиправного визначення відповідачем митної вартості, яка застосована для нарахування податків, позивачем надміру сплачено до бюджету мито у розмірі 1849,35 грн. та ПДВ у розмірі 7767,26 грн., які складається з різниці сум мита та ПДВ, сплачених позивачем під час подання нової МД та сум мита та ПДВ, які підлягали сплаті при первинному зверненні до митниці.

Зарахування зазначених сум до Державного бюджету України підтверджується відміткою на МД та не спростовується митницею.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що статтею 25 Бюджетного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 (460/2011) , (1) Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр); (2) здійснює реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; (3) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пункту 7 цього ж Положення, Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 р. № 845 (845-2011-п) , органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Враховуючи наведене в сукупності, а також положення ч. 2 ст. 124 Конституції України, суд приходить до висновку, що внаслідок прийняття Митницею вищенаведених протиправних рішень, позивачем надміру сплачено до бюджету вищевказані суми мита та ПДВ, які підлягають поверненню позивачу шляхом їх стягнення за рішенням суду з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, через яке ці кошти були зараховані до Державного бюджету України, що не спростовується митницею.

Під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачами не доведено наявності законодавчих перешкод для повернення позивачу надміру зарахованих до бюджету коштів, які зараховані до бюджету внаслідок неправомірного визначення митним органом митної вартості товарів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ч. 1. ст. 29 МК України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, як приходить до висновку суд виходячи із вищевикладеного, відповідачем-1 не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення відповідача-1 та, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 11 КАС України, про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві надміру сплачених позивачем мита та ПДВ, які сплачені на підставі протиправних рішень. На поверненні судового збору позивач у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт - Люкс" (код з ЄДР - 32591365; адреса: м. Київ, вул. Віскозна, 93А) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600798/2 від 31.05.2013 року, прийняте Київською регіональною митницею.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код з ЄДР 37993783; адреса: 01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Терещенківська, 11-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт - Люкс" (код з ЄДР - 02094; адреса: м. Київ, вул. Віскозна, 93 А) надміру сплачені до бюджету: мито у розмірі 1849,35 грн. та ПДВ у розмірі 7767,26 грн.