Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Латишевій Л.П., за участю представників сторін: представника позивача Тригубчук О.В., представника відповідача Сакало Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю "Енглер-Софт"

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2011р. №0000432305.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженої відповідальністю "Енглер-Софт" з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2011р. №0000432305.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2011р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2013 вищезазначені судові рішення було скасовано, справу передано до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Мотивом скасування судових рішень у вищезазначеній ухвалі зазначено, що судам попередніх інстанцій не з'ясовано можливу обізнаність позивача щодо дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Іншою підставою скасування судових рішень зазначено, що судами не досліджено: можливості використання у власній господарській діяльності позивача придбаного у таких контрагентів товару; наявності фактичної сплати позивачем податку на додану вартість контрагентам в ціні придбаних товарів; чи наявні недоліки при оформленні податкових накладних

З огляду на приписи частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, справа слухається з врахуванням вказівок суду касаційної інстанції.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесено на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Лабіринт-АВТ".

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

Співробітникам Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Енглер-Софт"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки № 27/23-5-35735254 від 10.01.2011р.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього у сумі 490 850, 0 грн., у тому числі за червень 2009р. в сумі 490 850,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.01.2011 року №0000102305, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість"у розмірі 736 275,00 грн., з яких 490 850,00 грн. основного платежу та 245 425,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 26.01.2011 року №0000102305, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 року № 0000432305, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Енглер Софт" на суму 613 562,50 грн., з яких 490 850,00 грн. основного платежу та 122 712,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено актом перевірки, між позивачем та ТОВ "Лабіринт - АВТ" укладено договір поставки від 08.06.2009 року №Е/ЛТ-0806-01, за умовами якого ТОВ "Лабіринт - АВТ" (постачальник) зобов'язувався передати у власність покупця - ТОВ "Енглер - Софт" товари, визначені специфікацією.

Загальна вартість придбаного позивачем товару складає 2 945 100,00 грн., в тому числі ПДВ -490 850,00 грн.

ТОВ "Енглер - Софт" в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість у розмірі 490 850,09 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Лабіринт - АВТ".

Оплата за отриманий товар була проведена ТОВ "Енглер-Софт" в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів у сумі 2 945 100,00 грн. на поточний рахунок ТОВ "Лабіринт-АВТ".

Також в даному акті перевірки зазначено, що на виконання запиту від 14.01.2009р. №6043/7/23-517 щодо проведення зустрічної перевірки постачальника ТОВ "Лабіринт-АВТ" отримано відповідь від 26.11.2010 №8436/7, в якій зазначено, що ДПІ у Солом'янському районі м.Києва провести зустрічну перевірку ТОВ "Лабіринт-АВТ" не можливо в зв'язку з тим, що стан платника - "до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходження". Свідоцтво платника ПДВ анульовано 17.07.2009р. Згідно бази даних ДПІ у Солом'янському районі м.Києва АІС "ОР" та БД "Бест-Звіт" податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року не подавалась.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що податкові накладні, виписані ТОВ "Лабіринт-АВТ", не можуть бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного договору з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Таким чином, на час розгляду справи не було встановлено наявність умислу у директора ТОВ "Лабіринт-АВТ" на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків.

Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує на те, що даний контрагент ТОВ "Лабіринт-АВТ" має ознаки фіктивності, оскільки анульовано свідоцтво платника ПДВ та стан платника - "до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходження". Проте, як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відсутні відомості, коли саме було встановлено відсутність товариства за місцезнаходженням, а також господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Лабіринт-АВТ" за укладеним договором відбувались до дати анулювання свідоцтва ПДВ ТОВ "Лабіринт-АВТ".

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) . Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. за №168/97-ВР (який був чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені нормами Податкового кодексу України (2755-17) .

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, вищезазначені податкові накладні, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України (2755-17) , реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". ТОВ "Лабіринт-АВТ", на час вчинення правочину було зареєстровано у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

На виконання викладеного в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2012 року, судом було витребувано у позивача письмові пояснення керівника та відповідальних осіб щодо особи, які представляли контрагентів позивача при укладанні угоди та виконання робіт (передачі товарі); докази передачі товару позивачу (документи щодо оренди транспорту, приміщень);документи, на підставі яких позивачем було використано в господарській діяльності отримане від контрагентів (зберігання, продаж, використання) та у відповідача копії податкових декларацій контрагента позивача, докази визначення йому податкових зобов'язань, копії пояснень посадових осіб та інформацію про наявні кримінальні справи, всі документи на підставі яких було призначено та проведено перевірку.

Позивачем на вимогу суду були надані письмові пояснення, за змістом яких вбачається, що станом на червень 2009 року ТОВ "Лабіринт-АВТ" було зареєстровано в ЄДР, що підтверджується довідкою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.08.2011року. Також, позивачем надано докази подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності товариства, а саме договори поставки, видаткові накладні та податкові накладні.

Проте, додаткових доказів відповідачем по справі в ході судового розгляду справи суду надано не було.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158- 163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

1. Позов товариства з обмеженої відповідальністю "Енглер-Софт" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва від 08.04.2011р. №0000432305.

постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.