Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Суслової Є.О., представника позивача - Семиволос О.П., довіреність № б/н від 15.10.12, представника відповідача - Жукової О.М., довіреність №18/10.1 від 14.02.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будмонтаж" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Будмонтаж" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2013р. за №0004611502 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2721,72грн., у тому числі штрафні(фінансові) санкції у сумі 2721,72грн.

Позов мотивовано безпідставністю зарахування сплачених сум податкового зобов'язання за податковими деклараціями в рахунок сплати пені, нарахованої на підставі податкових-повідомлень рішень, що не є узгодженими у судовому порядку у розумінні Податкового кодексу України (2755-17) .

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.03.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Позивач у справі є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим (ідентифікаційний код 24033961), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з ЄДРПОУ (а.с.17-18), перебуває на податковому обліку в Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, зареєстрований з 26.05.2008 року як платник податку на додану вартість (а.с.26).

Посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, про що складено акт перевірки від 26.10.2012 року №941/15.2 (а.с.29).

Перевіркою було встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного у податкових деклараціях грошового зобов'язання з податку на додану вартість за граничними термінами сплати на 30.10.2012 року, 30.11.2012 року, 30.12.2012 року, 30.01.2013 року.

13.03.2013 позивачем було надано до податкового органу заперечення на вищезазначений акт перевірки, в якому він не погоджується з висновками перевірки, оскільки суми самостійно узгоджених грошових зобов'язань у податкових деклараціях були сплачені у повному обсязі та вчасно.

За результатами розгляду заперечення листом від 20.03.2013 року відповідач, пояснив, що 16.10.2012 року зменшено переплату з ПДВ у розмірі 7056,55 грн. в рахунок погашення пені, визначеної за актом документальної перевірки №7393/23-2 від 06.06.2011 року.

На підставі акту перевірки посадовими особами відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 року №0004611502 про збільшення суми грошового зобов'язання у вигляді штрафних(фінансових) санкцій у розмірі 2721,72 грн. (а.с.30).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Відповідно до п.14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його несплати у строки, визначені Податковим кодексом України (2755-17) .

При цьому, згідно вищевказаного пункту ст. 14 ПК України податковий боргом визнається також пеня, нарахована на таку суму грошового зобов'язання.

Згідно пп. 14.1.39 ПК України (2755-17) грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

В свою чергу штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.п.14.1.162 п.14.1.162 ст. 162 ПК України пеня є сумою коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Отже, зі змісту вищенаведених норм ПК України (2755-17) слідує, що грошового зобов'язання платника податку не включає в себе пеню, яка нараховується на суму грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені строки.

Судом встановлено, що відповідачем 16.10.2012р. позивачу було направлено податкове рішення про нарахування пені за №062/п, відповідно до якого позивачу нарахована пеня у розмірі 7056,55грн., у зв'язку із несвоєчасною сплатою грошового зобов'язання з ПДВ(а.с.43).

Вказане податкове рішення було оскаржене позивачем до Окружного адміністративного суду АР Крим, рішенням якого від 19.12.2012р. у справі №2а-12343/12/0170/5 у задоволенні позову відмовлено. постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.12.2012р. у справі №2а-12343/12/0170/5 була залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2013р.

Згідно картки особового рахунку з ПДВ позивач станом на 04.10.2012року мав переплату з цього податку у сумі 3315,43грн. Також, платіжним дорученням від 26.10.2012року №665 позивач сплатив в рахунок погашення податкового зобов'язання з ПДВ 32623грн. Згідно декларації з ПДВ за вересень 2012року позивач самостійно визначив собі до сплати податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 35627,00грн.

Зазначені обставини сторонами визнаються та додатковому доведенню не підлягають.

Як вбачається із картки особового рахунку з ПДВ позивача відповідач зарахував сплачені платіжним дорученням від 26.10.2012року №665 кошти часткового в рахунок погашення податкового боргу з пені у розмірі 7056,55грн., яка визначена рішенням від 16.10.2012р. №062/п, а частково в рахунок податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2012р., внаслідок чого станом на 30.10.2012р. за позивачем виник податковий борг зі сплати податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2012року у розмірі 6745,12грн.

У подальшому позивач самостійно визначав собі податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2012року та січень 2013року та сплачував їх у відповідному розмірі, а податковий орган зараховував сплачені позивачем суми в рахунок погашення податкового боргу, внаслідок чого у позивача виникав новий податковий борг.

Позивач обґрунтовує безпідставність зарахування 26.10.2012 року сплачених сум податкового зобов'язання за податковими деклараціями з ПДВ в рахунок сплати пені, посилаючись на положення п.56.18 ПК України (2755-17) , оскільки на той час податкове рішення про нарахування пені оскаржувалось у судовому порядку, а тому грошове зобов'язання є неузгодженим. У зв'язку із викладеним позивач вважає, що він не мав податкового боргу у вигляді пені у розмірі 7056,55грн., яка нарахована податковим рішенням за №062/п від 16.10.2012р., а відтак відповідач не мав право зараховувати сплачені позивачем суми коштів в рахунок його погашення.

Суд вважає такі висновки позивача є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до п.56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Оскільки, як зазначалося вище, грошове зобов'язання платника податків не включає в себе пеню, тобто пеня не є грошовим зобов'язанням у розумінні Податкового кодексу України (2755-17) , тому положення вищезазначеної норми на неї не поширюються. ПК України (2755-17) передбачений окремий порядок нарахування та сплати пені.

Зокрема, відповідно до п.131.1 статті 131 ПК України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Згідно пп.131.3 статті 131 ПК України суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

Джерела погашення податкових зобов'язань та/або податкового боргу визначені статтею 87 ПК України. Враховуючи положення пункту 87.1 цієї статті такими джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до п.131.2 статті 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Крім того, пунктом 87.9 статті 87 ПК України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що зарахування 26.10.2012 року коштів в рахунок погашення пені здійснено відповідачем правомірно, на підставі та в межах закону, а отже встановлене в акті перевірки від 20.02.2013 року №941/15.2 порушення позивачем термінів сплати грошового зобов'язання з ПДВ є обґрунтованим.

Відповідно до п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається із акту перевірки та картки особового рахунку з ПДВ, грошове зобов'язання з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2012року та січень 2013року було сплачено частково із затримкою до 30 календарних днів, а відтак відповідач правомірно нарахував позивачу штрафні(фінансові) санкції оскаржуваним рішенням.

За таких обставин, відсутні підстави для визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2013 року №0004611502, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 23.04.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 26.04.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 160- 163, 167 КАС України, суд, -

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.