Обставини справи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.11.2012 № 0010831702, № 0010821702.

06.03.2013 року відкрито провадження у справі, проведено підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до розгляду у судовому засіданні, про що постановлено ухвали.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства про донарахування податку на додану вартість у розмірі 2 667,72 грн. здійснено податковим органом за фактом порушення ФОП ОСОБА_1 пп. 185.1. ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 розділу V Податкового Кодексу України (2755-17) від 02.12.2010р. № 2756-VI (із змінами та доповненням) при формуванні податкового кредиту з ПДВ, оскільки позивачем не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентом ПП "Ротонда Торг" за період з 01.01.2011по 31.01.2011.

Платник податків зазначає, що господарська операція з придбання товарно-матеріальних цінностій у ПП "Ротонда Торг" має реальний характер, рух товарів від продавця до покупця, підтверджується первинною податковою та бухгалтерською документацією, оприбуткування товару та подальше його використання у господарської діяльності позивача підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду справи повідомлений належним чином, до канцелярії суду надав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день і місце його проведення повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, до канцелярії суду надав письмові заперечення на адміністративний позов, в задоволенні якого просив відмовити у повному обсязі. Не визнаючи адміністративний позов, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача, посилаючись на встановлення порушень під час перевірки вимог Податкового кодексу (2755-17) в частині формування позивачем податкового кредиту, внаслідок чого обґрунтовано визначення грошових зобов'язань та нараховання штрафних санкцій з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб є обґрунтованим та передбачено податковим законодавством.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, з огляду на неявку представників сторін, розглядаючи справу у відповідності до приписів п.4.6 ст. 128 КАС України, суд, -

Позивач є фізичною особою - підприємцем (ідентифікаційний код НОМЕР_3), зареєстрований Первомайською районною державною адміністрацією 10.03.2004 року, узятий на податковий облік в податковому органі платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на додану вартість, та платником податку на доходи фізичних осіб.

У відповідності до статті 16 ПК України, кореспондованої з положень ст.67 Контституції України зобов'язаний сплачувати податки і збори, в порядку і розмірах, встановлених законом.

Посадовими особами податкового органу у період з 30 жовтня 2012 по 05 листопада 2012 проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством "Ротонда Торг" (код ЄДРПОУ 36165656 за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, за результатами якої складений Акт від 12.11.2012 №1478/1702/НОМЕР_3 (далі акт перевірки).

На підставі названого акта перевірки 19 листопада 2012 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення (фактично отримані позивачем 22.02.2013р.) № 0010831702, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб сумою 2 001,79 грн., в тому числі, за основним платежем у сумі 2000,79 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,0 грн., №0010821702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість сумою 2 668,72 грн. в тому числі, за основним платежем сумою 2 667,72 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Сума донарахування грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011р у розмірі 2 000,79 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення платником податків п.п. 164.1.3; п. 164.1 ст. 164; п. 167.1. ст. 167 Податкового Кодексу України від 02.12.2010, у зв'язку з завищенням валових витрат у сумі 13 338,60 грн., внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів у контрагента ПП "Ротонда Торг".

Позивач вважає, що вищезазначені висновки відповідача є необґрунтованими та не відповідають нормам закону.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На вимогу ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (2755-17) , який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до пп. 14.1.27. пп. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно до п.177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. З системного аналізу даних правових норм вбачається, що до складу валових витрат, платник має право віднести тільки ті витрати, які підтверджені первинними документами витрачених сум (платіжними документами) та тільки ті витрати, за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

Як зазначено в акті перевірки, в порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"№13-92 від 26.12.1992р. та п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України, ФОП ОСОБА_1 завищено суму валових витрат, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за даними податкового органу на суму 8 825,57 грн. за період 2009-2011рр. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів у контрагентів ПП "Визит Торг", ПП "Ротонда Торг".

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що платником податків необґрунтовано включено до їх складу витрати на придбання товарів у ПП "Визит Торг", ПП "Ротонда Торг" за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки товарів.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що відносно владних суб'єктів господарювання складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

За даними податкового органу у ПП "Ротонда Торг" відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами -постачальниками та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам -покупцям.

Податковим органом встановлено, що відносно посадових осіб контрагентів Позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства. Як вказано в Акті перевірки, проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності контрагента позивача (ПП "Ротонда Торг"), встановлені ознаки фіктивності, передбачені ст. 55-1 Господарського Кодексу України. Враховуючи даний факт, вбачається проведення транзитних фінансових потоків спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Не мають реального товарного характеру ( платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Проте, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що є первинні документи, які спростовують висновки податкового органу про завищення платником податків суми валових витрат та порушення податкового законодавства під час формування об'єкта оподаткування податку на доходи фізичних осіб.

02 вересня 2009року між ФОП ОСОБА_1 ( надалі- Покупець) та ПП "Ротонда-Торг" (надалі- Продавець) укладено Договір поставки № 03-09, згідно з яким Продавець передає у власність Покупця товар, а Покупець приймає і оплачує цей товар на умовах цього договору (а.с.35).

Продавець продав Покупцю товар: пластівці рисові, про що свідчить видаткова накладна № 104 від 05.01.2011р. на суму 16 005,60 грн. у тому числі ПДВ- 2 667,60 грн. та податкова накладна від 05.01.11 № 104 сумою з ПДВ 16 005,60 грн. (а.с.36-37).

Покупець сплатив за отриманий товар грошові кошти, про що свідчить фіскальний чек від 27.01.2011р. на суму 10 000,0 грн., та фіскальний чек від 28.01.2011р. на суму 6 005,6 грн. Продавець видав Покупцю податкову накладну № 104 від 05.01.2011р.

Отже, як убачається з наведеного, бухгалтерськими та податковими документами зафіксовано факт вчинення суб'єктами господарювання факт дій, направлених на виконання господарських зобов'язань в рамках своєї діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно акта перевірки та матеріалів, які залучені позивачем до позову, основним видом господарської діяльності позивача визначена оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами. Товари, придбані ФОП ОСОБА_1 у ПП "Ротонда Торг" були в подальшому використані в господарської діяльності позивача, а саме реалізовані підприємствам АР Крим.

Відповідач детально відображає усі операції по продажу даних товарів, із зазначенням ЄДРПОУ, назви підприємств, вартість товару та ПДВ (арк. Акту № 4). Таким чином, доводи податкового органу відносно невизнання вищевказаних господарських операції з господарською діяльністю позивача та використання цього товару в господарської діяльності позивача необгрунтовані, та фактично спростовуються самим відповідачем.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України (2755-17) , до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту за висновками податкового органу пов'язано з тим, що платником податків необґрунтовано включено до їх складу суми сплаченого (нарахованого) ПДВ на придбання товарів у ПП "Ротонда Торг" за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки товарів. Також, сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що були складені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, за висновками яких встановлено нікчемність укладених ПП "Ротонда Торг" з контрагентами - постачальниками (покупцями).

За даними відповідача у ПП "Ротонда Торг" відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами -постачальниками та по операціях з продажу цих товарів підприємствам -покупцям.

Податковим органом, про що сказано в акті перевірки, встановлено незнаходження платника податків за юридичною адресою, а також безпідставне формування податкового кредиту підприємствам реального сектора економіки.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем ПП "Ротонда Торг" угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу, Крім того, відносно посадових осіб контрагентів позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства.

Проте, доказами, залученими до позову, та самим актом перевірки, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення Позивачем суми податкового кредиту.

Як було зазначено вище, в 2011році ФОП ОСОБА_1 здійснювала придбання товарів (продуктів харчування) у ПП "Ротонда Торг" на підставі договору постачання № 03-09 від 02.09.2009р.

Отримання товару підтверджується видатковою та податковою накладними, позивачем проведена оплата вартості отриманого від ПП "Ротонда Торг" товару, що підтверджується фіскальними чеками.

По факту поставки/оплати товару ПП "Ротонда Торг", виписані податкові накладні. Вказані податкові накладні отримані Позивачем та включені до реєстру податкових накладних за відповідні податкові періоди 2011 року.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, та проведена їх оплата, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним. У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (по даті отримання товарів, що підтверджено податковою накладною) по даті оплати товарів відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту на суму ПДВ - 2 667,72 грн.

Отже, вказані податкові накладні, які оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства, є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами, тобто документами, які згідно з вимогами ст. 138 ПК України повинні підтверджувати витрати позивача, та надають право на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям.

Постачальник - ПП "Ротонда Торг" відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України мали право виписки податкових накладних на час їх складання, так як були зареєстровані платниками ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua): ПРИВАТНЕ ПIДПРИЄМСТВО "РОТОНДА ТОРГ", номер свiдоцтва платника ПДВ - 100147198, дата анулювання свідоцтва платника ПДВ -- 14.04.2010, ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "РОТОНДА ТОРГ", номер свiдоцтва платника ПДВ - 100280965, дата анулювання свідоцтва платника ПДВ -- 11.04.2012.

Тобто, на момент проведення господарських операції у контрагента позивача свідоцтво платника ПДВ було чинним.

Водночас ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товару від ПП "Ротонда Торг". Первинними документами підтверджується: реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; податковий статус контрагентів позивача як платника ПДВ на час здійснення господарських операцій; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні угод з контрагентами - постачальниками. А відтак, податковий кредит, нарахований позивачем по операціях придбання товарів у ПП "Ротонда Торг", є обґрунтованим та відповідає нормам Податкового кодексу України (2755-17) .

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладеного ФОП ОСОБА_1 з ПП "Ротонда Торг", правочину суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод.

Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині. Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають. Виходячи з положень розділу IV ГК України (436-15) , господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст. Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується з нормами Податкового кодексу України (2755-17) .

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, Податкового кодексу України (2755-17) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Суд зазначає, що між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Ротонда Торг", були вчинені господарські операції з придбання товарів. Оплата за угодою була здійсненна позивачем повністю.

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальником спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України. Таким чином, викладене спростовує висновок податкового органу, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, податковим органом не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом втановлено, що податковим органом належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених ФОП ОСОБА_1 з ПП "Ротонда Торг", правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними. В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Матеріали перевірки свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарів від ПП "Ротонда Торг", на які позивач посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту та включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем ничем ні спростовані.

Податковим органом не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо. Податковий орган також не надав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника податків.

Оцінивши повідомлені сторонам докази, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи висновок про задоволення позову, суд вважає можливим здійснити розподіл судових витрат на користь позивача суми, відповідно до сплаченого при зверненні до суду розміру судового збору, в порядку, встановленому ч.1 ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 94, 158- 163 КАС України, суд, -

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 19 листопада 2013 року № 0010821702, № 0010831702.

3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судовий збір у розмірі 116,70 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.