Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши адміністративну справу у порядку письмового провадження

за позовом Публічного акціонерного товариства «Деревообробний комбінат № 7» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Публічне акціонерне товариство «Деревообробний комбінат № 7» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2012 року № 0000992260 та від 15.11.2012 року № 0000982260.

В обґрунтування позивних вимог представник позивача зазначив, що висновки викладені в акті перевірки щодо порушень допущених позивачем при формуванні витрат є безпідставними та неправомірними, оскільки усі суми, які віднесені до складу валових витрат, підтверджуються первинними документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, документи надані до перевірки не у повному обсязі, а ті, що надані - складені із порушенням вимог законодавства України.

В судове засідання 06.02.2013 року представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС було проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 02.11.2012 року № 876/22-6/30531566 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України з результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 70 461 грн., а також порушення позивачем пп. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 66 973 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 року № 0000982260, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66 973 грн. та від 15.11.2012 року № 0000992260, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 70 461 грн.

Позивач на підтвердження господарських операцій з контрагентами ТОВ «Сидона», ТОВ «Сота-Пресс-Карт», ТОВ «Віп-Союз», ПП «Підряд» та ТОВ «Кошторисно-консалтингова група» за період, який перевірявся, надав до суду договори з ТОВ «Сидона» № 10-01/11 від 01.07.2011 року та № 10-01-12 від 10.01.2012 року про придбання дошки необробленої хвойних порід, з ТОВ «Сота-Пресс-Карт» № 3 від 14.09.2011 року про придбання меблевої фурнітури, з ТОВ «Кошторисно-консалтингова група» № 01/11790 від 17.10.2011 року про надання послуг з встановлення на персональні комп'ютери програмного комплексу АВК-5. Договори з ТОВ «Віп Союз» про придбання пиломатеріалів дубу обрізного та з ПП «Подряд» про придбання заготовок із сталі оцинкованої до перевірки та до суду позивачем не надано.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Сидона» та ТОВ «Сота-Пресс-Карт» відповідач в акті перевірки зазначив, що до перевірки не надано частину первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а ті, що надані, складені з порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, суд встановив, що у видаткових накладних № РН-159 від 23.08.2011 року, № РН 267 від 08.09.2011 року, № РН-1075 від 30.11.2011 року та № 2283 від 30.03.2012 року, складених ТОВ «Сидона» відсутні дані (ПІБ та посада особи), що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У податкових накладних № 214 від 23.08.2011 року, № 75 від 08.09.2011 року, № 301 від 30.11.2011 року у реквізитах як вид цивільно-правового договору зазначено договір поставки від 01.08.2011 року № 0108/11, а до перевірки надано договір № 10-01-11 від 01.08.2011 року, у податковій накладній № 303 від 30.03.2012 року реквізити цивільно-правового договору не зазначено. Таким чином, зазначені накладні не можуть бути підтвердженням виконання Договору № 10-01-11 від 01.08.2011 року.

Товарно-транспортні накладні на поставку товару від ТОВ «Сидона» до перевірки та до суду позивачем не надано.

Щодо господарських операцій з ТОВ «Сота-Пресс-Карт» відповідачем встановлено, що у видатковій накладній № 1601 від 16.09.2011 року, складеній на виконання договору поставки № 3 від 14.09.2011 року, відсутні дані (ПІБ та посада особи), що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У податкових накладних № 18 від 14.09.2011 року та № 24 від 16.09.2011 року не зазначено реквізити договору, а в реквізиті «форма проведених розрахунків» вказано «розрахунковий-рахунок № 1401». Що не дає змоги встановити, на виконання якого договору складені зазначені податкові накладні.

Товарно-транспортні накладні на поставку товару від ТОВ «Сота-Пресс-Карт» до перевірки та до суду позивачем не надано.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Віп Союз» відповідач зазначив, що до перевірки не надано частину первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а саме: товарно-транспортні накладні та договір поставки від 04.11.2011 № 724, на який є посилання у податковій накладній № 9 від 04.11.2011 року.

До суду позивач надав рахунок-фактуру № СФ-0000724 від 04.11.2011 року, видаткову накладну № РН-000773 від 07.11.2011 року, податкову накладну № 9 від 04.11.2011 року, та банківську виписку про перерахування на рахунок ТОВ «Віп Союз» грошових коштів у розмірі 32 010,00 грн. Товарно-транспортні накладні на підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Віп Союз» до суду не надано.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ПП «Подряд» суд встановив, що у первинних документах складених зазначеним контрагентом відсутні обов'язкові реквізити, а саме: у податковій накладній № 58 від 19.08.2011 року не заповнено реквізити договору, у податковій накладній № 41 від 11.08.2011 року вказано договір поставки № 203 від 07.07.2011 року, який до перевірки та до суду позивачем надано не було, у податковій накладній № 40 від 11.08.2011 року вказано договір поставки № 203 від 07.07.2011 року, який також до перевірки та до суду позивачем не надано.

Щодо первинної документації, складеної по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Кошторисно-консалтингова група» суд встановив, що у податковій накладній № 276 від 19.10.2011 року вказано договір про надання послуг № 01/11790 від 17.10.2011 року, який не надано позивачем ні до перевірки, ні до суду.

У зв'язку із встановленням вищевикладених обставин податковий орган дійшов висновку, що ПАТ «Деревообробний комбінат № 7» в порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України включило до складу валових витрат витрати по операціям з ТОВ «Сидона», ТОВ «Сота-Пресс-Карт» та ТОВ «Віп-Союз», які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, з цих же підстав податковим органом зроблено висновок про безпідставне включення до податкового кредиту сум ПДВ по накладним, отриманим позивачем від ТОВ «Сидона», ТОВ «Сота-Пресс-Карт», ТОВ «Віп-Союз», ПП «Підряд» та ТОВ «Кошторисно-консалтингова група», що оформлені з порушенням ст. 201 ПК України.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних Позивач зазначив, що перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснював самостійно власним транспортом. На підтвердження чого позивач надав подорожні листи на вантажні автомобілі № 869821 від 30.03.2011 року, № 927234 від 23.06.2011 року, № 927312 від 13.07.2011 року, № 963221 від 07.11.2011 року, № 927381 від 01.08.2011 року, № 927436 від 19.08.2011 року, № 963062 від 26.09.2011 року, № 927437 від 19.08.2011 року, № 927445 від 25.08.2011 року, № 963005 від 08.09.2011 року, № 963036 від 16.09.2011 року, № 927220 від 21.06.2011 року, № 121019 від 30.11.2011 року.

Суд, дослідивши вказані подорожні листи, дійшов висновку, що вони не можуть бути беззаперечним доказом транспортування товарно-матеріальних цінностей від контрагентів позивача, оскільки з їх змісту неможливо встановити який товар було перевезено, маршрут руху, кількість та вид вантажу.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (996-14) . Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 (z0168-95) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 (z0168-95) , первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 (v0742760-11) зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи суд встановив, що порушення оформлення первинних документів, викладені в акті перевірки дійсно мали місце, а відтак вказані документи не є належними первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (996-14) та належними доказами здійснення зазначених господарських операцій.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України до складу валових витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки податкового органу позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 97, 158, 160- 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Деревообробний комбінат №7» відмовити.

постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.