Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Дегтярьової О.В., Кармазіна О.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" до Державної фінансової інспекції Українипро визнання протиправною та скасування вимоги №05-14/850 від 31.08.2011 р.,

Державне підприємство водних шляхів "Укрводшлях" (далі по тексту - позивач, ДП "Укрводшлях") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного контрольно-ревізійного управління України, правонаступником якого є Державна фінансова інспекція України (далі по тексту - відповідач, ДФІ України), у якому, з урахуванням уточнень, просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного контрольно-ревізійного управління України "Про усунення виявлених порушень та порушень" від 31.08.2011 р. № 05-14/850 в частині наступних 2-10.

В обґрунтування позовних вимог підприємство зазначає, що висновки, зроблені відповідачем за результатами ревізії та відображені в акті ревізії, не відповідають дійсності та є безпідставними, а оскаржувані пункти вимоги суперечать чинному законодавству та є протиправними. Крім того, позивач посилається на допущення суб'єктом владних повноважень порушень строків проведення ревізії, за наслідками якої складено оскаржувану вимогу, що позбавляє Акт ревізії від 19.07.2011 року доказового значення.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року задоволено клопотання представника позивача та зупинено провадження у справі до 31 січня 2012 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався для надання сторонам часу подати витребувані судом документи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2012 року у справі призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі до одержання результатів такої експертизи.

28 березня 2013 року на адресу суду надійшов лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з доданими до нього матеріалами, у зв'язку з чим ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2013 року провадження у справі було поновлено та призначено судове засідання на 17 квітня 2013 року.

У судовому засіданні 30 травня 2013 року представники позивача наполягали на задоволенні позову з підстав, викладених у ньому.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 30 травня 2013 року суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

На виконання Плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ України на ІІ квартал 2011 року у період з 17 травня 2011 року по 04 липня 2011 року посадовими особами ГоловКРУ України було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" та його відокремлених структурних підрозділів за період з 01.04.2009 року по 01.04.2011 року.

За результатами проведеної ревізії складено Акт № 05-21/52 від 19.07.2011 року (далі по тексту - Акт ревізії).

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем пред'явлено позивачу вимогу, викладену в листі від 31.08.2011 року № 05-14/850 (далі - оскаржувана вимога) про усунення виявлених порушень та недоліків.

Не погоджуючись із вимогою органу фінансового контролю, вважаючи її незаконною та неправомірною, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить її скасувати.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначеного, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 року №2939-ХІІ (далі по тексту - Закон №2939-ХІІ (2939-12) у редакції, чинній на момент проведення ревізії).

Відповідно до статті 2 Закону №2939-ХІІ головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 8 цього Закону головне контрольно-ревізійне управління України виконує, зокрема, таку функцію, як проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, виїзна ревізія може бути плановою та позаплановою. Плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Тривалість планової виїзної ревізії не повинна перевищувати 30 робочих днів.

Подовження термінів проведення планової або позапланової виїзної ревізії можливе лише за рішенням суду на термін, що не перевищує 15 робочих днів для планової виїзної ревізії та 5 робочих днів для позапланової виїзної ревізії.

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону України №2939-ХІІ порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Окрім того, процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання врегульована положеннями Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006 року (550-2006-п) з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Порядок №550).

Відповідно до пункту 16 названого Порядку ревізія проводиться шляхом:

документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною та фінансовою звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об'єкта контролю, пов'язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності (далі - документи об'єкта контролю). У разі ведення бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів зберігання і обробки інформації на вимогу посадової особи контролюючого органу керівник об'єкта контролю повинен забезпечити оформлення відповідних документів на паперовому носії. Надання документів об'єкта контролю посадовим особам контролюючого органу забезпечується керівником об'єкта чи його заступником;

фактичної перевірки, що передбачає контроль за наявністю грошових сум, цінних паперів, бланків суворої звітності, оборотних і необоротних активів, інших матеріальних і нематеріальних цінностей шляхом проведення інвентаризації, обстеження та контрольного обміру виконаних робіт, правильністю застосування норм витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції і природних втрат шляхом організації контрольних запусків у виробництво, контрольних аналізів готової продукції та інших аналогічних дій за участю відповідних спеціалістів. Посадові особи контролюючого органу мають право вимагати від керівників об'єкта контролю організацію та проведення фактичної перевірки в присутності посадових осіб контролюючого органу та за участю матеріально-відповідальних осіб, а у разі перевірки обсягу виконаних робіт - також представників суб'єкта господарювання - виконавців робіт.

У разі виявлення порушень законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції контролюючого органу, посадові особи контролюючого органу повинні вимагати від працівників об'єкта контролю, причетних до виявлених порушень, письмові пояснення. Для з'ясування окремих обставин фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю посадові особи контролюючого органу можуть вимагати письмові пояснення від працівників об'єкта контролю, а також інформацію від інших осіб, які мали правові відносини з об'єктом контролю.

Згідно пункту 22 Порядку №550 (550-2006-п) у разі необхідності проведення значної кількості зустрічних звірок, без завершення яких неможливе якісне проведення ревізії в межах встановленої Законом тривалості планова ревізія може бути зупинена, проте після її поновлення, вона має бути закінчена протягом 60 календарних днів.

Рішення про зупинення та поновлення планової виїзної ревізії приймає керівник контролюючого органу за письмовим поданням посадової особи контролюючого органу, що проводить ревізію.

У разі зупинення ревізії на строк понад 3 робочих дні контролюючий орган надсилає об'єкту контролю та органу, який ініціював проведення ревізії, письмове повідомлення про дату зупинення ревізії.

Поновлення проведення ревізії можливе одразу після повідомлення про це об'єкта контролю. Повідомлення здійснюється одним із способів, визначених у пункті 39 цього Порядку.

Строк, на який зупинено ревізію, не включається до тривалості її проведення.

Перевіряючи дотримання органом контролю наведених вище приписів Порядку №550 (550-2006-п) , суд звертає увагу на те, що ревізія відповідача була розпочата 19 травня 2011 року. Проте, у зв'язку з необхідністю проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, проведення ревізії було зупинено на період з 14.06.2011 року по 04.07.2011 року, про що позивача було повідомлено листом від 10.06.2011 року №05-18/579. За таких обставин, суд приходить до висновку про дотримання відповідачем строків, визначених Порядком №550 (550-2006-п) для проведення ревізії, оскільки така була проведена протягом 28 робочих днів.

У той же час, протягом розгляду справи відповідачем не надано доказів повідомлення підконтрольного суб'єкта про зупинення та поновлення планової виїзної ревізії у спосіб, визначений у пункті 39 Порядку №550 (550-2006-п) .

Однак, наведене порушення жодним чином не може спростовувати правильність висновків відповідача щодо допущених позивачем порушень, які були виявлені під час проведення ревізії та виступають окремим об'єктом дослідження під час судового розгляду, а тому не можуть бути підставою для визнання оскаржуваної вимоги протиправною та її скасування.

Також, відповідно до пункту 26 Порядку №550 (550-2006-п) з метою документального підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків з об'єктом контролю - підконтрольною установою, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку контролюючими органами можуть проводитися зустрічні звірки у суб'єктів господарювання, які мали правові відносини з об'єктом контролю - підконтрольною установою.

Зустрічна звірка проводиться шляхом документального і фактичного дослідження виду, обсягу операцій, проведених між суб'єктом господарювання та об'єктом контролю - підконтрольною установою. За результатами такої звірки складається у двох примірниках довідка, один примірник якої видається суб'єкту господарювання, що мав правові відносини з об'єктом контролю - підконтрольною установою, у тому ж порядку, що і акт ревізії. Другий примірник довідки долучається до матеріалів ревізії.

Дотримання з боку відповідача наведеної правової норми підтверджується актами зустрічних звірок суб'єктів господарювання, які мали господарські відносини з позивачем у період, що перевірявся, копії яких містяться у матеріалах справи.

Оформлення результатів ревізії врегульовано положеннями розділу Порядку №550 (550-2006-п) з аналогічною назвою, пунктом 35 якого визначено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Після складення акта ревізії посадова особа контролюючого органу підписує всі його примірники та забезпечує реєстрацію в журналі реєстрації актів ревізій, форма якого визначається Держфінінспекцією.

Керівник, головний бухгалтер та інші визначені працівники об'єкта контролю зобов'язані ознайомитися з актом ревізії та у разі погодження з викладеними у ньому фактами підписати отримані примірники акта. У разі наявності заперечень (зауважень) щодо змісту акта ревізії керівник, головний бухгалтер чи інші особи підписують його із застереженням. Підписані примірники акта ревізії об'єкт контролю зобов'язаний повернути контролюючому органу у строк не пізніше ніж 3 робочих дні після отримання.

На реалізацію зазначеного права, позивачем 05 серпня 2011 року на адресу відповідача було направлено письмові заперечення на акт ревізії, за наслідками розгляду яких у відповідності до пунктів 42 та 43 Порядку №550 (550-2006-п) листом від 26 серпня 2011 року №05-14/843 ГоловКРУ України направлено висновок на заперечення.

Серед іншого, Порядком №550 (550-2006-п) у пункті 45 закріплено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ГоловКРУ України, пред'являючи позивачу оскаржувану вимогу, діяло виключно у межах визначеної чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством компетенції.

Надаючи оцінку викладеним в Акті ревізії висновкам, а також дотримання ГоловКРУ України під час пред'явлення позивачу вимоги наведених вище приписів Порядку №550 (550-2006-п) , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, в ході ревізії проведення готівкових операцій в національній валюті, а саме щодо проведення витрат на відрядження, було встановлено, що згідно авансових звітів Головного підприємства у червні, вересні та жовтні 2009 року відшкодовані працівникам витрати на харчування та проживання понад встановлені норми у загальній сумі 889,00 грн., ВП "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" за період з 01.04.2009 року по 01.04.2011 року відшкодовані витрати без наявності відповідних підтверджуючих документів у загальній сумі 166,00 грн., ВП "Канівський судноплавний шлюз" у червні та вересні 2010 року відшкодовано витрати на харчування та проїзд без підтверджуючих документів на загальну суму 343,37 грн.

В ході проведення ревізії порушення, допущене ВП "Канівський судноплавний шлюз" на суму 343,37 грн. було усунуто, що зумовило включення в пункт 2 оскаржуваної вимоги зобов'язання щодо відображення дебіторської заборгованості за неповернутими підзвітними сумами коштів по Головному підприємству у сумі 0,9 тис. грн., та ВП "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" - 0,2 тис. грн.

Перевіряючи правомірність відповідного пункту вимоги, суд приходить до наступного.

Як вбачається з Довідки ревізії фінансово-господарської діяльності ВП "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" за період з 01.04.2009 року по 01.04.2011 року виявлено безпідставне відшкодування витрат згідно з авансовими звітами без наявності відповідних підтверджуючих документів на загальну суму 166,00 грн., з якої 76,00 грн. - відшкодовані економісту по матеріально-технічному забезпеченню ОСОБА_1 за відсутності у її авансовому звіті від 01.07.2009 року підтверджуючого документа на придбання проїзного квитка вартістю 76,00 грн. та 90,00 грн. відшкодовані ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за відсутності у їх посвідченнях про відрядження печатки з м. Кременчук.

Проведення зазначених виплат за відсутності відповідних підтверджуючих документів є порушенням приписів Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року №59 (z0218-98) , постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року №663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (663-99-п) , Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року №637 (z0040-05) та наказів ДПА України від 19.09.2003 року №440 (z0915-03) "Про затвердження форми звіту про використання коштів, отриманих на відрядження чи під звіт і порядок складання вказаного звіту" і від 23.12.2010 року №996 (z0044-11) "Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядок його складання".

Факт вчинення наведених порушень було визнано бухгалтером Швидкою Н.М., що підтверджується її поясненнями, доданими до Довідки ревізії відокремленого підрозділу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ВП "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" дійсно було допущено порушення порядку ведення бухгалтерського обліку, а саме в частині безпідставного відшкодування витрат на відрядження та придбання проїзного квитка.

Щодо відшкодування витрат на харчування та проживання понад встановлені норми, проведені Головним підприємством у сумі 889,00 грн., суд приходить до висновку про їх недоведеність відповідачем, оскільки зі змісту Акту ревізії не вбачається, у чому саме полягає таке перевищення, а також під час розгляду справи представником відповідача не було надано жодних доказів на підтвердження обґрунтованості такого висновку.

З огляду на викладене, а також враховуючи приписи частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправною та скасування пункту 2 вимоги в частині зобов'язання відобразити дебіторську заборгованість за неповернутими підзвітними сумами коштів по Головному підприємству у розмірі 0,9 тис. грн.

Також, під час ревізії позивача контролюючим органом було встановлено, що в порушення вимог статті 169 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України (322-08) ), статті 17 Закону України "Про охорону праці", статті 5 Закону України "Про колективні договори та угоди", пункту 7.6. Колективного договору ДП "Укрводшлях", затвердженого конференцією трудового колективу від 28.08.2007 року, ВП "Канівський судноплавний шлюз" проведено перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Канівської ЦРЛ за надання послуг медичного огляду працівникам на загальну суму 2,3 тис. грн.

Виявлення зазначеного порушення зумовило включення в пункт 3 вимоги зобов'язання у порядку, визначеному чинним законодавством, відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду, що заподіяна внаслідок наведеного порушення.

Перевіряючи правомірність наведених висновків, суд приходить до наступного.

Так протягом періоду, що перевірявся, ВП "Канівський судноплавний шлюз" проведено оплату вартості медичного огляду його працівників згідно рахунку Канівської центральної районної лікарні №46 від 25.05.2009 року та № 37 від 11 травня 2010 року на суму 771,49 грн. та 1101, 85 грн., відповідно, а також відшкодовано витрати підзвітним особам за надання послуг з медичного огляду на суму 394,89 грн., що загалом склало 2268,23 грн.

Відповідні витрати проведені відокремленим підрозділом відповідно до приписів статті 169 КЗпП України, якою закріплено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Частиною 2 цієї статті, у редакції на час вчинення відповідних дій позивачем, було передбачено, що перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлюються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням із Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Аналогічна норма закріплена і у статті 17 Закону України "Про охорону праці".

На реалізацію наведених положень чинного законодавства Міністерством охорони здоров'я України 21.05.2007 року було видано наказ № 246, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 року за №846/14113 (z0846-07) "Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій".

Відповідно до пункту 1.2. зазначеного Порядку, він призначений для: працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, та осіб віком до 21 року підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, виду економічної діяльності та їх філій, інших відокремлених підрозділів.

Здійснюючи аналіз наведених правових норм, суд погоджується з твердженням позивача про те, що для віднесення певного працівника до категорії таких, що підлягають періодичному медичному огляду, має значення не тільки його робота на певній посаді, яка віднесена до визначеного переліку, але й використання під час роботи шкідливих та небезпечних факторів.

Таких висновків суд доходить з врахуванням змісту Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, яким у додатку №4 визначено перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов'язкові попередній (періодичні) медичний огляд працівників.

Правомірність включення відповідних працівників підприємства до категорії, що підлягає медичному огляду також підтверджується актами визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду за формою, складення яких передбачено пунктом 2.2. Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій.

Посилання відповідача на пункт 7.6. Колективного договору ДП "Укрводшлях", яким визначено обов'язок адміністрації проводити оплату вартості проходження медичного обстеження в нарколога, психіатра водіям автомашин, плавскладу відповідно до довідок - рахунків, суд до уваги не приймає, оскільки пунктом 1.5. такого договору закріплено правило, згідно якого будь-яка законодавча норма, яка виявиться порушеною в тексті колдоговору, поширюється на підприємство автоматично, незалежно від бажання трудового колективу або адміністрації.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність проведення відокремленим підрозділом позивача оплати медичного огляду його працівників, робота яких пов'язана зі шкідливим та небезпечними факторами, а також особи, яка не досягла 21 року, що є підставою для скасування пункту 3 оскаржуваної вимоги.

Щодо обґрунтованості пункту 4 вимоги від 31.08.2011 року №05-14/850, згідно якого позивача зобов'язано у порядку, визначеному чинним законодавством, відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду, що заподіяна внаслідок зайвих виплат по заробітній платі (в тому числі надбавок та винагород) по ВП "Кременчуцький судноплавний шлюз" на суму 7,9 тис. грн., по ВП "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" - 18 тис. грн., по ВП "Канівський судноплавний шлюз" - 204 тис. грн. та проведено безпідставне перерахування грошових коштів до державних цільових фондів, нарахованих на відповідні суми заробітної плати, суд приходить до наступного.

Так, під час ревізії ВП "Кременчуцький судноплавний шлюз" працівниками контролюючого органу було виявлено невірне визначення сум доходів працівників, які підлягали індексації в межах прожиткового мінімуму, у зв'язку з невірним визначенням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін, що призвело до заподіяння відокремленому підрозділу шкоди на суму 10726,00 грн.

На обґрунтування вчинення відповідних дій, бухгалтером ВП "Кременчуцький судноплавний шлюз" було зазначено, що нарахування індексації заробітної плати проводилось на підставі наказів ДП "Укрводшлях" від 19.01.2010 року №2, від 15.02.2010 року №21, від 14.04.2010 року №64, від 09.06.2010 року №106, від 20.07.2010 року №145, від 16.08.2010 року №164, від вересня 2010 року №189, від 20.10.2010 року №206, від 23.11.2010 року №234 та від 13.12.2010 року №252.

Однак, відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (1078-2003-п) правила проведення індексації грошових доходів населення, зокрема, заробітної плати, визначені нормативно-правовим актом, а тому її проведення на підставі наказів підприємства є протиправним.

Також, під час ревізії ВП "Кременчуцький судноплавний шлюз" виявлено нарахування та виплата відпускних, компенсацій за невикористану відпустку працівникам у завищеному розмірі на загальну суму 1525,86 грн. внаслідок невірного визначення середнього заробітку, який фактично використовувався для здійснення розрахунку за час перебування працівника у відпустці (внаслідок включення до його складу виплат, пов'язаних з незаконним нарахуванням сум по заробітній платі, невірним визначенням сум виплат, що включаються до розрахункового періоду), що є порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (100-95-п) (далі по тексту Порядок №100).

Вибірковою ревізією правильності дотримання законодавства при нарахуванні та здійсненні виплат заробітної плати працівникам за час перебування у службових відрядженнях за період жовтня - грудня 2010 року встановлено, що внаслідок невірного визначення середньої заробітної плати працівників за час перебування у службових відрядженнях (внаслідок включення допущених незаконних виплат по зарплаті), невірному визначенні кількості днів перебування у відрядженні (не у відповідності з первинними документами - наказом про направлення у відрядження, посвідченні про відрядження з відповідними відмітками), що є порушенням розділів ІІІ, IV Порядку 100 (100-95-п) та призвело до безпідставного нарахування заробітної плати у розмірі в сумі 8,52 грн.

В ході ревізії правильності нарахування та виплати працівникам ВП "Кременчуцький судноплавний шлюз" винагороди за вислугу років за період квітня - липня, листопада - грудня 2009 року, квітня, жовтня, грудня 2010 року встановлені випадки проведеного нарахування та виплати винагороди за вислугу років не у відповідності з Положенням про порядок виплати винагороди за вислугу років працівникам ДП "Укрводшлях" (в результаті застосування невірного розміру щомісячної надбавки за вислугу років при допущених помилках при обрахунку стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років) в порушення вимог ст. 5 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР, п.6.9 додатку №6 до Колективного договору (дія якого розповсюджується на період з 26.09.2007) з урахуванням змін внесених доповненням №3, зареєстрованого 20.11.2009 за №2193, в результаті чого незаконно нараховано та виплачено зарплати в сумі 18,42 грн.

Щодо допущення зазначених порушень та заподіяння внаслідок цього шкоди відокремленому підрозділу, позивач жодних доказів на їх спростування не надає та не наводить нормативно-правового обґрунтування підстав для визнання вимоги у відповідній частині протиправною. Крім того, на підтвердження факту допущення виявлених порушень слугують реєстри-розшифровки сум виплат по заробітній платі працівникам ВП "Кременчуцький судноплавний шлюз" з порушенням законодавства внаслідок невірного проведених розрахунків індексації грошових доходів населення - заробітної плати, сум незаконно нарахованих та виплачених відпускних, сум виплат по заробітній платі працівникам ВП "Кременчуцький судноплавний шлюз" з порушенням законодавства внаслідок невірно проведених розрахунків винагороди за вислугу років, які підписані начальником відокремленого підрозділу та головним бухгалтером та поясненнями головного бухгалтера, інспектора з кадрів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що працівниками відповідача обґрунтовано визначено зобов'язання відшкодувати за рахунок винних осіб незаконних витрат у розмірі 7,9 тис. грн. по ВП "Кременчуцький судноплавний шлюз".

Під час проведення ревізії ВП "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" в частині правильності нарахування та виплати доплат за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконаних робіт працівникам Технічної дільниці встановлено, що всупереч законодавству водіям встановлена доплата за суміщення професій за збільшення обсягу виконуваних робіт за однією й тією ж професією.

Такого висновку контролюючий орган дійшов з тих підстав, що водій не може працювати на двох автомобілях одночасно, а тому доплата за збільшення обсягу робіт водію не може бути встановлена.

Однак, суд з такою позицією погодитися не може, оскільки положеннями Кодексу законів про працю України (322-08) закріплено право працівників, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, на отримання доплати за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. При цьому, наведена правова норма не містить будь-яких обмежень щодо певних посад, робота на яких не дозволяє суміщення.

Посилання відповідача на роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України, викладене у листі від 27.07.2009 року №426/13/84-09, суд до уваги не приймає, оскільки останні фактично протирічать нормі закону.

Так само помилковим вважає суд посилання відповідача на пункт 12 постанови Ради Міністрів СРСР "Про порядок і умови суміщення професій (посад)" від 04.12.1981 року №1145 (v1145400-81) , в якому закріплено, що доплати за суміщення професій (посад) не встановлюються в тих випадках, коли робота, що суміщується, передбачена нормами трудових затрат, обумовлена трудовим договором (входить до кола обов'язків робітника).

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час ревізії, водіям проводились доплати за роботи щодо обслуговування інших автомобілів, ніж ті, що були надані ним для виконання службових обов'язків, а тому виконання таких робіт не могло бути віднесено до кола обов'язків таких працівників.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставне віднесення відповідних виплат до суми заподіяної позивачу шкоду.

Ревізією оплати праці за перебування працівників Технічної дільниці у службових відрядженнях встановлено, що при нарахуванні заробітної плати не враховувався пункт 6 Порядку №100 (100-95-п) та пункти 14 і 15 наказу Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року N 59 (z0218-98) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 року за N 218/2658 (z0218-98) "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" в частині розрахунку середньої заробітної плати, що призвело до зайвого нарахування коштів за час перебування працівників у відрядженні на загальну суму 1376,51 грн.

Згідно пояснень головного бухгалтера, допущення виявленого порушення визнано у повному обсязі та під час проведення ревізії частково усунуто на суму 634,97 грн.

За таких обставин, підстави для визнання вимоги неправомірною у відповідній частині відсутні.

В ході ревізії ВП "Канівський судноплавний шлюз" виявлено утримання 4 понадштатних одиниць, що призвело до безпідставного витрачання 3160,77 грн. на оплату їх праці та 1179,92 грн. зайво сплачених внесків до державних цільових фондів.

Обґрунтовуючи правомірність утримання відповідних працівників понад встановлену штатним розписом чисельність, позивач посилається на те, що під час проведення попередньої ревізії їх утримання не було визначено як порушення. Проте, такі обґрунтування суд до уваги не приймає з огляду на їх помилковість та нормативну необґрунтованість.

Ревізією правильності встановлення та виплати посадових окладів на ВП "Канівський судноплавний шлюз" було встановлено їх нарахування та виплату в більших розмірах, ніж передбачено штатним розписом, що призвело до заподіяння шкоди у розмірі 1417,92 грн.

У той же час, на підтвердження помилковості наведеного порушення, позивачем надано копії наказів від 01.04.2008 року №142, від 01.10.2008 року №393, від 05.05.2008 року №189, від 02.06.2008 року №229, від 01.03.2008 року №11, від 14.10.2009 року №340, від 22.09.2009 року №313 та від 07.10.2009 року №320, згідно яких працівникам відокремленого підрозділу було визначено доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників або визначено посадові оклади на час виконання обов'язків особи, яка заміщувалась.

Наведене, на думку суду, спростовує виплату працівникам посадових окладів у більшому, ніж встановлено штатним розписом, розмірі, а отже допущення позивачем зазначеного порушення не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, зазначеними наказами передбачено нарахування та виплату працівникам відокремленого підрозділу надбавок і доплат за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників. Посилання відповідача на необхідність проведення таких надбавок і доплат виключно на підставі наказів ДП "Укрводшлях" суд вважає помилковим, оскільки останнім не надано нормативно-правове обґрунтування такого твердження, обов'язок щодо якого в силу приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на суб'єкта владних повноважень.

Також під час ревізії ВП "Канівський судноплавний шлюз" було виявлено нарахування та виплата працівникам відокремленого підрозділу надбавок та доплат за відсутності відповідних наказів, що привезло до безпідставного витрачання коштів у розмірі 26054,75 грн.

На спростування наведеного порушення позивачем жодних доказів ані під час ревізії, ані під час розгляду справи в суді надано не було, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову у відповідній частині.

Щодо правомірності нарахування та виплати працівникам ВП "Канівський судноплавний шлюз" винагороди за вислугу років за відсутності відповідних наказів про її призначення, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до Положення про порядок виплати винагороди за вислугу років працівникам ДП "Укрводшлях", яке є додатком №6 до Колективного договору підприємства, підставою для виплати відповідної винагороди є рішення комісії по встановленню трудового стажу, який дає право на одержання винагороди за вислугу років. Відповідне рішення оформляється протоколом, виписки з якого направляються у бухгалтерію - для начислення винагороди та до відділу кадрів.

Надання позивачем під час ревізії належним чином засвідчених виписок з протоколів комісії по встановленню трудового стажу, які стали підставою для нарахування та виплати працівникам відокремленого підрозділу винагороди за вислугу років підтверджується самим актом, а отже суд приходить до висновку, що відповідна сума була нарахована та виплачена правомірно.

Відповідно до пункту 5 оскаржуваної вимоги зазначено, що в порушення вимог пунктів 3.1.10, 3.2.12., 3.3.3, .3.3.9., 4.1.1. ДБН Д.1.1-1-2000 "Правила визначення вартості будівництва", затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 року №174 (v0174241-00) , статей 3, 9, 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підрядниками в актах виконаних підрядних робіт безпідставно завищено вартість виконаних робіт на загальну суму 461 тис. грн., в тому числі по ВП "Дніпродзержинський судноплавний шлюз" - 152,8 тис. грн., ВП "Кременчуцький судноплавний шлюз" - 67,2 тис. грн., ВП "Запорізький район гідротехнічних споруд" - 1,1 тис. грн., ВП "Київський судноплавний шлюз" - 58,4 тис. грн., ВП "Каховський судноплавний шлюз" - 80,6 тис, грн. та ВП "Канівський судноплавний шлюз" - 100,9 тис. грн. внаслідок невірного застосування в актах виконаних робіт одиничних розцінок, розмірів прибутку та адміністративних витрат, загальновиробничих витрат, включення витрат, не підтверджених відповідними документами.

В ході ревізії лише ВП "Київський судноплавний шлюз" усунув виявлені порушення на суму 58,4 тис., що зумовило винесення вимоги про зобов'язання у порядку, визначеному чинним законодавством, відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду, що заподіяна внаслідок наведеного порушення.

З метою з'ясування питання щодо документального підтвердження наведеного висновку Акту ревізії та пункту 5 вимоги, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2012 року було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Як вбачається зі змісту висновку №7079/12-45, складеного 11 лютого 2013 року, під час вивчення матеріалів справи по ВП "Кременчуцький судноплавний шлюз" - 67,2 тис. грн. експертом встановлено проведення зазначених підрозділом коригуючих записів в регістрах синтетичного бухгалтерського обліку, внаслідок чого виникла поточна дебіторська заборгованість на загальну суму 67252,60 грн., а у ЗАТ "СпецГідроЕнергоМонтаж" - кредиторська заборгованість за роботи, послуги на відповідну суму. З огляду на викладене, в ході ревізії були здійснені корегуючи записи в регістрах синтетичного бухгалтерського обліку ВП "Кременчуцький судноплавний шлюз" на загальну суму 67252,60 грн. та виправлені поточні дані бухгалтерського обліку і показники фінансової звітності за відповідні звітні періоди, а тому питання суми експертом не вирішується, оскільки відсутній предмет дослідження.

В ході перевірки висновків контролюючого суб'єкта щодо допущення ВП "Каховський судноплавний шлюз" порушення на 80,6 тис, ВП "Дніпродзержинський судноплавний шлюз" на суму 152,8 тис. грн. та ВП "Канівський судноплавний шлюз" на суму 100,9 тис. грн., експерт дійшов висновку про відсутність первинних документів щодо виконання підписаних зазначеними підрозділами з вказаними в Акті ревізії контрагентами договорів, а тому підтвердити висновки Акту ревізії щодо завищення вартості ремонтно-будівельних робіт на відповідні суми не видається за можливе.

Крім того, під час проведення експертизи встановлено, що вимога ГоловКРУ України від 31.08.2011 року №05-14/850 щодо відшкодування за рахунок винних осіб шкоди, заподіяної ВП "Запорізький район гідротехнічних споруд" внаслідок зазначеного вище порушення у сумі 1123,43 грн., є необґрунтованою.

Жодних додаткових документів на підтвердження обґрунтованості пункту 5 оскаржуваної вимоги, після надходження справи після проведення експертизи, відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування пункту 5 вимоги в частині, а саме: щодо зобов'язання відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду, що заподіяна ВП "Каховський судноплавний шлюз" на суму 80,6 тис. грн., ВП "Дніпродзержинський судноплавний шлюз" на суму 152,8 тис. грн., ВП "Канівський судноплавний шлюз" на суму 100,9 тис. грн. та ВП "Запорізький район гідротехнічних споруд" внаслідок зазначеного вище порушення у сумі 1123,43 грн.

Також під час ревізії ВП "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" контролюючим органом було виявлено, що в порушення вимог пунктів 3, 5, 23, 28, 61, 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року №921 (921-2008-п) , частини 1 статті 2, частини 2 статті 4 Закону України "Про здійснення державних закупівель" та пункту 2.1. Порядку визначення предмету закупівлі", затвердженого наказом Міністерства економіки України від 26.07.2010 року №921 (z0623-10) придбано паливно-мастильні матеріали без проведення тендерних процедур на суму 381,9 тис. грн., та, у зв'язку з відхиленням більш економічно вигідної пропозиції, проведено придбання палива за цінами, що перевищують ціни, передбачені тендерною документацією, що призвело до нанесення матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 47,9 тис. грн.

Як вбачається зі змісту Довідки ревізії фінансово-господарської діяльності ВП "Дніпропетровська технічна дільниця водних шляхів" за період з 01.04.2009 року по 01.04.2011 року в ході перевірки повноти застосування передбачених законодавством процедур закупівлі встановлено випадки укладення підрозділом договорів на закупівлю паливно-мастильних матеріалів без проведення тендерних процедур, а саме: 05.02.2009 року було укладено договір №Н075/02-09 з ТОВ "ССД "Трейд" щодо закупівлі дизельного палива на суму 49999,00 грн., 30.03.2009 року - договір №3266 з ТОВ "Ранг" щодо закупівлі дизельного палива на суму 49999,00 грн., 12.01.2009 року договір №12/01 та 14.09.2009 року №14/09 з ТОВ "Спецмасоптторг" щодо закупівлі мастил на суму 49880,00 грн. кожний; 12.01.2010 року - договір №12/01 з ТОВ "Спецмасоптторг" щодо закупівлі мастил на суму 68466,00 грн.; 04.01.2011 року - договір №2011-01 з ТОВ ВТК "Авіас" щодо закупівлі бензину на суму 99300 грн., 27.01.2011 року - договір №40 з ТОВ "Вік Ойл" щодо закупівлі дизельного палива на суму 95000,00 грн.

Однак, як вбачається зі змісту пункту 5 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 року №921 (921-2008-п) , яким визначено механізм здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, це Положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. гривень, а робіт - 300 тис. гривень.

Як зазначено вище, відповідні договори, які були підписані у період дії названого Порядку, тобто у 2009 та 2010 роках, були підписані на суми, що не перевищують 100 тис. грн., а тому посилання відповідача на порушення відповідного Порядку під час їх підписання до уваги судом не приймаються.

Щодо договорів, підписаних у 2011 році, на момент набрання чинності Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 року №2289-VI (2289-17) , суд приходить до аналогічного висновку, оскільки згідно частини 1 статті 2 цього Закону він застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень.

Щодо порушення відокремленим підрозділом процедури підписання договорів за наслідками проведення тендерів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти є Закон України "Про здійснення державних закупівель" (2289-17) .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2289-VI цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (в будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень.

Процедурою відкритих рогів, закріпленою у розділі IV названого Закону, передбачено, що замовник в обов'язковому порядку відхиляє пропозицію конкурсних торгів, у разі якщо пропозиція конкурсних торгів не відповідає умовам документації конкурсних торгів.

У той же час, порядок розгляду та оцінки пропозицій конкурсних торгів чітко врегульований положеннями статті 28 цього Закону та передбачає, що за результатом розгляду та оцінки пропозицій конкурсних торгів складається протокол оцінки пропозицій конкурсних торгів за формою, встановленою Уповноваженим органом.

У разі допущення порушень під час проведення процедури закупівель або прийняття рішення, дії або бездіяльність замовника, такі можуть бути оскаржені у порядку, визначеному статтею 18 Закону України №2289.

У той же час, частиною 2 названої правової норми закріплено, що скарга може бути подана тільки особою, право чи законний інтерес якої порушено внаслідок рішення, дії чи бездіяльності замовника або оператора електронного майданчика, які суперечать законодавству у сфері державних закупівель.

За таких обставин, законодавством обмежено коло суб'єктів, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність замовника під час проведення процедури закупівель.

На момент розгляду даної справи судом відповідачем не надано будь-яких доказів щодо проведення оскарження таких дій позивача будь-яким належним суб'єктом, а отже у суду відсутні підстави ставити їх відповідність законодавству під сумнів.

З огляду на викладене, позов в частині скасування пункту 6 вимоги ГоловКРУ України від 31.08.2011 року №05-14/850 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Аналізуючи вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування пунктів 7, 8, 9, та 10 зазначеної вимоги, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки викладені у них вимоги станом на момент розгляду справи виконані позивачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, жодних підстав на обґрунтування відповідних позовних вимог ДП "Укрводшлях" ні в позовній заяві, ні в заявах про додаткові обґрунтування позовних вимог, що надані під час розгляду справи, не наведені.

Посилання на те, що в Акті ревізії та в оскаржуваній вимозі містяться розрізнені дані щодо розміру завданої внаслідок допущення виявлених порушень матеріальної шкоди, суд вважає помилковим та до уваги не приймає, оскільки суми, зазначені у відповідних документах, різняться за методом математичного округлення і є різними виразами однієї і тієї ж величини.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідачем не доведено законність вимоги, викладеної в листі від 31 серпня 2011 року № 05-14/850, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 69- 71, 94, 158- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

1. Адміністративний позов Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" задовольнити частково.

2. Скасувати вимогу Головного контрольно-ревізійного управління України, викладену в листі від 31 серпня 2011 року № 05-14/850 в частині, а саме:

- відобразити дебіторську заборгованість за неповернутими підзвітними сумами коштів по Головному підприємству у розмірі 0,9 тис. грн. (п. 2 вимоги);

- у порядку, визначеному чинним законодавством, відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду, що заподіяна внаслідок проведення ВП "Канівський судноплавний шлюз" перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Канівської ЦРЛ за надання послуг медичного огляду працівників на загальну суму 2,3 тис. грн. (п. 3 вимоги);

- у порядку, визначеному чинним законодавством, відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду, що заподіяна внаслідок проведення нарахування та виплати заробітної плати ВП "Дніпропетровський судноплавний шлюз" у розмірі 16,6 тис. грн. та ВП "Канівський судноплавний шлюз" у розмірі 24 тис. грн. на суми перерахованих до державних цільових фондів з таких виплат (п. 4 вимоги);

- у порядку, визначеному чинним законодавством, відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду, що заподіяна внаслідок безпідставного завищення підрядниками в актах виконаних підрядних робіт вартості виконаних робіт по ВП "Дзержинський судноплавний шлюз" у розмірі 152,8 тис. грн., по ВП "Запорізький район гідротехнічних споруд" у розмірі 1,1 тис. грн., по ВП "Каховський судноплавний шлюз" у розмірі 80,6 тис. грн., по ВП "Канівський судноплавний шлюз" у розмірі 100,9 тис. грн. (п. 5 вимоги);

- у порядку, визначеному чинним законодавством, відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду, що заподіяна внаслідок придбання паливно-мастильних матеріалів без проведення тендерних процедур на суму 381,9 тис. грн. та відхилення більш економічно вигідної пропозиції, придбання палива за цінами, що перевищують ціни, передбачені тендерною документацією на суму 47,9 тис. грн. (п. 6 вимоги).