ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Харченка В.В., суддів: Берднік I.С.,
Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Матолича С.В., розглянувши в
попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження
адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського
обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії за
касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердичівського
міськрайонного суду від 5 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного
суду Житомирської області від 23 лютого 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 5 грудня 2005
року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської
області від 23 лютого 2006 року у задоволенні вимог ОСОБА_1 до
Житомирського обласного військового комісаріату про перерахунок
пенсії з урахуванням встановлених чинним законодавством надбавок
до грошового утримання було відмовлено.
В основу вказаних рішень судів першої та апеляційної
інстанцій покладено висновки про те, що Закон України "Про
внесення змін до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 1769-15 ) (1769-15)
, не має
зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з
урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за
минулий час, тобто до 1 січня 2005 року, задоволенню не
підлягають.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями ОСОБА_1
звернувся з касаційною скаргою, у якій просить вищезазначені
рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги
колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами як першої так і апеляційної інстанцій встановлено, що
позивач проходив військову службу в Збройних силах України та був
звільнений у запас з 15 березня 1999 року і з цього часу йому
призначена пенсія.
Так, суд апеляційної інстанції обгрунтовано дійшов висновку,
що включення суми премії в розмір грошового забезпечення для
обчислення пенсії чинним законодавством на час призначення
заявнику пенсії не передбачалось.
Так само не підлягають задоволенню вимоги позивача про
перерахунок пенсії з урахуванням надбавки в розмірі 100 відсотків
згідно Указу Президента України № 173/2002 від 23.02.2002
( 173/2002 ) (173/2002)
року, № 389/2003 від 5 травня 2003 року "Про надбавки
військовослужбовцям Збройних Сил України за безперервну службу",
оскільки даними нормативними актами така виплата для
військовослужбовців, що звільнились до введення в дію цих актів,
не передбачались.
Посилання заявника на неправильне тлумачення судом ст. 63
Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців,
осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
не можна вважати обгрунтованими,
оскільки судом було враховано роз'яснення, викладене у пункті 8
Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 року № 4
( v0004700-05 ) (v0004700-05)
"Про окремі питання застосування судами України
законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім
військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і
рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", де
зазначено, що законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке
діяло до 1 січня 2005 року, не було передбачено можливості
перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку із запровадженням
після звільнення військовослужбовців та осіб, які мають право на
пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
від
09.04.1992 р., нових щомісячних додаткових видів грошового
забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також
премій.
Закон України "Про внесення змін до ст. 43 Закону України
"Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
деяких інших осіб" ( 1769-15 ) (1769-15)
, не має зворотної сили, тому
вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених
після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів
грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня
2005 року, задоволенню не підлягають.
Таким чином, суд, з урахуванням цих положень, правильно
відмовив у задоволенні вимог про проведення перерахунку пенсії.
Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що
при розгляді справи допущено неправильне застосування норм
матеріального чи порушення норм процесуального права, які
передбачені ст.ст. 225-229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
як підстави для
зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без
розгляду або закриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну
скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм
матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у
справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не
спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в
судовому засіданні відсутні.
Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Бердичівського міськрайонного суду від 5 грудня 2005 року та
ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 23 лютого 2006
року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.