Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012. Підставою для нарахування податкових зобов'язань, зокрема, стало визнання податковим органом фінансово- господарських операцій за договорами купівлі - продажу такими, що відбулися без використання грошових коштів, без використання будь - яких товарно - матеріальних цінностей, без отримання прибутку, такими, що проведені серед пов'язаних осіб, протирічять статті 12 Закону України "Про іпотеку" та умовам Договору про спільну діяльність № 11/07 від 09.11.2007.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що наявність змін майнового стану учасників спільної діяльності, яка ставиться відповідачем під сумнів в акті перевірки підтверджується рішеннями сторін, які документально відображені в спільних рішеннях сторін Договору про спільну діяльність від 01.09.2010, 04.11.2010, 10.03.2011, 12.05.2011, 04.07.2011, 15.07.2011, відображенням в обліку сторін спільної діяльності, окрім такого активу як вклад у спільну діяльність, нового виду активу - майнових прав на частку у спільній діяльності та збільшенням розміру наявних у сторін активів.

Метою Договору про спільну діяльність є будівництво об'єкту, при цьому умови договору та чинне законодавство жодним чином не обмежують сторони у досягненні зазначеної мети, з огляду на що залучення коштів у тому числі шляхом розпорядження сторонами спільної діяльності створеного ними активу є способом досягнення мети, що відповідає умовам договору.

Також позивач посилався на те, що відповідач помилково ототожнив предмет іпотеки визначений в договорі іпотеки № 151407Z89 від 20.11.2007 та об'єкт відчуження за спірними договорами та дійшов висновку про порушення позивачем статті 12 Закону України "Про іпотеку" з огляду на те, що договір іпотеки та Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна не містять обтяжень такого виду як майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Представники позивача у судовому засіданні 26.12.2012 позовні вимоги підтримали повністю, надали додаткові усні пояснення та просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 10.12.2012 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 822/22-2/24725951 від 19.10.2012, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судовому засіданні 26.12.2012 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В період з 29.09.2012 по 12.10.2012 Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказів № 1318 від 12.09.2012 та № 1523 від 05.10.2012 була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтрейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 196.1.1 пункту 196 статті 196 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість на суму 1557471,00 грн.

В ході перевірки встановлено, що 09.11.2007 між ТОВ "Солтрейд" та БП "Солідарність" у формі ТОВ укладено договір про спільну діяльність, відповідно до якого сторони на основі внесення та об'єднання вкладів і особистої участі кожної з них, зобов'язуються діяти спільно без створення юридичної особи для спільного будівництва торговельно - громадського центру "Петрівка", розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Вербова, 21,23.

Договір про спільну діяльність знаходиться на обліку в ДПІ у Оболонському районі міста Києва за № 9965 від 09.11.2007 (код ЄДРПОУ 556665955).

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ "Солтрейд" здійснює вклад у вигляді грошових коштів у сумі 24 341 000,00 грн. та 20 595 000,00 грн., а БП "Солідарність" у формі ТОВ у вигляді об'єкту незавершеного будівництва, розміщеного на земельній ділянці, призначеній для будівництва об'єкта за адресою: м. Київ, вул. Вербова, 21,23 вартістю 4 796 539,94 грн. та земельної ділянки, на якій знаходиться вклад, загальною площею 6 257 кв. м., що належить учаснику згідно пункту 16 рішень Київської міської ради № 183/1393 від 15.04.2004 та №37/94 від 28.09.2006 та відповідно до Договору оренди земельних ділянок ВЕМ №844853 від 15.03.2007.

З метою отримання грошових коштів та виконання своїх зобов'язань за Договором про спільну діяльність ТОВ "Солтрейд" уклало кредитний договір № 151407К43 від 16.11.2007 з ВАТ "Державний експортно - імпортний банк України" для забезпечення якого було укладено іпотечний договір № 151407Z89 від 20.11.2007 відповідно до якого предметом іпотеки є: "право оренди земельної ділянки, загальною площею 6275 м2 ........, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Вербова, 21,23 та об'єкт незавершеного будівництва - торговельно - громадський центр "Петрівка, що розташований на даній земельній ділянці.. . "

Відповідно до пункту 1.8 договору № 151407Z89 від 20.11.2007 відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем дозволяється лише за письмовою згодою іпотекодержателя".

Згідно даних рахунку 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи", встановлено, що станом на 01.07.2009 внесок ТОВ "Солтрейд" в Договір про спільну діяльність складає 39595054,89 грн.

Станом на момент проведення перевірки будівництво не завершене та Договір про спільну діяльність є платником податків (не знято з обліку).

В ході перевірки встановлено, що між Договором про спільну діяльність та ТОВ "Солтрейд" було укладено договори купівлі - продажу (відступлення часток) на загальну суму 22438035,60 грн., об'єктом продажу за якими є частка у праві власності на майно, яка належить до спільної часткової власності, що виникло на підставі Договору про спільну діяльність між ТОВ "Солтрейд" та БП "Солідарність" у формі ТОВ, а саме: № 1 від 03.09.2010, № 2 від 08.11.2010, № 3 від 12.01.2011, № 4 від 07.02.2011, № 5 від 11.03.2011, № 6 від 11.04.2011, № 7 від 18.04.2011, № 8 від 16.05.2011, № 9 від 14.06.2011, № 10 від 07.07.2011, № 11 від 18.07.2011.

Розрахунки між сторонами за зазначеними договорами здійснювались в межах існуючих зобов'язань в т.ч. з внесених вкладів сторін у спільну діяльність, в т.ч. у безготівковій формі, та/або відповідно до статті 603 Цивільного кодексу України шляхом зарахування зустрічних вимог.

Грошові кошти на виконання умов зазначених договорів ТОВ "Солтрейд" на адресу Договору про спільну діяльність не перераховувало.

Одночасно ТОВ "Солтрейд" згідно з договорами № 1/2010 від 10.09.2010, № 2/2010 від 16.11.2010, № 3/2011 від 17.01.2011, № 4/2011 від 14.02.2011, № 5/2011 від 25.03.2011, № 6/2011 від 13.04.2011, № 7/2011 від 20.04.2011, № 8/2011 від 23.05.2011, № 9/2011 від 20.06.2011, № 10/2011 від 15.07.2011, № 11/2011 від 22.07.2011 купівлі - продажу (відступлення) частки укладеними між ТОВ "Солтрейд" та БП "Соліданість" ТОВ, відчужило на користь БП "Солідарність" придбані у договору про спільну діяльність частки на загальну суму 22438143,00 грн., в тому числі ПДВ, тобто ціна продажу майнових прав дорівнює ціні придбання.

Заборгованість БП "Солідарність" у формі ТОВ перед ТОВ "Солтрейд" погашена шляхом зарахування зустрічних вимог.

БП "Солідарність" у формі ТОВ та ТОВ "Солтрейд" є пов'язаними особами, оскільки частка БП "Солідарність" у формі ТОВ у статутному фонді ТОВ "Солтрейд" складає 70%.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що фінансово- господарські операції ТОВ "Солтрейд" за договорами купівлі - продажу відбулися без використання грошових коштів, без використання будь - яких товарно - матеріальних цінностей, без отримання прибутку, серед пов'язаних осіб, протирічять статті 12 Закону України "Про іпотеку" оскільки були проведені без письмової згоди іпотекодержателя, не призвели до фактичної зміни прав Договору про спільну діяльність та протирічять умовам Договору про спільну діяльність № 11/07 від 09.11.2007.

За результатами перевірки складено акт № 822/22-2/24725951 від 19.10.2012 на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001522202 від 02.11.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 867 059,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солтрейд" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України однією з загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною другою статті 215 вказаного Кодексу встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 цього Кодексу визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України в №1112/11/13-10 від 20.07.2010 (v1112760-10) "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України (92-15) ; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України (92-15) , для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України (2755-17) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 (v0742760-11) .

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту, як в період дії Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , так і Податкового кодексу України (2755-17) , та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що, відповідач необґрунтовано дійшов висновку про відсутність у нього права на формування податкового кредиту по фінансово - господарським операціям за договорами № 1 від 03.09.2010, № 2 від 08.11.2010, № 3 від 12.01.2011, № 4 від 07.02.2011, № 5 від 11.03.2011, № 6 від 11.04.2011, № 7 від 18.04.2011, № 8 від 16.05.2011, № 9 від 14.06.2011, № 10 від 07.07.2011, № 11 від 18.07.2011, оскільки вони мали реальний характер та за ними була наявна змін майнового стану учасників спільної діяльності, що підтверджується відповідними первинними документами, відображенням в обліку сторін спільної діяльності, окрім такого активу як вклад у спільну діяльність, нового виду активу - майнових прав на частку у спільній діяльності та збільшенням розміру наявних у сторін активів.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин за зазначеними договорами позивачем надано суду копії договорів, спільних рішень сторін згідно Договору про Спільну діяльність між ТОВ "Солтрейд" та БП "Солідарність" ТОВ № 11/07 від 09.11.2007, актів приймання - передачі, додаткових угод та податкових накладних.

Договори № 1 від 03.09.2010, № 2 від 08.11.2010, № 3 від 12.01.2011, № 4 від 07.02.2011, № 5 від 11.03.2011, № 6 від 11.04.2011, № 7 від 18.04.2011, № 8 від 16.05.2011, № 9 від 14.06.2011, № 10 від 07.07.2011, № 11 від 18.07.2011, акти приймання - передачі та додаткові угоди до зазначених договорів підписані від імені Договору про спільну діяльність № 11/07 від 09.11.2007 уповноваженим представником "ОСОБА_2", у той час, як податкові накладні від імені Договору про спільну діяльність № 11/07 від 09.11.2007 підписані "ОСОБА_1" без зазначення посади вказаної особи..

Доказів на підтвердження наявності в ОСОБА_1 повноважень на видання та підписання податкових накладних від імені Договору про спільну діяльність № 11/07 від 09.11.2007 позивачем суду надано не було.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пунктами 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податкова накладна повинна мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, як зазначення посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Отже, надані позивачем накладні підписані особою на підтвердження повноважень якої у суду відсутні документи та при цьому зазначені накладні складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік" (996-14) та Податкового кодексу України (2755-17) , а саме, в них не зазначено посаду особи, яка їх підписала від імені Договору про спільну діяльність № 11/07 від 09.11.2007.

Як на обґрунтування здійснення оплати за договорами № 1 від 03.09.2010, № 2 від 08.11.2010, № 3 від 12.01.2011, № 4 від 07.02.2011, № 5 від 11.03.2011, № 6 від 11.04.2011, № 7 від 18.04.2011, № 8 від 16.05.2011, № 9 від 14.06.2011, № 10 від 07.07.2011, № 11 від 18.07.2011 позивач посилався на те, що відповідно до умов зазначених договорів оплата здійснювалась в безготівковій формі шляхом зарахування зустрічних вимог відповідно до статті 603 Цивільного кодексу України.

Водночас будь - яких документів на підтвердження здійснення зарахування зустрічних вимог та існування обставин обумовлених статтею 603 Цивільного кодексу України, а саме здійснення заміни кредитора позивачем суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання.

Будь - яких доказів та обґрунтувань на підтвердження використання об'єкту продажу отриманого за договорами № 1 від 03.09.2010, № 2 від 08.11.2010, № 3 від 12.01.2011, № 4 від 07.02.2011, № 5 від 11.03.2011, № 6 від 11.04.2011, № 7 від 18.04.2011, № 8 від 16.05.2011, № 9 від 14.06.2011, № 10 від 07.07.2011, № 11 від 18.07.2011 у власній господарській діяльності позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про неможливість надання зазначених документів.

Також позивачем не було надано суду доказів на підтвердження відображенням в обліку сторін спільної діяльності, окрім такого активу як вклад у спільну діяльність, нового виду активу - майнових прав на частку у спільній діяльності та збільшенням розміру наявних у сторін активів.

Таким чином позивачем не надано суду, як належних доказів на підтвердження здійснення оплати за договорами № 1 від 03.09.2010, № 2 від 08.11.2010, № 3 від 12.01.2011, № 4 від 07.02.2011, № 5 від 11.03.2011, № 6 від 11.04.2011, № 7 від 18.04.2011, № 8 від 16.05.2011, № 9 від 14.06.2011, № 10 від 07.07.2011, № 11 від 18.07.2011, так і на підтвердження подальшого використання об'єкта продажу отриманого за вказаними договорами у власній господарській діяльності, при цьому виписані за зазначеними договорами податкові накладні складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік" (996-14) та Податкового кодексу України (2755-17) та у суду відсутні докази на підтвердження повноважень особи, яка їх підписала.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано достатніх первинних документів на підтвердження реальності та товарності договорів № 1 від 03.09.2010, № 2 від 08.11.2010, № 3 від 12.01.2011, № 4 від 07.02.2011, № 5 від 11.03.2011, № 6 від 11.04.2011, № 7 від 18.04.2011, № 8 від 16.05.2011, № 9 від 14.06.2011, № 10 від 07.07.2011, № 11 від 18.07.2011, а саме документів на підтвердження здійснення оплати та використання об'єкту продажу у власній господарській діяльності, а також те, що податкові накладні на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік" (996-14) , суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту по фінансово - господарським відносинам за вказаними договорами.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69- 71, 94, 160- 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Солтрейд" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0001522202 від 02.11.2012 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.