(далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Алушта АРКрим Державної податкової служби (далі відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.12..2012 р. № 0009772301,№0009792301 та № 0009782301. Вимоги мотивовані тим, що представники податкового органу при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки зробили помилкові висновки про порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , ПК України (2755-17) .

Представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 31.01.2013 р., надав заперечення на позов, в яких зазначив,що відсутні підстави для задоволення позову.

За клопотанням представника позивача розгляд справи неодноразово відкладався для підготовки додаткових доказів.

У судовому засіданні 04.0.2013 р. представники сторін наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позов та відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

Працівниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та ПДВ при здійсненні фінансово-господарських відносин з дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Скипер», ПП «Комманд», ПП «Визит Торг», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», ПП «Укрторгпартнер», КП «Альянс», ПП «Севелітсрой» за період часу з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої 27.11.2012 р. був складений акт №1063/22/02644598.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано,окрема, порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на прибуток в сумі 16773 грн., занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на суму 204249 грн., порушення п.1.3 та п.1.4 ст.1, п.7.2, п.п. 7.2.3. п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України,в наслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 195392 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 11.12.2012р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0009782301, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 204249 грн., застосовані штрафні санкції у розмір 22123 грн.,№ 0009792301, згідно з яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 16773 грн., та № 0009772301, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 193911 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 35595,75 грн.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На час проведення позивачем господарської діяльності у січні 2009 р.- грудні 2010 р. платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) .

У п.1.4. ст.1 цього Закону вказувалось, що під поставкою товарів визначались будь-які операції, що здійснювались згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачали передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачалось відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставкою послуг визначалось будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим зобов'язанням була загальна сума податку, одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п. 7.7.2 п. 7 ст. 7 Закону).

На час проведення позивачем господарської діяльності у січні2011 р. - березні 2012 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (2755-17) (далі ПК України (2755-17) ), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств, а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України (2755-17) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст. 200 ПК України).

У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (2755-17) зазначено,що р.ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р., якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Приймаючи до уваги те,що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток в тому числі за січень 2009 р.- березень 2012р., суд вважає,що підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) та ПК України (2755-17) .

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлювала, що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку мав право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно зп. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки №1063/22/02644598 від 27.11.2012 р. зазначив, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ, сплачені ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Скипер», ПП «Комманд», ПП «Визит Торг», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», ПП «Укрторгпартнер», КП «Альянс», ПП «Севелітсрой» під час проведення розрахунків за товари (послуги), який був отриманий ( яки надавались) на виконання укладених сторонами договорів. Відповідач наполягав на тому, що діяльність зазначених контрагентів позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мала реального товарного характеру.

Крім того на думку податкового органу позивачем до складу валових витрат віднесені кошти, витрачені на оплату вартості товарів (послуг), нібито отриманих від ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Скипер», ПП «Комманд», ПП «Визит Торг», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», ПП «Укрторгпартнер», КП «Альянс», ПП «Севелітсрой», яки не використовувались в подальшому у його власній господарській діяльності .

На вимогу суду позивачем надані документи його бухгалтерської та податкової звітності щодо правовідносин з ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Скипер», ПП «Комманд», ПП «Визит Торг», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», ПП «Укрторгпартнер», КП «Альянс», ПП «Севелітсрой» в період часу,що перевірявся.

При вивчені зазначених документів судом встановлено,що в період часу,що перевірявся, позивачем придбані товари ( будівельні матеріали,комплектуючи, посуд, моючи засоби та інш.) у ТОВ «Бренд Строй» на суму 150767,28грн. ( в тому числі ПДВ), у ПП «Укрторгпартнер» - на суму 772538,80 грн. ( в тому числі ПДВ), ПП «Визит Торг» - на суму 87343,45 грн. ( тому числі ПДВ), у ТОВ «ВТК «Окнополь» - на суму 6127,97 грн. ( в тому числі ПДВ).

До матеріалів справи залучені податкові накладні, оформлені вказаними контрагентами, документи бухгалтерського та податкового обліку, яки підтверджують факт отримання товарів, їх обліку, докази оплати їх вартості ( в тому числі перерахування ПДВ).

Крім того позивачем надані докази того, що вказаний товар ним використовувався для здійснення господарської діяльності, а також частково був реалізований підприємствам ( санаторіям), зокрема, ЗАТ «Санаторій «Карасан»,ЗАТ «Пансионат «Море», ЗАТ «Санаторій «Славутіч», ЗАТ «Санаторій «Морской Уголок» ЗАТ»Санаторій «Утес»,ДП «Алушта». Зазначені операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку платника податків.

За таких обставин приймаючи до уваги те,що оптова торгівля є основним видом діяльності позивача, суд вважає доведеним факт придбання у ТОВ «Бренд Строй»,ПП «Укрторгпартнер», ПП «Визит Торг»,ТОВ «ВТК «Окнополь» товару в наведених вище обсягах, правомірності віднесення сплаченої вартості цього товару до складу валових витрат платника податків, в наслідок чого висновки податкового органу щодо взаємовідносин з ТОВ «Бренд Строй»,ПП «Укрторгпартнер», ПП «Визит Торг»,ТОВ «ВТК «Окнополь», викладені в акті перевірки №1063/22/02644598 від 27.11.2012р., не відповідають дійсним обставинам справи, у нього були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, віднесення сплачених ним коштів до валових витрат.

Надані позивачем документи свідчать про те,що в період часу,що перевірявся, ТОВ «БК «Акрополь» надані послуги по ремонту автомобіля та його фарбування на суму 10283 грн. ( в тому числі ПДВ).

До матеріалів справи залучені докази того,що позивачу належить автомобіль Volkswagen дер. номер АК5044 АО, ремонт та обслуговування якого здійснювалось ТОВ «БК «Акрополь» .

Надані позивачем документи свідчать про те,що в період часу,що перевірявся на підставі договору №152 від 01.11.2011р., укладеного з ТОВ «Ленді» він мав намір надавати послуги щодо заправлення балонів кіснем, придбав у ПП «Комманд» та ПП «Скіпер» балони відповідно на суми 25840 грн. ( в тому числі ПДВ) та 6534 грн. ( в тому числі ПДВ).На час розгляду справи вказані балони обліковуються у позивача.

Матеріали справи свідчать про те,що в період часу,що перевірявся, ПП «Севелітстрой» виконав роботи по обладнанню лінії електропостачання на суму 56670грн.(тому числі ПДВ) на виконання умов робочого проекту від травня 2009 р. Вказана лінії підключена до електромережи Алуштинським РЕМ ВАТ»Крименерго», використовується для постачання позивачу електричної енергії.

До матеріалів справи залучені докази того,що засновником позивача Закритим акціонерним товариством Лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» передані для використання в його господарській діяльності складське приміщення, розташоване за адресою с. Виноградне, 5км Ялтинського шосе.

В період час, що перевірявся, КП «Альянс» виконані роботи по ремонту фасаду будівлі зазначеного складського приміщення на суму 29971,77 грн. ( в тому числі ПДВ). Зазначені роботи прийняти позивачем, ця операція в бухгалтерському обліку позивача обліковується як поліпшення основних фондів, відображена в його податковій звітності (нараховується амортизація) відповідно до вимог чинного законодавства.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів неотримання позивачем товарів позивачем, невиконання робіт,відображених в його бухгалтерському обліку, непроведення ним в подальшому реалізації придбаного товару. На думку суду посилання податкового органу на факт порушення кримінальної справи відносно директора «Союз КДС» в умовах відсутності вироку, в якому відображений висновок щодо не здійснення операцій за правочинами, укладеними позивачем з ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Скипер», ПП «Комманд», ПП «Визит Торг», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», ПП «Укрторгпартнер», КП «Альянс», ПП «Севелітсрой», не може свідчити про безтоварність угод, укладених з ними.

За таких обставин суд приходить до висновку,що матеріалами справи підтверджено протиправність висновків податкового органу, викладених акті перевірки №1063/22/02644598 від 27.11.2012 р., щодо відсутності правових підстав для формування податкового кредиту та віднесення до складу валових витрат коштів, сплачених ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Скипер», ПП «Комманд», ПП «Визит Торг», ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», ПП «Укрторгпартнер», КП «Альянс», ПП «Севелітсрой» в період часу,що перевірявся, за придбаний товар та надані послуги, в наслідок чого існують підстави для задоволення позову.

Під час судового засідання, яке відбулось 04.02.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 11.02.2013 р.

Керуючись ст.ст. 160- 163 КАС України, суд

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Алушта АРКрим Державної податкової служби від 11.12.2012 р. №0009782301, № 0009792301, № 00097772301

3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Державної податкової інспекції в м.Алушта АРКрим Державної податкової служби, на користь Дочірнього підприємства «Алуштакурортпостач» Закритого акціонерного товариства Лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (м.Алушта, 5 км. Ялтинського шосе №6а, код ЄДРПОУ 02644598) 2146 грн. судового збору.