ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого
Цуркана М.I.
Суддів:
Амєліна С.Є.
Кобилянського М.Г.
Ліпського Д.В.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Проценко О.О.,
за участю представника позивача Злобіної Л.Г., представників
відповідача Мори Л.В., Зайоми О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Трансфер" (Товариство) до Державної податкової інспекції у
Солом"янському районі міста Києва (ДПI) про визнання рішення
недійсним
у с т а н о в и л а :
У січні 2005 року Товариство звернулось в суд з позовом до
ДПI про визнання рішення №6886 від 13 серпня 2004 року про
списання переплати з податку на додану вартість недійсним.
_______________________________________________________
Справа №
Головуючий у першій інстанції Усатенко I.В.
Доповідач Цуркан М.I.
Зазначали, що Товариство та ТОВ "F+F kft" (Угорщина) у січні
1998 року уклали договір про спільну інвестиційну діяльність без
створення юридичної особи "Iнвестиційний контракт №1-98 від
09.01.1998 р.". Iноземні учасники Контракту в наступному
змінювалися і з 5.07.2004 р. таким учасником є ТОВ "E-Worker's
Group kft".
Станом на 30.06.2001 року, за даними ДПI у Жовтневому (з
грудня 2001 р. її правонаступником є Солом"янська ДПI) районі м.
Києва, залишок від"ємного значення податку на додану вартість у
результаті господарської діяльності становив 889 881, 40 грн.,
який позивач просив перерахувати на поточний рахунок Контракту.
Посилаючись на те, що зміна напрямку відшкодування ПДВ
відповідачем не виконана, а всупереч правилам Законів України
"Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетна
заборгованість безпідставно списана, просили рішення про таке
списання визнати недійсним.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26 травня 2005
року, залишеним без змін Київським апеляційним господарським судом
від 16 листопада 2005 року, у задоволенні позову відмовлено.
Товариство у касаційній скарзі, з посиланням на порушення
судами норм матеріального та процесуального права, просить судові
рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
ДПI у поданих запереченнях зазначала, що рішення постановлені
без порушення вимог чинного процесуального і матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали
справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Фактичні обставини щодо господарської діяльності позивача у
результаті якої залишок від"ємного значення податку на додану
вартість станом на 30.06. 2001 р. складав 889 881, 40 грн.
встановлені судами повно і сторонами не оспорюються.
Також встановлено, що рішенням №6886 від 13.08.2004 р.
державна податкова інспекція у Солом"янському районі м. Києва, з
посиланням на правила ст.15 Закону України "Про порядок погашення
зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та наказ ДПА України №197
( v0197225-03 ) (v0197225-03)
від 25.04.2003 р. "Узагальнююче податкове
роз"яснення положень пункту 15.3 Закону України "Про порядок
погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" зазначений залишок списала.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції з висновками якого
погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач спрямував
100 відсотків відшкодування в рахунок наступних платежів з ПДВ,
зміну такого порядку належно не оформив, впродовж 1095 днів,
наступних за днем виникнення права на відшкодування, було відсутнє
нарахування, зменшення чи сплата податку, а тому за строком
давності сума бюджетного відшкодування підлягала списанню.
Проте, погодитись з таким висновком не можна, оскільки він
грунтується на неповно встановлених обставинах справи та не
узгоджується з нормами матеріального права.
За змістом п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України "Про
порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
заяви на повернення
надміру сплачених податків, зборів (обов"язкових платежів) або на
їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами,
можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем
здійснення такої переплати або отримання права на таке
відшкодування.
Право на бюджетне відшкодування ПДВ передбачене Законом
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції
на час виникнення права на відшкодування), а п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7
цього Закону зазначено, що суми податку, що підлягають сплаті до
бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно із п.п.7.7.3 п.7.3 зазначеної норми, у разі коли
за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з
підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період. За бажанням платника
податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або
частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке
рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Таким чином, з наведеного вбачається, що законодавець
встановив граничні строки для подання заяв на повернення
невідшкодованих податків і не поширив ці строки на випадки, коли
заява про повернення ПДВ була подана вчасно, але сума облікована в
картці платника перебувала без руху більше 1095 днів.
Пославшись на наказ ДПА України №197 ( v0197225-03 ) (v0197225-03)
від
25.04.2003 р. "Узагальнююче податкове роз"яснення положень пункту
15.3 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
та на абзац 6 пункту 9.2 розділу 9 наказу ДПА України
№342 ( z0887-01 ) (z0887-01)
від 03.09.2001 р. "Про внесення змін до
Iнструкції про порядок ведення органами державної податкової
служби оперативного обліку податків і зборів (обов"язкових
платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів", як на
обгрунтування правомірності дій податкового органу, суд не звернув
увагу, що в обох випадках йдеться про можливість списання
переплати лише за відсутності заяви на її повернення, а така заява
позивачем подавалась вчасно.
Крім того, наведені положення наказів не оцінені судами з
точки зору відповідності їх змісту п.15.3 ст.15 Закону України
"Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Встановивши, що списання сум по сформованим висновках в
особовій картці відбувалось згідно діючого на момент відшкодування
програмного забезпечення, а згодом, після удосконалення
програмного забезпечення, сума переплат в особовій картці платника
перерозподілилась - суди не з"ясували яким чином програмне
забезпечення вплинуло на перерозподіл сум належних до
відшкодувань.
Зазначені порушення норм матеріального та процесуального
права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, а тому,
за правилами ч.2 ст.227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, судові рішення
підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий
розгляд.
& nbsp;
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 230 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Трансфер" задовольнити. Рішення господарського суду м. Києва від
26 травня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного
господарського суд від 16 листопада 2005 року скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.I.Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
Д.В.Ліпський
М.Г.Кобилянський
В.В.Юрченко