№ 2-442/06
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" жовтня 2006 р. Вищий адміністративний суд України у
складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Л.В.
Степашка О.I.
при секретарі: Ткачук Н.В.
за участю представників:
позивача: Ястреб Д.А.
відповідача: не явка
розглянувши касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної
податкової інспекції на рішення Господарського суду Донецької
області від 09.03.2005р. та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 23.05.2005р.
у справі № 26/4а
за позовом Відкритого акціонерного товариства Українська
страхова компанія "Гарант-Авто", в особі Маріупольської філії
до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.
Маріуполя
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В :
В грудні 2004 року ВАТ Українська страхова компанія
"Гарант-Авто", в особі Маріупольської філії, звернулось до
Господарського суду Донецької області з позовом до Державної
податкової інспекції у Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскільки
Маріупольська філія не є юридичною особою і діє на підставі
довіреності, яка видана ВАТ Українська страхова компанія
"Гарант-Авто", остання і є страховиком. Отже філія діє не від
свого імені, а від імені страховика. При цьому юридична особа -
страховик та його відособлені підрозділи обкладають податком
страхові внески пропорційно прийнятим на себе зобов'язанням. Таким
чином, зазначене в акті перевірки податкового органу заниження
валових доходів і складає частину страхових внесків, які
Маріупольська філія перераховувала ВАТ Українській страховій
компанії "Гарант-Авто" і страховим філіям інших областей по
централізованим та нецентралізованим програмам страхування. На
думку позивача, висновки податкового органу щодо заниження
Маріупольською філією валового доходу є неправильними.
Рішенням Господарського суду Донецької області від
09.03.2005р., залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 23.05.2005р., здійснено
процесуальне правонаступництво Державної податкової інспекції у
Жовтневому районі м. Маріуполя на Жовтневу міжрайонну державну
податкову інспекцію м. Маріуполя. Позов задоволено частково:
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Жовтневому районі м. Маріуполя від
23.02.2004р. № 0000542342/0 в частині визначення податкового
зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2400 грн. та
застосування фінансових санкцій у сумі 1120 грн., а в задоволенні
позову в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі м. Маріуполя від 23.02.2004р. № 0000542342/0 в частині
визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі
100 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 170 грн.
відмовлено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх
інстанцій, Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція
оскаржила їх в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові
рішення частково з мотивів порушення судами норм матеріального і
процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у
задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти
задоволення касаційної скарги.
Представники відповідача (скаржника) в судове засідання не
з'явились.
Справу розглянуто у відповідності до ч. 4. ст. 221 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому
засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковий орган
здійснив документальну перевірку дотримання позивачем вимог
податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002р. по
30.06.2003р., За наслідками якої було складено Акт №
33/23-111-1/25580731 від 19.02.2004р. (далі - Акт перевірки).
На підставі вказаного Акту перевірки Жовтневою міжрайонною
державною податковою інспекцією було прийнято податкове
повідомлення-рішення від 23.02.2004р. № 0000542342/0, яким
визначило Маріупольській філії Відкритого акціонерного товариства
Українська страхова компанія "Гарант-Авто" податкове зобов'язання
з податку на прибуток в загальній сумі - 3750 грн., у тому числі -
2500 грн. основного платежу та 1250 грн. штрафних санкцій.
Прийняття даного податкового повідомлення-рішення обгрунтовано
податковим органом тим, що позивачем був занижений валовий доход в
порушення вимог п.п.7.2.1. пункту 7.2. ст. 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 28.12.1994р.
№ 334/94-ВР від страхової діяльності на суму часток страхових
платежів, що сплачувались філією іншим структурним підрозділам в
межах компанії на підставі угод про розподіл ризику та наказів
компанії, які, на думку податкового органу, не можуть вважатися
страховими платежами за договором перестрахування.
Під час розгляду справи, суди першої та апеляційної інстанції
дійшли до висновку, що позивач правомірно здійснив оподаткування
страхових платежів пропорційно взятих на себе зобов'язань,
оскільки сума, яка одержана в межах договору страхування і
передана до інших філій страховика, не може вважатись такою, що
отримана саме даним структурним підрозділом, тобто не є доходом
даної філії. Платежі, які випливають із страхової діяльності, що
одержані від відокремленого підрозділу, відповідно до пункту 3.1.
Порядку складання декларації про доходи страховика, затвердженого
наказом Державної податкової адміністрації України від
16.01.1998р. № 22 ( z0092-98 ) (z0092-98)
, є доходом підрозділу, якому
перераховані кошти.
Проте, суд касаційної інстанції не може погодитись з таким
висновком судів попередніх інстанцій з наступних підстав.
Згідно з п.1.1. ст.1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р. № 2181-III
платники податків - це юридичні особи, їх філії, відділення, інші
відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а
також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької
діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з
законодавством покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати
податки і збори /обов'язкові платежі/, пеню та штрафні санкції.
Відповідно до п.п.2.1.3. п.2.1. ст.2 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
філії,
відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку,
зазначених у підпункті 2.1.1. цього пункту, що не мають статусу
юридичної особи, є самостійними платниками податку на прибуток.
Підпунктом 7.2.1. пункту 7.2 ст.7 цього Закону встановлено,
що для цілей оподаткування страхової діяльності під
оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів,
страхових внесків, страхових премій, одержаних (нарахованих)
страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами
страхування і перестрахування ризиків на території України або за
її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму
страхових платежів (страхових внесків, страхових премій),
сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування
з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з
нерезидентом у тому ж податковому періоді. Пункт 11.3. ст.11
Закону, яким встановлені правила щодо визначення дати збільшення
валового доходу, не містить будь-яких виключень для валового
доходу від страхової діяльності.
Пунктом 3.1. Порядку складання декларації про доходи
страховика (затвердженого наказом ДПА України від 16.01.1998 р.
№22 ( z0092-98 ) (z0092-98)
) визначено, що з метою оподаткування страхової
діяльності під валовим доходом від страхової діяльності
розуміється сума одержаних (нарахованих) протягом звітного періоду
валових внесків за договорами страхування і перестрахування, за
виключенням суми валових внесків, переданих у перестрахування,
повернутих страхувальникам надмірно сплачених ними страхових
платежів, а також платежів, отриманих від реалізації страхових
полісів інших страховиків при виконанні платником податку
агентської діяльності, та платежів, одержаних від філій, відділень
та інших відокремлених підрозділів платника податку, що не мають
статусу юридичної особи. Водночас, згідно з п. 1.2. Порядку він
підлягає застосуванню не лише юридичними особами, діяльність яких
регулюється Законом України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
та які
мають ліцензію на здійснення страхової діяльності, а й їх філіями,
відділеннями та іншими відокремленими структурними підрозділами,
розташованими на території іншої територіальної громади.
З огляду на наведені правові норми наявність у Маріупольській
філії Відкритого акціонерного товариства Українська страхова
компанія "Гарант-Авто" статусу самостійного платника податку на
прибуток, в тому числі й з доходів від страхової діяльності,
зобов'язує філію дотримуватись правил податкового обліку,
встановлених Законом України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, зокрема, щодо визначення валового
доходу (п.4.1. ст. 4), порядку оподаткування страхової діяльності
(п.7.2. ст.7) та дати збільшення валового доходу (п. 11.3. ст.
11).
Також судами попередніх інстанцій не надана належна правова
оцінка тому, чи може перерахування філією частини страхових
платежів центральному апарату Відкритого акціонерного товариства
Українська страхова компанія "Гарант-Авто" та страховим філіям
інших областей впливати на обсяг обов'язків даної філії як
платника податку щодо дотримання правил податкового обліку
незалежно від підстав такого перерахування. Адже інше Законом
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не
передбачено.
Крім того, місцевим та апеляційним судом під час розгляду
справи не було взято до уваги, що відповідно до пунктів 2.1., 4.2.
Положення про порядок здійснення страхової діяльності
відокремленими підрозділами страховиків, затвердженого наказом
Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 12.03.1994
р.№ 13 ( z0100-94 ) (z0100-94)
, зареєстрованим в Міністерстві юстиції
України 17.05.1994 р. за №100/309, встановлення максимального
обсягу страхових зобов'язань за окремим договором страхування і
загального обсягу страхових зобов'язань філії та дотримання такого
обсягу філією при здійсненні страхової діяльності є необхідними
умовами створення страховиком філії, іншого структурного
підрозділу користування страховиком виданими йому ліцензіями.
Враховуючи, що судами попередніх інстанцій правила
податкового обліку, встановлені вище зазначеними нормами чинного
законодавства, взяті до уваги не були, і це призвело до
неправильних висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному
спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством
межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані рішення
та постанова у справі підлягають скасуванню в частині визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.02.2004р. №
0000542342/0 з направленням справи на новий судовий розгляд до
суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі
фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що
мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору
по суті, і в залежності від встановленого правильно
визначити норми матеріального права, що підлягають
застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обгрунтоване і законне судове рішення.
Висновки господарських судів щодо відмови у задоволенні
позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
23.02.2004р. № 0000542342/0 в частині визначення податкового
зобов'язання з податку на прибуток у сумі 100 грн. та застосування
фінансових санкцій у сумі 170 грн. є обгрунтованими та
підтверджуються матеріал ами справи.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, судова
колегія -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової
інспекції м. Маріуполя задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Донецької області від
09.03.2005р. та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 23.05.2005р. по справі № 26/4а скасувати в частині
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Жовтневому районі м. Маріуполя від
23.02.2004р. № 0000542342/0 щодо визначення податкового
зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2400 грн. та
застосування фінансових санкцій у сумі 1120 грн., і справу в цій
частині направити на новий судовий розгляд до суду першої
інстанції.
В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку,
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Конюшко К.В.
Судді
(підпис)
Ланченко Л.В.
(підпис)
Нечитайло О.М.
(підпис)
Пилипчук Н.Г.
(підпис)
Степашко О.I.
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
суду України К.В. Конюшко