за позовом Приватного підприємства "Акрілат - Хімконтракт" до Дніпропетровської митниці Міндоходівпровизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 28.12.2012 № 110100000/2012/201948/1 та картки відмови у прийнятті митної декларації від 28.12.2012 № 110100000/2012/01882,-В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство "Акрілат - Хімконтракт" з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 28.12.2012 № 110100000/2012/201948/1 та картки відмови у прийнятті митної декларації від 28.12.2012 № 110100000/2012/01882, які прийняті Дніпропетровською митницею.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у зв'язку з імпортом товару - лимонної кислоти (моногідрат) він звернувся до митниці 28.12.2012 р. з МД та з переліком необхідних документів, визначивши у МД та ДМВ митну вартість за першим методом. Проте, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості із зазначенням, що у платіжних дорученнях до контракту відсутні реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (сума відрізняється від фактурної) та зобов'язано позивача надати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, висновки про кількісні та вартісні характеристики товару. Митна вартість визначена митницею за методом 2-б за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, з урахуванням наявної у митниці інформації за МД від 11.12.2012 р.

Позивач не погоджується із спірним рішенням та зазначає, що платіжне доручення містить посилання на Контракт, що дозволяють ідентифікувати товар. Митниці були надані всі документи, які дозволяли визнати митну вартість за першим методом. Враховуючи наведене, позивач вважає зазначене рішення протиправним та просить його скасувати. Окрім того, позивач зазначає, що на підставі зазначено рішення було також прийнято картку відмови. Враховуючи те, що картка відмови ґрунтується на протиправному рішенні про коригування митної вартості позивач просить також скасувати і картку відмови.

Дніпропетровська митниця Міндоходів з підстав, визначених в оскаржуваних рішеннях та запереченнях на позов, вважає їх законними та обґрунтованими, просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі клопотання Дніпропетровської митниці Міндоходів та у зв'язку із змінами у структурі митних органів, пов'язаними із реорганізацією митних органів відповідно до Указу Президента України "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" від 24 грудня 2012 року № 726/2012 (726/2012) та постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" від 20 березня 2013 року № 229 (229-2013-п) , відповідно до ст. 55 КАС України судом ухвалено здійснити заміну відповідача Дніпропетровську митницю на її правонаступника - Дніпропетровську митницю Міндоходів.

Дніпропетровська митниця Міндоходів 08.07.2013 р. повідомлена про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Дніпропетровською митницею Міндоходів надано заперечення на позов та додаткові заперечення. Проте, у судовому засідання 29.08.2013 р. представник митниці не з'явився, доказів поважності причин неприбуття відповідач не надав, як і завчасного повідомлення про наявність поважних причин неприбуття (згідно з ч. 2 ст. 40 КАС України). Враховуючи наведене, а також встановлені строки розгляду справи, наявність заперечень на позов та надання митницею витребуваних судом матеріалів, на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних документів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.08.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між позивачем (покупець) та компанією "WEIFANG Ensign Industry Co., LTD" (продавець) укладено контракт від 28.09.2012 р. № LIQ120928B на поставку Лимонної кислоти (моногідрат), код 291814000, виробництва Китай.

Згідно з додатком № 3 від 01.11.2012 р. обумовлено постачання 100 тн. товару у мішках по 25 кг., по ціні 815 доларів США за тону. Вартість - 81500 доларів США.

Умови платежу: 15% передоплата, 85% по отриманню документів. Продавцем оформлено інвойс від 01.11.2012 р. № FLIQ120928B3 (остання цифра ідентифікує інвойс як такий, що стосується виконання додатку № 3 від 01.11.2012 р.) на ту саму суму поставки та із наведеними вище умовами платежу. Базис поставки CIF Одеса.

Товар представлений до митного оформлення за МД від 28.12.2012 р. №110100000/2012/246363.

Митна вартість заявлена позивачем у ДМВ до митного оформлення із визначенням її за першим методом у розмірі 651 429,50 грн. (81 500 доларів США).

У зв'язку із спрацюванням автоматизованої системи управління ризиками, а сам "Контроль правильності визначення митної вартості" позивачу сформовано та направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів, а саме:виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант відмовився від подання додаткових документів вчинивши 28.12.2012 р. напис, що вказані документи надати у визначений термін немає можливості.

Відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 28.12.2012 р. № 110100000/2012/201984/1 (далі - Рішення). Скоригована ціна за одиницю товару визначена на рівні 0,88 доларів США за 1 кг. товару. Митна вартість партії товару визначена у розмірі 88 000 доларів США.

У гр. 33 Рішення зазначено, що відповідно до п. 3 ст. 53, п. 4.1. ст. 54 МК України (4495-17) здійснено контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В результаті такого співставлення встановлено, що в платіжних дорученнях № 1027 від 14.12.2012 р. та № 970 від 18.10.2012 р. відсутні реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (сума сплати відрізняється від фактурної вартості). Проведено консультації декларанта з митним органом. Враховуючи вищезазначене, під час консультацій декларанта зобов'язано протягом 10-ти календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Згідно п. 6 ст. 53 МК України, як зазначено у Рішенні, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження митної вартості.

Зазначено у Рішенні, що консультації з декларантом проведені. Декларант відмовився від подання додаткових документів необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Митну вартість товарів, що імпортуються, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - 2-б за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, з урахуванням наявної у митного органу та декларанта про вартість подібних (аналогічних) товарів за МД № 112050000/2012/28235 від 11.12.2012 р.

На підставі зазначеного рішення прийнято оскаржувану Картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 257 МК України (2012) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч. 1 ст. 264 МК України).

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).

Згідно ст. 49 МК України (2012) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 МК України (4495-17) , зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В даному випадку, дослідивши наявні у справі копії документів, у т.ч. платіжних, які надавались у зв'язку з митним оформленням товару, суд приходить до висновку, що надані позивачем матеріали дійсно мають розбіжності та неузгодженості, зазначені митницею, що об'єктивно зумовлювало виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем митної вартості.

Зокрема, під час митного оформлення позивачем, крім іншого, надано платіжні доручення від 18.10.2012 р. № 970 про перерахування 36 675 доларів США та № 1027 від 14.12.2012 р. про перерахування 69 275 доларів США, а всього на суму 105 950 доларів США.

У реквізитах платежу міститься загальне посилання на реквізити контракту.

Платіжні доручення не містять відомостей щодо додатку до контракту в рамках якого здійснюється платіж.

У той же час, за інвойсом від 01.11.2012 р. № FLIQ120928B3 до додатку № 3 до контракту фактурна вартість складала 81 500 доларів США, що складає суму меншу ніж загальна за наданими позивачем платіжними дорученнями, що відповідно дає підстави для виникнення сумніву щодо рівня ціни товару за додатком для цілей визначення митної вартості товару.

При цьому, умови платежу згідно додатку № 3 від 01.11.2012 р.: 15% передоплата, що складає 12 225 доларів США, розмір якої не знаходить свого відображення у вищезгаданих платіжних дорученнях та 85% - по отриманню документів (копії коносамента), що складає 69275 доларів США. При цьому, платіжне доручення № 969 від 16.10.2012 р. на суму 36 675 доларів США, на яке міститься посилання у позовній заяві, разом із зазначеною МД позивачем не подавалося, що вбачається із змісту МД.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги те, що контрактом (з урахуванням додаткової угоди від 22.11.2012 р.) обумовлено постачання 400 тн. товару по ціні 815 доларів США та 200 тн. товару по ціні 770 доларів США за тн. товару, тобто беручи до уваги наявність різного рівня цін, а також враховуючи наявність додатків: № 1 від 18.10.2012 р., № 2 від 27.10.2012 р., № 1 від 01.11.2012 р., № 4 від 10.11.2012 р. про поставку за кожним по 100 тн. товару по ціні 815 доларів США, а також наявність додатку № 5 від 08.12.2012 р. про поставку 100 тн. товару по ціні 770 дол. США за тн. товару, вбачається цілком обґрунтованим, як зазначено вище, виникнення сумнівів щодо заявленої позивачем митної вартості.

З огляду на ведене та з урахуванням положень п. 1 ч. 5 ст. 54 МК України (відносно права митного органу упевнитись у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для митного оформлення), вбачається правомірною та цілком обґрунтованою вимога митниці щодо надання додаткових документів для цілей здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості та встановлення достовірності заявленої позивачем митної вартості.

Однак, в даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, позивач не надавав додаткові документи, у т.ч. у період дії гарантійних зобов'язань.

З огляду на наведене слід зазначити, що відповідно до ч. 2. ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Відповідно до ч. 3. ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

У зв'язку з цим є цілком правомірним та обґрунтованим невизнання митницею заявленої позивачем за першим методом митної вартості товару та застосування, за відсутності підтверджених відомостей для застосування методу 2-а, наявної у митного органу цінової інформації відповідно до положень ст. 60 МК України ("Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів"). В контексті наведеного слід зазначити, що позивачем під час розгляду справи не спростовано обґрунтованості незастосування митницею попередніх (до методу 2-б) методів визначення митної вартості.

Відтак, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості. Виходячи з наведеного відсутні підстави вважати неправомірним прийняття митницею картки відмови у митному оформленні, яка ґрунтуються на вищезгаданому рішенні про коригування митної вартості.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1. ст. 29 МК України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.