розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "ПАП ЛТД" (Товариство) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (ДПI) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

у с т а н о в и л а :

У липні 2005 року ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "ПАП ЛТД", звернулось в суд з позовом до ДПI у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.03.2005р. №3924/10/17-113 щодо застосування штрафних(фінансових) санкцій.

Зазначали, що на підставі акта документальної перевірки від 22.03.2005р. №76/17-213 податковий орган 29.03.2005р. прийняв рішення за № 3924/10/17113, яким, з посиланнями на п. п. 4.2.2 "а" п.4.2 ст.4, п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) та ст.5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) застосував до Товариства штрафну (фінансову) санкцію в сумі 170 грн. за порушення граничних строків для подання розрахунку по податку з власників транспортних засобів.

Посилаючись на те, що строк подачі розрахунку по податку з власників транспортних засобів за 2005 рік спливає 1 березня 2006 року, а не 1 березня 2005 року, як помилково вважає ДПI, - просили оскаржуване рішення визнати недійсним.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05 жовтня 2005 року, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01 листопада 2005 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ДПI у Київському районі м.Донецька, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просить рішення скасувати і постановити нове, про відмову у позові.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ДПI, оглянувши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з такими висновками, виходили з того, що початком обчислення законодавчо встановленого строку в 60 календарних днів для подання податкового розрахунку по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за 2005 рік є останній календарний день звітного (податкового) року, тобто 31 грудня 2005 року, а граничний строк подачі розрахунку до контролюючого органу - 1 березня 2006 року.

Однак, такі висновки не узгоджуються з чинними нормами матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, давши правильну юридичну кваліфікацію правовідносинам сторін і визначивши відповідно до цього правові норми, що регулювали спірні правовідносини на час їх виникнення, суди помилилися в розумінні змісту застосованих норм, у зв"язку з чим правові висновки не відповідають дійсному змісту цих норм.

Судами встановлено, що позивач, як суб"єкт підприємницької діяльності - юридична особа, має у власності транспортний засіб, а тому, згідно із ст.4 Закону України"Про систему оподаткування" (1251-12) належить до платників податків і зборів, тобто є платником загальнодержавного податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (п.10 ч.1 ст. 14 Закону).

Також встановлено, що розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005 рік Товариство подало до ДПI 2 березня 2005 року (а.с. 28).

Базовим законом, яким встановлюється податок з власників транспортних засобів, тобто визначаються об"єкти оподаткування, ставки податку, строки, порядок його обчислення і сплати є Закон України"Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) .

За правилами ст. 6 згаданого Закону ( у редакції чинній на час обчислення податку), податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року.

У порядку визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів, у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Законом, яким визначені строки згадані у ст. 6 Закону України"Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , зокрема п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 за змістом якого податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Статтею 1 Закону (п.1.11) визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов"язкового платежу).

Це означає, що податок з власників транспортних засобів за 2005 рік нараховується платником з кількості об"єктів оподаткування станом на 1 січня цього ж року, а розрахунок суми податку подається до ДПI у строк до 1 березня 2005 року включно.

За обставин, коли Товариством розрахунок суми податку подано до контролюючого органу з порушенням зазначеного строку, то у останнього виникло право на застосування до такого платника штрафних санкцій відповідно із п.п. 17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , а у судів не було правових підстав для задоволення позову.

При цьому висновок судів про те, що розрахунок податку з власників транспортних засобів має надаватися протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року, тобто за 2005 рік до 1 березня 2006 року, суперечить суті податку, оскільки з аналізу ст. ст. 5, 6 Закону України"Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) вбачається, що податок сплачується протягом поточного року, а правила п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , щодо такого податку, стосуються лише строку подачі декларації, який для юридичних осіб обчислюється з 31 грудня року, що передує року за який сплачується податок.

Зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, то, за правилами ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , рішення підлягають скасуванню з постановленням нового, про відмову у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 05 жовтня 2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01 листопад 2005 року скасувати і постановити нове рішення про відмову у позові.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України (2747-15) .