Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Житомир-Полісакс" (надалі - позивач, ТОВ СУНП "Житомир-Полісакс") звернулось до Господарського суду Житомирської області із позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач, Житомирська ОДПI) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Житомирської ОДПI від 06.08.2004р. № 4174/23-4, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 29669,00грн. у тому числі 19779,00грн. - основного платежу та 9890,00грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Господарського суду Житомирської області (суддя - Маріщенко Л.О.) від 01.03.2005р. у справі № 11/10"НА" позов задоволено:

- визнано недійсним податкове повідомлення рішення Житомирської ОДПI від 06.08.2004р. № 4174/23-4 в частині донарахованого податкового зобов'язання в загальній сумі 29 669,00грн.;

- стягнуто з Житомирської ОДПI на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-німецького підприємства "Житомир-Полісакс" 203,00 грн судових витрат.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач правомірно та у відповідності до вимог профільного законодавства, а саме Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) відніс до складу податкового кредиту суми по оспорюваних відповідачем операціям.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 22.07.2005 р. у справі № 11/10 "НА" (головуючий суддя - Черпак Ю.К., судді Веденяпіна., Iоннікова I.А.) рішення Господарського суду Житомирської області від 01.03.2005 р. у справі № 11/10 "НА" - скасовано, прийнято постанову, якою в задоволенні позову ТОВ СУНП "Житомир-Полісакс" відмовлено.

Постанова господарського суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки доказів чи фактів, які б підтверджували дійсну сплату контрагентами позивача по оспорюваних операціях податку на додану вартість до бюджету не має, то відповідно у позивача не виникає права на віднесення сум податкових зобов'язань по таких операціях до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

ТОВ СУНП "Житомир-Полісакс, не погоджуючись із вказаною постановою Житомирського апеляційного господарського суду звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою від 17.08.2005р. № 14/70, в якій просить постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.07.2005 р. у справі № 11/10 "НА" скасувати, та задовольнити позовні вимоги ТОВ СУНП "Житомир-Полісакс" про визнання недійсним податкового повідомлення рішення Житомирської ОДПI від 06.08.2004р. № 4174/23-4.

Зазначена касаційна скарга мотивована тим, що оспорювана постанова Житомирського апеляційного господарського суду прийнята із порушенням норм матеріального права та процесуального права, а саме судом не взято до уваги нормативно-правові приписи ч.2 п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.11.2005р. у справі № 11/10 "НА" вказана касаційна скарга разом із матеріалами справи передана для розгляду Вищому адміністративному суду України.

Під час судового розгляду касаційної скарги представником позивача було уточнено вимоги по касаційній скарзі, а саме: касаційну скаргу задовольнити, постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.07.2005р. у справі № 11/10 "НА" скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції від 01.03.2005р. у справі № 11/10 "НА" залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України встановив наступне.

Житомирською ОДПI прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2004р. № 4174/23-4, яким позивачу згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 (168/97-ВР) , та відповідно до пп.17.13 п.17 ст.17 України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджет державними цільовими фондами" від 21.12.00 №2181-111, визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у ромірі 29 669,00грн., у тому числі за основним платежем донараховано 19779,00грн. та штрафних (фінансових) санкції з податку на додану вартістьу розмірі 9890,00грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі доповнень до акту від 11.02.03 №106/7/23-4 та від 18.10.2002р №23- 01/497-0110 "Про результати позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "СУНП "Житомир-Полісакс" при взаємовідносинах з ТОВ "Вітекс" за червень, липень, серпень 2002 року та ПП "Лантан" за серпень 2002р.".

На підставі висновків вказаних доповнень встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Зокрема, за висновком перевіряючих ТОВ "СУНП "Житомир-Полісакс безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях з ТОВ "Вітекс" та ПП "Лантан", оскільки за даними ДПI у Печерському районі м. Києва, місцезнаходження (юридична адреса) вищезазначених суб'єктів господарювання станом на 22.05.03 не встановлено. Повідомлення про зміну юридичної адреси підриємств до ДПI у Печерському райні м. Києва не надходило.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, виходячи із встановлених господарськими судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, підтверджує правомірність доводів касаційної скарги ТОВ СУНП "Житомир-Полісакс", виходячи з наступного.

Господарський суд першої інстанції мотивував свою правову позицію відносно спірних правовідносин тим, що відповідно до пункту 3.1.1 ст. 3, пунктів 7.1, 7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (у редакції із врахуванням змін та доповнень), об'єктом оподаткування вказаним податком - є операції платників з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа-продавець, яка зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту.

В процесі розгляду справи по суті господарським судом першої інстанції та це підтверджено господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем з ТОВ "Вітекс" та ПП "Лантан" було укладено договори купівлі-продажу відповідно №12/06 від 03.06.02 та №1-ПП-02 від 01.08.02 на поставку ТОВ "Вітекс" та ПП "Лантан" (продавці) ТОВ СУНП "Житомир-Полісакс" (покупець) поліпропілену А4-71К. Передача товару була оформлена податковими накладними: №4; 05.06.02; №497/1 від 05.06.02; №498 від 07.06.02; №499 від 10.06.02; №513 від 13 №528 від 18.06.02; №538 від 20.06.02; №543 від 02.07.02; №546 від 03.07.02, 04.07.02; №546/1 від 05.07.02; №550 від 08.07.02; №552 від 09.07.02; №554 від 091 №557 від 11.07.02; №582 від 15.07.02; №587 від 19.07.02; №608 від 23.07.02 01.08.02; №2245 від 12.08.02; №2263 від 14.08.02; №2324 від 20.08.02; №2: 20.08.02; №2343 від 22.08.02; №2393 від 27.08.02; №2412 від 29.08.02 на підставі яких зазначені в них суми податку на додану вартість (379 223,29 грн.) позивач відніс до податкового кредиту.

Згідно вказаних договорів продавці поставили власним транспортом продукцію, вартість доставки якої включено у вартість продукції.

Отриманий від ТОВ "Вітекс" та ПП "Лантан" поліпропілен був оприбуткований позивачем по картках складського обліку та на синтетичному рахунку 05/1 "Сировина та матеріали".

Розрахунки за одержану продукцію ТОВ СУНП "Житомир-Полісакс" проведено безготівковими операціями згідно платіжних доручень на розрахунковий рахунок "Вітекс" та ПП "Лантан" повністю. Заборгованості по обліку ТОВ СУНП "Житомир-Полісакс" в розрахунках з ТОВ "Вітекс" та ПП "Лантан" на день проведення перевірки не рахувалося.

На протязі червня, липня, серпня 2002р. позивач, згідно з даними книги придбання товарів (робіт, послуг) відобразив суми податку на додану вартість у податкових деклараціях на суму 379 223,29 грн., що не заперечується сторонами.

На дату укладення договорів купівлі-продажу (03.06.2002р. та 01.08.2002р.) та дату видачі податкових накладних (червень, липень, серпень, 2002р.) контрагенти позивача, а саме ТОВ "Вітекс" та ПП "Лантан" перебували на податковому обліку як платники податку на додану вартість.

За таких встановлених обставин господарським судом першої інстанції правомірно застосовано пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) згідно якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом п. 1.7 ст.1 коментованого закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.5.п. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Пунктом 7.5.ст.7 вказаного закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Будь-якої із перелічених вище обставин, які б за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (у відповідній редакції) могли б стати підставою для відсутності виникнення у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по оспорюваних операціях господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено.

Iнших перепон для формування податкового кредиту законодавцем не визначено.

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт, перебування контрагентами позивача, на момент складання податкових накладних, у статусі платників податку на додану вартість то, відповідно до змісту правової дефініції п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що твердження контролюючого органу щодо безпідставності формування позивачем податкового кредиту є необгрунтованим та таким, що не відповідає нормам профільного законодавства.

За таких обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що Житомирським апеляційним господарським судом правильно і повно встановлені фактичні обставини у справі, проте із невідповідним застосуванням норм матеріального права України, тоді як господарський суд Житомирської області дійшов правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Тому, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , скасовує судове рішення апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільного українсько-німецького підприємства "Житомир-Полісакс" на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.07.2005р. у справі № 11/10 "НА" задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.07.2005р. у справі № 11/10 "НА скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Житомирської області від 01.03.2005р.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .