Вищий Адміністративний суд України
                              УХВАЛА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     23 серпня 2006 року   Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   у
складі:
 
     Головуючого, судді
     Чумаченко Т.А.
     суддів
     Горбатюка С.А.
     Гуріна М.I.
     Кобилянського М.Г.
     Юрченка В.В.
     секретар судового засідання Пархоменко О.В.,
     розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  в  залі  суду
адміністративну  справу  за   позовом   товариства   з   обмеженою
відповідальністю "Німфа і К" (далі - ТОВ "Німфа і К") до Державної
податкової інспекції (далі  -  ДПI)  в  м.  Iвано-Франківську  про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за  касаційною
скаргою  ТОВ  "Німфа  і  К"   на   рішення   господарського   суду
Iвано-Франківської області від  10  серпня  2005  року  та  ухвалу
Львівського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2005
року,
 
                       В С Т А Н О В И Л А:
     У червні 2005 року ТОВ "Німфа  і  К"  у  господарському  суді
Iвано-Франківської  області  пред'явило  позов   до   ДПI   в   м.
Iвано-Франківську    про    визнання    недійсними     податкового
повідомлення-рішення від  30  травня  2005  року  №  0000402312/3,
згідно  з  яким  позивачу  визначено  податкове  зобов'язання   за
платежами в сумі 9 993,14 грн., у тому числі:  пеня  за  порушення
термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності  -  9
653,14 грн. та штрафу за порушення порядку  декларування  валютних
цінностей - 340 грн.
     Позовні  вимоги   мотивовані   тим,   що   сума   податкового
зобов'язання ДПI в м. Iвано-Франківську  нарахована  з  порушенням
вимог чинного податкового законодавства.
     Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області   від
10 серпня 2005 року в задоволені позову ТОВ "Німфа і К" до  ДПI  в
м. Iвано-Франківську відмовлено.
     Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду  від  01
листопада 2005 року рішення господарського суду Iвано-Франківської
області  від 10 серпня 2005 року залишено без змін,  а  апеляційну
скаргу ТОВ "Німфа і К" без задоволення.
     ТОВ "Німфа  і  К"  вважає,   що   рішення  судами  попередніх
інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права. Просить 
скасувати  рішення судів першої і апеляційної інстанцій  у  справі 
і   прийняти  нове  рішення,  яким  визнати  недійсним   податкове
повідомлення-рішення №0000402312/3 від 30 травня 2005 року.
     Правом  надання   відзиву  на  касаційну  скаргу  позивач  не
скористався.
     Заслухавши  доповідь  судді  Вищого  адміністративного   суду
України, пояснення осіб, які беруть участь у  справі,  перевіривши
правову  оцінку  обставин  справи  та  повноту  їх   встановлення,
проаналізувавши    правильність     застосування    судами    норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів  вважає,  що
касаційна скарга  не підлягає задоволенню з огляду на таке.
     Судові рішення мотивовані тим, що  відповідно  до  контрактів
від 04 липня 2003 року № 87/03, від 03 березня 2004 року №  60/04,
укладених  між  ТОВ   "Німфа   і   К"   та   ТзОВ   "Черкізовський
м'ясопереробний завод", м. Москва (Росія), а також від  20  квітня
2004 року № S/1, укладеного між ТОВ "Німфа і  К"  та  фірмою"Samіh
Mostafa Al-Nator Est",  м.  Бейрут  (Ліван),  позивач  експортував
вказаним  підприємствам  м'ясопродукцію,  але   виручка   від   її
реалізації  від   ТзОВ   "Черкізовський   м'ясопереробний   завод"
надійшла  на валютні рахунки позивача в уповноваженому банку не  в
повному обсязі, а  від  фірми  "Samіh  Mostafa  Al-Nator  Est"  не
надійшла взагалі. За першими двома контрактами станом на 20  січня
2005 року рахується дебіторська  заборгованість  в  сумі  23140,95
рос. рублів, а за третім контрактом станом на  03  листопада  2004
року (граничний термін оплати за поставлену продукцію)  -  6  тис.
доларів США.
     Між тим, відповідно до статті 1 Закону України  "Про  порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті"  ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
          виручка
резидентів в іноземній валюті  підлягає   зарахуванню  на  валютні
рахунки  позивача  в  уповноважених  банках  у   терміни   виплати
заборгованостей, які зазначені в контрактах,  але  не  пізніше  90
календарних  днів  з  дати  митного   оформлення   продукції,   що
експортується.    Перевищення   зазначеного    терміну    потребує
індивідуальної ліцензії Національного банку України.
     Оскільки  такі  кошти  за  контрактами  на  валютний  рахунок
позивача в граничні строки  надійшли не в  повному  обсязі  та  не
надійшли взагалі, то відповідач правомірно нарахував йому пеню  за
порушення цих термінів та штраф.
     Такий висновок  є  правильним  і  таким,  що  грунтується  на
чинному законодавстві.
     Правильним є й висновок судів в тій частині, що до розрахунку
розміру пені застосовується митна вартість експортованої продукції
і  не  можуть  бути  враховані   норми   природних   втрат   м'яса
замороженого при  міжміських  перевезеннях  в  авторефрежераторах,
оскільки це та коригування  вартості  вивезеної  продукції  чинним
законодавством не передбачено.
     Твердження позивача у тій частині, що відповідач неправомірно
нарахував йому до сплати пеню за порушення термінів розрахунків  в
сфері зовнішньоекономічної діяльності,  так  як  він  звернувся  в
міжнародний комерційний арбітражний суд з позовом до фірми  "Samіh
Mostafa Al-Nator  Est",  безпідставні,  оскільки  датою  зупинення
термінів,  визначених  Законом  України  "Про  порядок  здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
        , є винесення Головою
арбітражного суду постанови про прийняття справи до провадження.
     Доказів  на  підтвердження   цих   обставин   позивач   судам
попередніх інстанцій не надав.
     Таким чином. у судів першої та апеляційної інстанції не  було
підстав для задоволення позову.
     За правилами частини 1 статті 224  Кодексу  адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , якщо суди не  допустили  порушень
норм  матеріального   і   процесуального   права   при   ухваленні
оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної  інстанції  залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
     З огляду на викладене та керуючись  статтями  223,  224,  230
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія
суддів,
     У Х В А Л И Л А :
     Касаційну скаргу ТОВ "Німфа і К" залишити без задоволення,  а
рішення господарського  суду  Iвано-Франківської  області  від  10
серпня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського
суду від 01 листопада 2005  року  в  адміністративній   справі  за
позовом ТОВ "Німфа і К" до ДПI в м. Iвано-Франківську про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення - без змін. 
     Ухвала  є  остаточною,  оскарженню  не  підлягає  та  набирає
законної сили з моменту проголошення.
     Судді:  (підписи)
     З оригіналом згідно
     Суддя: