Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2013 №0000152220 та №0000162220, якими позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 233 034,00 грн. (186 667,00 грн. - основний платіж, 46 667,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та з податку на прибуток в розмірі 214 667.00 грн. (214 667,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ним правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару, отриманого від контрагента ТОВ "Остін Трейд", оскільки на момент здійснення спірних операцій вказаний контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, факти передання товарів від контрагента-постачальника до покупця (позивача) підтверджені первинними документами, а отже, на думку позивача, укладення та виконання договорів відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків та носять реальний характер.

Позивач також вважає, що висновки працівників ДПІ у Дніпровському районі м. Києва щодо нікчемності правочинів, укладених між ним і його контрагентами, не підтверджені належними документальними доказами, які б свідчили про наявність у ПП "Тікич" умислу на отримання лише незаконної податкової вигоди та відсутність у товариства наміру досягнення фінансово-господарського результату.

Зазначає, що ним правомірно включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за перевіряємий період, а можливі порушення податкового законодавства, допущені контрагентом ПП "Тікич", (як, наприклад, підписання первинних документів від імені директора іншою особою, несплата суми податку на додану вартість до бюджету, неподання податкової звітності, заниження своїх податкових зобов'язань, недійсність податкових накладних і т. п.), не можуть виступати для платника податків підставою для позбавлення права на податковий кредит.

Таким чином, висновки Акту перевірки про те, що ПП "Тікич" допустило зазначені вище порушення чинного податкового законодавства, на думку позивача, не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому спірні податкові повідомлення-рішення по визначенню ПП "Тікич" податкових зобов'язань з податку на прибуток, з податку на додану вартість є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає свої рішення обґрунтованими та прийнятими без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, які свідчать про порушення позивачем положень Податкового кодексу України (2755-17) .

В судове засідання представник позивача не з'явився, від нього надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні за наявними документами у справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча заперечував проти розгляду справи за його відсутності

Суд відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Приватне підприємство "Тікич" (ідентифікаційний код 21674079) зареєстровано 17 01.10.1997 року Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією. Вказане підприємство розташоване за адресою: 02218, м. Київ, вул. Райдужна, 2-Б, кв.108.

ПП "Тікич" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.10.2001 року за № 06687 та перебуває на обліку у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва № 35600192 (форма № 2-Р) ПП "Тікич" є платником податку на додану вартість з 20.05.2002 року (індивідуальний податковий номер 216740726531).

До видів діяльності ПП "Тікич" за КВЕД відповідно відноситься, зокрема, 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, 47.78 - роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, 3320 - установлення та монтаж машин і устаткування.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва на підставі направлення № 2564 від 13.12.2012р., пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 04.12.2012 року за № 1993, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Тікич" з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податків і зборів по взаємовідносинах з ТОВ "Остін Трейд", за результатами якої складено Акт від 26.12.2012 року № 6069/22-/-21674079 (далі - Акт перевірки від 26.12.2012 року № 6069/22-/-21674079).

Як вбачається з акту перевірки (п.3.1.2.), на думку податкового органу, за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року має місце заниження податку на прибуток на загальну суму 214667,00 грн., у т.ч. за 2-3 квартал 2011 року на суму 131 292,00 грн., за 2-4 квартал 2011 року на суму 214 667,00 грн.

В ході перевірки встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Остін Трейд" (код з ЄДР 37582931).

Податковий орган в акті вказує, що згідно наданим до перевірки документам та регістрам бухгалтерського та податкового обліку ПП "Тікич" у періоді, що перевірявся отримано від ТОВ "ФК Соларіс" цінності (насоси, електродвигуни) на загальну суму 933 333,33грн. без урахування ПДВ. Дану суму ПП "Тікич" було включено до витрат на придбання товарів (робіт, послуг) декларації з податку на прибуток.

В Акті перевірки зазначено, що в провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м. Києва перебуває кримінальна справа № 80-0263 по обвинуваченню посадових осіб ТОВ "Остін Трейд" (код ЄДРПОУ 37582931) у вчиненні ними злочинів передбачених ч.2 ст. 205 КК України.

В процесі досудового слідства встановлено, що в період 2011р. невстановленими

особами, створено суб'єкт підприємницької діяльності (юридичні особи) ТОВ "Остін Трейд" з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

ТОВ "Остін Трейд" (код ЄДРПОУ 37582931). Зареєстровано 31.03.11 в Згурівський районній державній адміністрації за №13361020000000445 Свідоцтво платника ПДВ від 15.06.2011р. №100340828 анульоване 10.01.12р. Перебуває на обліку в Яготинській МДШ (Згурівське відділення) Київської області ДПС від 01.04.2011 за №634. Стан підприємства "8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Директор, головний бухгалтер та засновник - ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) громадянин Росії.

Податковим органом під час перевірки використано пояснення громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 який згідно реєстраційної документації значиться керівником, головним бухгалтером та засновником ТОВ "Остін Трейд" (код ЄДРПОУ 375825931) пояснив, що засновником та директором цього підприємства він не являється, ким та коли здійснювалась реєстрація підприємства йому не відомо, майно та грошові кошти до статутного фонду ТОВ "Остін Трейд" він не вносив, будь-які документи цього підприємства, включаючи статутні він не складав та не підписував, розрахункові рахунки підприємства в будь-яких банківських установах він не відкривав. ОСОБА_2 пояснив, що навесні 2011 року він погодився на прохання незнайомої людини на ім'я ОСОБА_3 за винагороду у розмірі 5000 рублів РФ перевезти конверт з документами у м. Київ. проте який зміст документів йому не відомо, та ніякої участі в реєстрації будь-яких підприємств, включаючи ТОВ "Остін Трейд" він не брав та ніяких документів не підписував.

Зазначені пояснення під час розгляду справи ДПІ не надано. У матеріалах справи міститься протокол допиту свідка від 10.12.12 р. з матеріалів кримінальної справи, що не відповідає вимогам ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може прийматися до уваги, оскільки не звірена судом з оригіналом.

Податковим органом зроблено висновок, що підприємства створені ОСОБА_2 задля прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 83 ПК України пояснення сторонніх осіб не можуть прийматися у якості доказів при формуванні висновків акту перевірки.

Не зважаючи на зазначене, в Акті перевірки встановлені порушення п.1, п.5 ст.203. п.1. п.2 ст. 215, п.1 ст.216, сі.228, ст.626, ст.629, сі.650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ПП "Тікич" з ТОВ "Остін Трейд" за період з 01.07.11 по 31.12.11 року.

Виходячи з наведеного в акті податковим органом зроблено висновок, що позивачем порушено п.п.139.1.9 п. 139.1. ст. 13.9 Податкового Кодексу України (2755-17) від 02.12.10 № 2755-V1, із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 214667,00 грн., у тому числі за 2-3 квартал 2011 р. на суму 131292,00 грн. за 2-4 квартал 2011р. на суму 214667,00 грн.

Відносно ПДВ, в Акті перевірки зазначено (п. 3.2.1.,), що за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року встановлено завищення податкового кредиту на 186 667,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення п. 198.2, 198.3. 198,6 статті 198. п. 201.4, ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-V1 із змінами та доповненнями встановлено заниження податку на додану вартість на - загальну суму 186667,00 грн. у тому числі за липень 2011р. на суму 41167,00грн., за серпень 2011р. - 34000,00 грн.., за вересень 2011р. - 39000,00 грн., за жовтень 2011 р. 46513,00 грн., листопад 2011р. - 25987, 00грн.

На підставі Акту перевірки від 26.12.2012 року №6069/22-222-21674079 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 11.01.2013 №0000152220, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 233 034,00 грн. (186 667,00 грн. - основний платіж, 46 667,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та податкове повідомлення-рішення від 11.01.2013 №0000162220, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 214 667.00 грн. (214 667,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погодившись з вищевказаними рішеннями позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2011 року ПП " "Тікич"" (Покупець) та ТОВ "Остін Трейд" (Постачальник) було укладено договір поставки № 100111, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити електродвигуни у кількості, у строки, за ціною та якісними характеристиками, узгодженими сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору.

Суд зауважує, що серед умов договору відсутні положення які суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, або спрямовані на заволодіння майном держави у дохідній частині бюджету.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року (v0742760-11) , з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

У той же час, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження спірних операцій позивачем до матеріалів справи надано наступні документи, на підставі яких формувалися валові витрати та податковий кредит:

- видаткова накладна № 010705 від 01.07.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 41 666,67 грн., ПДВ - 8 333,33 грн. разом 50 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 160805 від 16.08.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 35 000 грн., ПДВ - 7000,00 грн. разом 42 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 190805 від 19.08.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 24 166,67 грн., ПДВ - 4 833,33 грн. разом 29 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 260805 від 26.08.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 16 666,67 грн., ПДВ - 3 333,33 грн. разом 20 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 300805 від 30.08.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 18 333,33 грн., ПДВ - 3 666,67 грн. разом 22 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 020905 від 02.09.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 15 833,33 грн., ПДВ - 3 166,67 грн. разом 19 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 070905 від 07.09.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 20.833,33 грн., ПДВ - 4 166,67 грн. разом 25 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 140905 від 14.09.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 62 500,00 грн., ПДВ - 12 500,00 грн. разом 75 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 160905 від 16.09.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 22 500,00 грн., ПДВ - 4 500,00 грн. разом 27 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 190905 від 19.09.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 29 166,67 грн., ПДВ - 5 833,33 грн. разом 35 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 230905 від 23.09.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 20 833,33 грн., ПДВ - 4 166,67 грн. разом 25 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 290905 від 29.09.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 23 333,33 грн., ПДВ - 4 666,67 грн. разом 28 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 031005 від 03.10.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 24 166,67 грн., ПДВ - 4 833,33 грн. разом 29 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 0715 від 07.10.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 25 000,00 грн., ПДВ - 5 000,00 грн. разом 30 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 111005 від 11.10.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 25 000,00 грн., ПДВ - 5 000,00 грн. разом 30 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 141005 від 14.10.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 33 333,33 грн., ПДВ - 6 666,67 грн. разом 40 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 211005 від 21.10.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 33 333,33 грн., ПДВ - 6 666,67 грн. разом 40 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 111005 від 11.10.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 66 666,67 грн., ПДВ - 13 333,33 грн. разом 80 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 251005 від 25.10.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 38 333,33 грн., ПДВ - 7 666,67 грн. разом 46 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 141106 від 14.11.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 41 666,67 грн., ПДВ - 8 333,33 грн. разом 50 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 251105 від 25.11.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 75 000,00 грн., ПДВ - 15 000,00 грн. разом 90 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 120805 від 12.08.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 55 000,00 грн., ПДВ - 11 000,00 грн. разом 66 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 030805 від 03.08.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 20 833,33 грн., ПДВ - 4 166,67 грн. разом 25 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 270706 від 27.07.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 41 666,67 грн., ПДВ - 8 333,33 грн. разом 50 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 220705 від 22.07.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 21 666,67 грн., ПДВ - 4 333,33 грн. разом 26 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 120705 від 12.07.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 29 166,67 грн., ПДВ - 5 833,33 грн. разом 35 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 080705 від 08.07.2011 року видана ТОВ "Остін трейд" на суму 15 833,33 грн., ПДВ - 3 166,67 грн. разом 19 000,00 грн.

Окрім того, щодо подальшого використання придбаних товарів, позивачем надано первинні документи, довіреності на отримання матеріальних цінностей та видаткові, накладні щодо подальшої реалізації придбаних товарів.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат та податкового кредиту регулювалися Податковим кодексом України (2755-17) від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п. 138.2. Податкового кодексу України (2755-17) витрати, які враховуються для, визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, наведені вище норми законодавства визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів, податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ. В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 (z0233-97) затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Згідно з частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (z0168-95) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (z0168-95) , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В даному випадку, як зазначено вище, ДПІ в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, під час розгляду справи не надала будь-яких доказів, у т.ч. визначених в акті перевірки, на підтвердження своїх доводів, покладених в основу оскаржуваних рішень.

Зокрема, ДПІ не надано належним чином завірених пояснень директорів контрагентів, протоколів їх допиту, будь-яких матеріалів вищезгаданих кримінальних справ, вироків у кримінальних справах, якими би встановлювались обставини протиправної діяльності контрагента або позивача, доказів проведення перевірок контрагента у рамках кримінальної справи, а отже відповідачем не доведено обставин, покладених в основу оскаржуваних рішень, а відтак і обґрунтованості оскаржуваних рішень.

При цьому, відносно пояснень ОСОБА_1 директора ТОВ "Туріон", про наявність яких йдеться в акті перевірки, слід зазначити, що самі по собі ці пояснення/покази, які за Актом перевірки по суті є одним із основних доказів ДПІ в обґрунтування оскаржуваного рішення, за відсутності, зокрема, висновків експертів у кримінальній справі або її проведеної ДПІ в порядку положень ст. 84 ПК України, відносно можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями, наявність яких (висновків експертизи) вже під час перевірки зумовлюється наведеними в акті висновками відносно підписання первинних документів іншими особами ніж директор, не свідчать про нездійснення спірних операцій, не свідчать про те, що первинні документи за операціями з позивачем не були підписані керівником. Наведені покази не є самостійною та достатньою підставою для невизнання юридичної значимості первинних документів, валових витрат та податкового кредиту. За відсутності зазначених експертних висновків, які по суті повинні були бути у ДПІ вже під час проведення перевірки, оскільки саме відносини стосовно підписання первинних документів неналежними на думку ДПІ особами покладені в основу висновків Акту перевірки, самі по собі ці покази не є підставою для відображення в Акті перевірки висновку про незаконність діяльності контрагента або підписання документів іншими (ніж керівник) особами, а отже наведені в акті перевірки доводи ДПІ з цього приводу не можуть братися до уваги в якості належного та допустимого доказу вчинення позивачем порушень податкового законодавства.

Також, слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача на що вказує аналіз операцій з придбання товарів та їх подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій були зареєстровані платниками ПДВ, що визнається сторонами, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні, які містять повну деталізацію товарів, видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають наведеним вище вимогам щодо форми і змісту цих документів.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій, спростовували підписання первинних документів та податкових накладних уповноваженою особою та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Під час розгляду справи ДПІ не було надано податкової звітності контрагентів позивача, з якої б вбачалась відсутність у цих осіб ресурсів для виконання спірних операцій.

Під час розгляду справи ДПІ не надано актів перевірок контрагентів позивачів, в яких аналізувалась звітність контрагентів, їх фінансово-господарські можливості.

Під час розгляду справи відповідач не довів необхідної певної кількості працівників контрагентів, які повинні бути наявними у останнього для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Виходячи з характеру спірних операцій, відповідач не довів обсягу і кількості інших ресурсів, які були необхідними для контрагентів позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Суд також зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Під час розгляду справи ДПІ не наведено обставин, які б перешкоджали наданню цих доказів, які повинні були бути у неї ще під час перевірки.

Суд також зазначає, що ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надала рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України, яким би встановлювалась реєстрація контрагента позивача на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в Акті перевірки.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішень суду, які набрали законної сили, прийнятих в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано в обґрунтування своїх доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, зокрема недекларування податкових зобов'язань, чого в даному випадку не доведено ДПІ, за загальним правилом самі по собі не є самостійною і достатньою підставою для висновку про відсутність у покупця права на податковий кредит з ПДВ та підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податковий кредит, сформованими за операціями з цим контрагентом.

Крім того суд зауважує Перевірка проводилась згідно із пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Згідно пп.78.1.1 Податкового кодексу України (2755-17) , оскільки за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В той же час, в судовому засіданні встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач наддав письмову відповідь на запит, разом з документальними підтвердженнями. Зазначене свідчить про відсутність підстав для проведення документальної позапланової перевірки згідно із пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не дотримався вимог ПК України (2755-17) , а відтак, відсутні визначені законом підстави для проведення перевірки.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України (2755-17) , рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як зазначено вище, в силу положень ч. 2 статті 71 КАС України, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази в обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Враховуючи наведене податковий орган не довів, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.