Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування заявленої митної вартості від 09.08.2012 року № 100200000/2012/511003/2.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що коригування митної вартості за резервним методом здійснене відповідачем з порушенням вимог законодавства України, оскільки митний орган мав достатньо інформації для визначення ціни із застосуванням попередніх п'яти методів. Посилався на наявність усіх, передбачених Митним кодексом України (4495-17) , документів, що підтверджують правомірність формування позивачем митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Представник позивача вважає рішення про коригування заявленої митної вартості від 09.08.2012 року № 100200000/2012/511003/2 протиправним, а тому просить суд його скасувати.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та, в свою чергу зазначив, що позивач надав митному органу документи, що мали розбіжності, а також не надав додаткові документи, у зв'язку з чим митним органом було визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом. При цьому, відповідач посилається на наявність митної декларації, у якій аналогічний ввезеному позивачем товар було оформлено за іншою, ніж зазначено позивачем, митною вартістю.

У судове засідання 11.04.2013 представник відповідача не прибув, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Суд встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ТОВ "Фоззі-Фуд" та Molkerei Ammerland eG укладено контракт № 342 від 02.11.2011 (далі - Контракт) про постачання товару, асортимент, кількість та вартість якого встановлюється в інвойсах, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Згідно п. 2 Контракту, ціна включає в себе вартість продукту, тари, термозбіжної упаковки, маркування, відвантаження, витрат з митного оформлення вантажу в країні продавця. Валютою контракту є Євро. Загальна вартість контракту складає 800 000,00 євро.

За даним контрактом, позивач придбав у Molkerei Ammerland eG світло-жовтий напівтвердий сир "Тильзит". Згідно інвойсу № 10-RE1170334 від 02.08.2012 загальна вартість товару (Tisliter 45% 4x3kg Ammerland) вагою нетто 18 924 кг складає 50 149,75 євро, тобто 2,65 євро/кг.

07.08.2012 ТОВ "Фоззі-Фуд" подало до Київської регіональної митниці декларацію митної вартості № 100200000/2012/537409 з метою митного оформлення світло-жовтого напівтвердого сиру "Тильзит" вагою нетто 18 924 кг за ціною 2,65 євро/кг. Митна вартість була визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Суд встановив, що позивач на підтвердження митної вартості товару (світло-жовтого напівтвердого сиру "Тильзит"), відповідно до вимог ст. 53 та ст. 335 Митного кодексу України, згідно переліку, наведеного у графі 44 митної декларації від 07.08.2012 № 100200000/2012/537409, надав митному органу пакет документів, а саме: облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (код 1602); попередню митну декларацію (ПД) (код 1801); накладну CMR (код 2730); книжку МПД (Carnet TIR) (код 2950); рахунок-фактуру (інвойс) (код 3105); пакувальний лист (код 3141); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу (код 4104); договір (контракт) про перевезення (код 4301); ветеринарні свідоцтва форм № 1, 2 (код 5053); довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходиться за її межами (код 5090); відомості про дотримання вимог законодавства щодо здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (код 5501); відбиток штампа територіальних органів Державної екологічної інспекції України "Радіологічний контроль ввіз/вивіз дозволено" (код 5504); сертифікат про походження товару (код 7000); довідку про транспортні витрати (код 9000); сертифікат якості (код 9000); заява підприємства, подання якої митному органу передує митному оформленню товарів і транспортних засобів (код 9604); копію вантажної митної декларації іноземної країни (код 9610); вантажну митну декларацію (код 1101).

При розгляді вказаних документів, відповідач встановив наявність у них розбіжностей, а саме: в пакеті документів наявні оригінал прас-листа та комерційної пропозиції, в яких зазначено ціну товару 2,95 євро/кг, що не відповідало зазначеній у інвойсі від 02.08.2012 № 10-RE1170334 ціні товару (2,65 євро/кг).

07.08.2012 між декларантом ТОВ "Фоззі-Фуд" ОСОБА_1 та відповідачем була проведена процедура консультації та згідно зі ст. 53 Митного кодексу України запропоновано надати додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти, (прас-листи) виробника товару, висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Із зазначеними вимогами декларант ТОВ "Фоззі-Фуд" ОСОБА_1 ознайомлена 07.08.2012, що підтверджується відповідним записом на зворотній стороні декларації митної вартості від 07.08.2012 № 100200000/2012/537409.

09.08.2012 ОСОБА_1 надала письмові пояснення (на зворотній стороні декларації митної вартості від 07.08.2012 № 100200000/2012/537409) про те, що оригінали прайс-листа та комерційної пропозиції до контракту від 02.01.2011 № 342, що були надані до митної декларації, стосуються попередньої поставки товару за даним контрактом, яка здійснювалась за ціною 2,95 євро/кг. Також декларант ТОВ "Фоззі-Фуд" надала до пояснень лист виробника щодо падіння вартості сировини, копію експортної ВМД, копію комерційної пропозиції, копію прас-листа.

09.08.2012 відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів № 100200000/2012/511003/2, яким митну вартість світло-жовтого напівтвердого сиру "Тильзит", заявленої у декларації митної вартості від 07.08.2012 № 100200000/2012/537409 збільшено з 2,65 євро/кг до 3,05 євро/кг.

В графі 33 рішення відповідача від 09.08.2012 № 100200000/2012/511003/2 зазначено, що документи, подані до митного оформлення містять розбіжності, зокрема в пакеті документів наявні прас-лист та комерційна пропозиція, в яких зазначено ціну товару 2,95 євро/кг (заявлена 2,65 євро/кг). У митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до сумнівів у правильності визначення митної вартості. Митна вартість визначена за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях 100200000/2012/534458 від 16.05.2012 (оформлено за ціною 2,95 євро/кг).

Київська регіональна митниця листом від 16.08.2012 № 14/2-11/21361 на запити позивача про отримання пояснень від 08.08.2012 № 863 та № 866, а також листом від 16.08.2012 № 14/2-11/21362ПІ на запити позивача про отримання публічної інформації від 08.08.2012 № 864, № 865 повідомила, що митним органом було взято до уваги додаткові документи, а саме: лист виробника щодо падіння вартості сировини від 03.08.2012 б/н, декларацію країни відправлення від 03.08.2012 №12DE533061437469E7, але не прийнято як такі, що підтверджують заявлену позивачем митну вартість. У зв'язку з чим, митна вартість визначена за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Позивач направив відповідачу заяву від 25.10.2012 № 1149 на визнання митної вартості та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості від 09.08.2012 № 100200000/2012/511003/2.

Листом від 31.10.2012 № 14/2-11/24967 відповідач повідомив позивача про те, що не вбачає підстав для скасування рішення про коригування митної вартості від 08.08.2012 № 100190000/2012/511003/2.

Не погоджуючись із таким рішенням митного органу, позивач оскаржив його до Державної митної служби України. За результатами розгляду скарги позивача Державна митна служба України листом від 09.01.2013 № 15/1-15.2-3/59 повідомила про відсутність підстав для перегляду рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 09.08.2012 № 100200000/2012/511003/2.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (4495-17) , а також положеннями Податкового кодексу України (2755-17) та інших законів України з питань оподаткування.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2).

Статтею 57 глави 9 Митного кодексу України (4495-17) встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3).

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Як визначено в частині 5 статті 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу (частина 2).

За змістом частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані документи містять розбіжності.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем подано оригінали прас-листа та комерційної пропозиції, в яких зазначено ціну товару 2,95 євро/кг (заявлена 2,65 євро/кг), представник позивача зазначив, що вказані документи стосуються попередньої поставки за контрактом від 02.11.2011 № 342, яка здійснювалась за ціною 2,95 євро/кг та надані помилково, про що повідомлено відповідача.

Суд встановив, що позивач додатково надав митному органу копії прас-листа та комерційної пропозиції Molkerei Ammerland eG, де визначено вартість світло-жовтого напівтвердого сиру "Тильзит" у розмірі 2,65 євро/кг. Крім того, позивач надав лист виробника (Molkerei Ammerland eG) від 03.08.2012 про падіння вартості сировини, який не був взятий відповідачем до уваги.

Представник відповідача вказав на наявність розбіжностей також в умовах поставки, а саме: в п. 3 контракту від 02.11.2011 № 342 "Умови та графік поставок" визначено умови поставки FCA Oldenburger, а у інвойсі від 02.08.2012 № 10RE1170334 - умови поставки FCA Wiefelstede.

Суд не бере до уваги зазначене посилання відповідача, оскільки у п. 3 контракту від 02.11.2011 № 342 "Умови та графік поставок" вказано, що поставки здійснюються на умовах "FCA Oldenburger Langstrasse 1a, D-26215 Wiefelstede". Отже, відмітка в інвойсі від 02.08.2012 № 10RE1170334 про те, що поставка здійснюється на умовах FCA Wiefelstede, відповідає умовам контракту від 02.11.2011 № 342.

Також, в обґрунтування правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості від 09.08.2012 № 100200000/2012/511003/2 відповідач зазначив, що подані позивачем копії платіжних доручень від 21.09.2012 № 203 та № 211 у графі "призначення переказу коштів" зазначено номер контракту та дата (№ 342 DD 02.11.2011), згідно з яким відбулась оплата за товар. На думку відповідача, у зв'язку із відсутністю у платіжних дорученнях номерів інвойсів, такі платіжні доручення не можуть підтверджувати заявлену митну вартість товару, оскільки неможливо перевірити, за якими поставками товарів здійснені перерахування коштів, чи здійснено передоплату, чи оплата здійснена за вже поставлений товар.

Водночас, пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004 № 22 визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

У платіжних дорученнях від 21.09.2012 № 203 та № 211 міститься відмітка про те, що платіж здійснюється "по факту" та реквізити документу, на підставі якого здійснюється платіж. Отже, вищезазначені доводи відповідача спростовуються матеріалами справи.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач надав митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, згідно з переліком, визначеним частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікують оцінюваний товар "світло-жовтий напівтвердий сир "Тильзит" та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують його ціну.

У ході судового розгляду справи відповідач не спростував правильності визначення митної вартості світло-жовтого напівтвердого сиру "Тильзит" у розмірі 2,65 євро/кг, а також відсутність можливості у митного органу визначити митну вартість даного товару на підставі наданих позивачем документів за правилами, визначеними статтею 58 Митного кодексу України.

Отже, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Київської регіональної митниці про коригування заявленої митної вартості від 09.08.2012 № 100200000/2012/511003/2.

Керуючись положеннями статей 2, 6, 7, 17, 69, 70, 94, 158, 160- 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування заявленої митної вартості від 09.08.2012 № 100200000/2012/511003/2.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 176 (сто сімдесят шість) гривень 79 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Київської регіональної митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.