До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_3 (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0023341703 від 11 травня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2013 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно здійснив нарахування позивачу податку на землю з фізичних осіб, оскільки позивач є лише власником нежитлової будівлі, розташованої на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, та не є землекористувачем земельної ділянки, а відомості про позивача не внесено до даних земельного кадастру.

Крім того, позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, а тому звільнений від сплати земельного податку згідно пп. 4 п. 297.1. Податкового кодексу України (2755-17) .

Відповідач проти позову заперечував та звертав увагу суду на те, що податкове зобов'язання гр. ОСОБА_3 нараховане за земельні ділянки, які не оформлені у встановленому порядку. Той факт, що ОСОБА_3 є підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, відповідачем не заперечується. Проте, за його переконанням, така особа може звільнятися від сплати земельного податку лише за ті земельні ділянки, які надано їй у встановленому чинним законодавством порядку саме для здійснення підприємницької діяльності, і доходи від провадження якої оподатковуються єдиним податком. Оскільки у позивачки відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, нарахування та сплата земельного податку здійснюється на загальних підставах. З цих підстав, відповідач вважає спірне податкове повідомлення - рішення правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Свою позицію обґрунтовує нормами ст.ст. 126, 206 Земельного кодексу України, ст. ст. 270, 269, 274, 286, 297 Податкового кодексу України, ст. 3 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником двоповерхової нежитлової будівлі (літ. А) загальною площею 847, 9 кв. м., розташованої по АДРЕСА_1, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору купівлі-продажу та реєстраційного посвідчення про державну реєстрацію права власності (а.с. 40-42).

Належне позивачу приміщення передано в оренду частинами: ТОВ "Стигмат" (5,75 кв.м.), ТОВ "ФАРМАЦІЯ-ХХІ СТОЛІТТЯ" (92,4 кв.м.), ТОВ "АЛЬТАІС" (32 кв.м.), ФОП ОСОБА_4 (33,5 кв.м.), ТОВ "Сайнарама" (10 кв.м.), що підтверджується договорами оренди нежилого приміщення від 01 серпня 2009 року № 17/2, від 01 вересня 2011 року № 15, від 01 липня 2011 року № 12, від 01 жовтня 2011 року № 13/2, від 01 квітня 2011 року № 1 та актами прийому-передачі нежилих приміщень, наявними у матеріалах справи (а. с. 14-33).

Також судом було встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності з 26.11.2002 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, який наявний у матеріалах справи (а. с. 39). Основним видом діяльності позивача згідно Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД) є здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення (а.с.12).

ФОП ОСОБА_3 перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС та обрала спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією свідоцтва про сплату єдиного податку серії "И" № 813903 від 15.12.2010 року, термін дії якого - 2011 рік (а. с. 13).

11 травня 2011 року ДПІ у Солом'янському районі міста Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0023341703, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на землю з фізичних осіб на суму 49 552,27 грн.

Як встановлено судом, вказане податкове зобов'язання розраховане пропорційно частці земельної ділянки, яка припадає на нежитлове приміщення по вул. І.Клименка, 15 у м. Києві, що перебуває у власності позивача.

Не погоджуючись з висновками податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п. 14.1.72. статті 14 Податкового кодексу України).

Статтею 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Землекористувачами в розумінні п. 14.1.73. статті 14 Податкового кодексу України є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Документами, що посвідчують право власності на земельну ділянку є: державний акт, цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, свідоцтво про право на спадщину. Право постійно користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою який видається виключно юридичним особам, зазначеним у статті 92 Земельного кодексу України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частини 1-5 статті 126 Земельного кодексу України).

Пунктом 286.6. статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності.

Згідно п. 286.1. Податкового кодексу України (2755-17) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Як вбачається з матеріалів, наданих суду відповідачем, земельна ділянка по вул. Івана Клименка, 15, у м. Києві у державному земельному кадастрі зареєстрована (а. с…..).

Також судом було встановлено, що позивач провадить господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. З приводу вказаних обставин суд зазначає наступне.

Підпунктом 4 пункту 297.1. статті 297 Податкового кодексу встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Як вбачається зі змісту пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України звільнення платника єдиного податку від нарахування, сплати та подання звітності із земельного податку відбувається за умови використання земельної ділянки для провадження господарської діяльності

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається зі свідоцтва платника єдиного податку-позивача від 15.12.2010 року до основного виду підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 належить здавання в оренду власного нерухомого майна. При цьому згідно Свідоцтва платника єдиного податку серії И № 813903 від 15.12.2010 року, виданого на 2011 рік, місцем провадження господарської діяльності позивача вказано АДРЕСА_1.

Судом було також встановлено, що належна позивачу нежитлова будівля передано в оренду суб'єктам господарської діяльності, які сплачують за орендовані приміщення орендну плату.

Операції з оренди є за своєю суттю операціями з надання послуг, а орендна плата включає в себе не лише компенсацію витрат, але і відповідний прибуток орендаря, тому такі операції підпадають під визначення підприємницької діяльності, а платник єдиного податку - орендодавець - звільняється від сплати податку на землю.

Відповідно до частини 3 статті 263 Господарського кодексу України оренда засобів виробництва відносить до господарсько-торгівельної діяльності. Отже, належна ФОП ОСОБА_3 нежитлова будівля використовується нею при здійсненні господарської діяльності.

Таким чином, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки позивач є платником єдиного податку і використовує нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 для провадження підприємницької діяльності, нарахування йому податкового зобов'язання зі сплати податку за землю за використання земельної ділянки, яка знаходиться під цим приміщенням, є протиправним та суперечить вимогам пункту 297.1. статті 297 Податкового кодексу України.

Зазначена правова позиція також висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 23 квітня 2007 року №К-9157/06, від 10 листопада 2011 року № К-18091/09.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ФОП ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем та документально підтверджені витрати у розмірі 495,53 грн. з Державного бюджету України.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. (v2135760-11) №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись вимогами ст.ст. 69- 71, 94, 160- 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва № 0023341703 від 11 травня 2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 495,53 грн. (чотириста дев'яносто п'ять гривень 53 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби.

постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.