Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0000812202 від 10.07.2012 та №0000822202 від 10.07.2012.

У судовому засіданні 04.02.2013 були допитані свідки Цокало Ілля Ілліч та Кайчев Сергій Іванович, які в порядку статті 141 Кодексу адміністративного судочинства України були приведені до присяги, зі змістом статей 384, 385 Кримінального кодексу України були ознайомлені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов’язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Кастом - Трейд Україна" та ТОВ "Омега Імпорт" за період травень 2011 року. Підставою для нарахування сум податку на додану вартість та податку на прибуток став висновок податкового органу про відсутність у позивача прав на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Кастом - Трейд Україна" за договором купівлі - продажу № 12/01/11 від 12.01.2011 та ТОВ "Омега Імпорт" за договором купівлі - продажу № 31/01/11 від 31.01.2011.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що суми податку на додану вартість, за рахунок яких було сформовано податковий кредит та витрати, які були віднесені до валових за листопад 2011 року були сформовані по правовідносинам з ТОВ "Кастом - Трейд Україна" за договором купівлі - продажу № 12/01/11 від 12.01.2011 та ТОВ "Омега Імпорт" за договором купівлі - продажу № 31/01/11 від 31.01.2011, які мали реальний характер, та за якими було поставлено товар використаний позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 20.02.2013 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 17.12.2012 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені під час судових засідань аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 358/22-2/33937992 від 19.06.2012.

У судовому засіданні 20.02.2013 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В період з 06.06.2012 по 12.06.2012 Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" при взаємовідносинах з ТОВ "Кастом - Трейд Україна" та ТОВ "Омега Імпорт" за період травень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, частини першої статті 203, пунктів 1, 2, 3 статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.4, 2.5, 2.15,2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (z0168-95) , в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 1308713,00 грн. та пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, частини першої статті 203, пунктів 1, 2, 3 статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1138011,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Проведеною перевіркою встановлено відображення у податковому обліку ТОВ "Торговий дім "Вассма" взаємовідносин з ТОВ "Кастом - Трейд Україна" за травень 2011 року на підставі договору купівлі - продажу № 12/01/11 від 12.01.2011.

В ході проведення перевірки ТОВ "Торговий дім "Вассма" відображення у податковому обліку взаємовідносин із ТОВ "Кастом - Трейд Україна" було встановлено наступне:

- відсутність документів, які засвідчують перевезення товару до складу ТОВ "Торговий дім "Вассма", а саме: відповідно до пункту 2.2 договору № 12/01/11 від 12.01.2011 ТОВ "Торговий дім "Вассма" зобов'язується прийняти товар та вивезти його своїми силами та за власний рахунок, водночас до перевірки не було надано пояснення та/або документальне підтвердження щодо транспортування товару від постачальника до покупця;

- підпис у договорі № 12/01/11 від 12.01.2011 від імені директора ТОВ "Торговий дім "Вассма" Власенка А.І. відтворений факсимільним способом, що суперечить пунктам 2, 3 статті 207 Цивільного кодексу України та іншим нормативним актам;

- у наданих до перевірки видаткових накладних, не вказані П.І.П. особи, яка отримувала товар, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, реквізити довіреності на отримання ТМЦ, що суперечить Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність" (996-14) та іншим нормативним актам;

- у наданих до перевірки видаткових накладних, підпис особи, яка отримувала товар відтворений факсимільним способом, що є порушенням Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність" (996-14) та інших нормативних актів;

- відхилення між показниками відображеними у бухгалтерському обліку ТОВ "Торговий дім "Вассма" та фактично наявними первинними документами які підтверджують вказані правовідносини на суму 29513,48 грн.;

- наявність складеного Васильківською ОДПІ ДПС акта № 181/22-00/35731810 від 02.04.2012, яким встановлено вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ "Кастом - Трейд Україна" з контрагентами - покупцями та недотримання вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України та пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Проведеною перевіркою встановлено відображення у податкову обліку ТОВ "Торговий дім "Вассма" взаємовідносин з ТОВ "Омега Імпорт" за травень 2011 року на підставі договору купівлі - продажу № 31/01/11 від 31.01.2011.

В ході проведення перевірки ТОВ "Торговий дім "Вассма" відображення у податковому обліку взаємовідносин із ТОВ "Омега Імпорт" було встановлено наступне:

- відсутність документів, які засвідчують перевезення товару до складу ТОВ "Торговий дім "Вассма", а саме: відповідно до пункту 2.2 договору № 31/01/11 від 31.01.2011 ТОВ "Торговий дім "Вассма" зобов'язується прийняти товар та вивезти його своїми силами та за власний рахунок, водночас до перевірки не було надано пояснення та/або документальне підтвердження щодо транспортування товару від постачальника до покупця;

- підпис у договорі № 31/01/11 від 31.01.2011 від імені директора ТОВ "Торговий дім "Вассма" Власенка А.І. відтворений факсимільним способом, що суперечить пунктам 2,3 статті 207 Цивільного кодексу України та іншим нормативним актам;

- отримано від ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС акт № 136/3-23-60 від 09.02.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Омега Імпорт" код за ЄДРПОУ 37164894 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за період лютий, травень 2011 року ".

За результатами перевірки складено акт № 358/22-2/33937992 від 19.06.2012 на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення №0000812202 від 10.07.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 1138012 грн. та №0000822202 від 10.07.2012 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1308713,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" не погоджуючись податковими повідомленнями - рішеннями №0000812202 від 10.07.2012 та №0000822202 від 10.07.2012 та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з’ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п’ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з’ясування всіх обставин справи зобов’язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України (92-15) ; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України (92-15) , для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об’єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України (2755-17) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 (v0742760-11) .

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що, відповідач необґрунтовано дійшов висновку про нікчемність його господарських відносин з ТОВ "Кастом - Трейд Україна" за договором купівлі - продажу № 12/01/11 від 12.01.2011 та ТОВ "Омега Імпорт" за договором купівлі - продажу № 31/01/11 від 31.01.2011, оскільки вони мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинними документами.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Кастом - Трейд Україна" за та ТОВ "Омега Імпорт" за договором купівлі - продажу № 31/01/11 від 31.01.2011 позивачем надано суду копії зазначених договорів, видаткові накладні, вантажно - митні декларації, подорожні листи, подорожні листи службового легкового автомобіля, платіжні доручення та банківські виписки.

В договорах № 12/01/11 від 12.01.2011 та № 31/01/11 від 31.01.2011 підпис від імені директора позивача Власенка А.І. відтворений факсимільним способом. Зазначений факт був встановлений під час проведення перевірки та не заперечується позивачем.

Відповідно до частини третьої статті 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Отже факсимільне відтворення підпису може допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Позивач зазначаючи про правомірність використання факсимільного підпису при підписанні договорів № 12/01/11 від 12.01.2011 та № 31/01/11 від 31.01.2011 посилався на те, що в додатках №1 до зазначених договорів було обмовлено право позивача на використання факсимільного відтворення підпису у будь - яких договорах, видаткових накладних та інших документах, водночас вони не можуть бути прийняті судом з огляду на те, що додатки №1 є частинами зазначених договорів, а отже є чинними тільки після їх укладання, з огляду на що не може надавати позивачу прав на використання факсимільного підпису при підписанні самих договорів.

Інших доводів та доказів на підтвердження правомірності факсимільного відтворення підпису директора позивача при підписанні договорів № 12/01/11 від 12.01.2011 та № 31/01/11 від 31.01.2011 позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про неможливість їх надання.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що чинним законодавством прямо не передбачено можливості факсимільного відтворення підпису при підписанні договорів купівлі - продажу, а також те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження наявності в нього права на факсимільне відтворення підпису при підписанні договорів № 12/01/11 від 12.01.2011 та № 31/01/11 від 31.01.2011, зазначені договори були укладені з порушення вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем видаткових накладних в графі "Отримав(ла)" міститься підпис та печатка позивача, водночас не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис.

Таким чином, з видаткових накладних є неможливим встановити, хто саме їх підписав, а отже встановити осіб, які прийняли товар.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що видаткові накладні, копії яких надані позивачем на підтвердження здійснення поставки та транспортування товару не можуть бути прийняті судом у якості первинних документів, а отже підтверджувати факт здійснення ТОВ "Кастом - Трейд Україна" та ТОВ "Омега Імпорт" поставки позивачу товару.

Надані позивачем на підтвердження здійснення оплати за отриманий товар за договорами № 12/01/11 від 12.01.2011 та № 31/01/11 від 31.01.2011 платіжні доручення роздруковані позивачем з системи "Клієнт - Банк" та крім підпису та печатки позивача якими засвідчено відповідність копії оригіналу не містять більше будь - яких підписів чи печаток, зокрема банку, які б підтверджували їх дійсність, а отже не можуть бути прийняті судом як належний доказ на підтвердження факту перерахування позивачем коштів на користь ТОВ "Кастом - Трейд Україна" та ТОВ "Омега Імпорт".

Виписки по рахунку надані позивачем на підтвердження факту перерахування коштів на користь ТОВ "Кастом - Трейд Україна" та ТОВ "Омега Імпорт" не засвідчені підписом відповідної посадової особи банку з зазначення її особи та посади, а містять лише відбиток печатки банківського відділення, з огляду на що не можуть належним чином засвідчувати факт здійснення позивачем операцій відображених в них.

Отже, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження факту перерахування коштів контрагентам ТОВ "Кастом - Трейд Україна" та ТОВ "Омега Імпорт" за товар отриманий за договорами № 12/01/11 від 12.01.2011 та № 31/01/11 від 31.01.2011.

Відповідно до наданих позивачем подорожних листів йому було надано послуги з перевезення, водночас з них не вбачається можливим встановити транспортування чого саме здійснювалось, а отже вони можуть засвідчувати лише факт наявності у позивача можливості здійснення перевезення товару, водночас не можуть засвідчувати факт здійснення транспортування товару саме за договорами № 12/01/11 від 12.01.2011 та № 31/01/11 від 31.01.2011.

Надані позивачем товарно - транспорті накладні не приймаються судом до уваги з огляду на те, що з них не вбачається можливим встановити факт того, що товар імпорт якого було здійснено було поставлено саме позивачу за договорами № 12/01/11 від 12.01.2011 та № 31/01/11 від 31.01.2011.

З огляду на викладене, враховуючи те, що надані позивачем первинні документи на підтвердження факту здійснення поставки товару та оплати за нього за договорами № 12/01/11 від 12.01.2011 та № 31/01/11 від 31.01.2011 складні з порушенням вимог чинного законодавства чи не можуть належним чином засвідчувати факт здійснення поставки товару саме за вказаними договорами, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності договорів укладених з контрагентами ТОВ "Кастом - Трейд Україна" за договором купівлі - продажу № 12/01/11 від 12.01.2011 та ТОВ "Омега Імпорт" за договором купівлі - продажу № 31/01/11 від 31.01.2011, а отже не доведено факт здійснення поставки товару.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентами ТОВ "Кастом - Трейд Україна" за договором купівлі - продажу № 12/01/11 від 12.01.2011 та ТОВ "Омега Імпорт" за договором купівлі - продажу № 31/01/11 від 31.01.2011, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69- 71, 94, 160- 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0000812202 від 10.07.2012 та №0000822202 від 10.07.2012 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.